Поняття витрат та собівартості продукції

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, однак в економічній літературі і на практиці використовуються різні терміни, які іноді плутаються. Зокрема багато авторів не відчувають відмінності між поняттями "витрати" та "грошові виплати"

Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осорьева И.Б. у підручнику "Управление затратами на предприятии" визначають грошові виплати як реальні або передбачувані витрати фінансових ресурсів підприємства. Грошові виплати є сукупністю переміщень фінансових засобів і відносяться або до активів, якщо здатні принести доход в майбутньому, або до пасивів, якщо цього не станеться і зменшиться нерозподілений прибуток підприємства за звітний період. Витрати ж характеризують у грошовому виразі обсяг ресурсів, використаних у певних цілях, і трансформуються у собівартість продукції (робіт, послуг). Щоб відзначити відмінності між грошовими виплатами даного періоду і витратами, що виникають у зв'язку з ними автори відзначають таке:

- витрати поточного року є грошовими виплатами підприємства за цей рік;

- витрати, понесені до поточного року, стають грошовими виплатами даного року з'являються як активи на початок цього року;

- витрати поточного року можуть бути грошовими виплатами майбутніх періодів і будуть відображені як активи на кінець поточного року.

Уявлення про витрати підприємства базується на трьох важливих припущеннях.
1. Витрати визначаються використанням ресурсів, відображаючи, скільки і яких ресурсів витрачено для виробництва і реалізації продукції.

2. Обсяг використаних ресурсів може бути представлений в натуральних і грошових одиницях, однак в економічних розрахунках застосовують грошовий вираз витрат.

3. Визначення витрат завжди співвідноситься з конкретними цілями, завданнями, тобто обсяг використаних ресурсів у грошовому виразі розраховують для певної функції (виробництва продукції, її реалізації) або виробничого підрозділу підприємства [ 1, С. 1 1 -12].

У підручнику "Економіка підприємства" за заг. ред. С.Ф.Покропивного теж наголошується на тому, що слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються з неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли ".куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі - це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

Зрозуміло, що будь-які витрати орієнтовано на певний результат, який виправдовує їх доцільність. Стосовно виробничого підприємства, цей загальний принцип діяльності, що його покладено в основу визначення собівартості продукції, виражається формулою

"Витрати - Випуск" ("Input-Output") [2, С.403-404]. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. у навчальному посібнику "Економіка підприємства" визначають витрати як обсяг спожитих виробничих факторів (матеріальних, фінансових, трудових ресурсів), необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізація добробуту власників у грошовому вираженні. Об'єктом витрат виступають конкурентні напрями господарської діяльності [З, С.329]. У підручнику "Экономика предприятия" під. ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф. В.А.Швандара говориться, що в загальному вигляді витрати виробництва і реалізації (собівартість продукції, робіт, послуг) представляють собою вартісну оцінку використовуваних в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію [4, С. 569].

Цал-Цалко Ю.С. у навчальному посібнику "Витрати підприємства" справедливо відзначає, що для управління економістам потрібні не просто витрати, а інформація про їх об'єкти - продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують здійснення витрат, пов'язаних з їх виробництвом (виконанням робіт, наданням послуг)

За вартісною формою продукція (роботи, послуги) підприємства складається з трьох частин: вартості витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею.

Перша частина вартості є результатом минулої, уречевленої праці, дві інші -результатом живої праці. Необхідний продукт - це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт - це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства [5, С.5-6]

Виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість це сума всіх затрат на створення продукції, виражена у грошовій формі.

Собівартість продукції- це об'єктивна економічна категорія. ЇЇ існування зумовлене, насамперед, тим, що кожне підприємство повинно в рамках собівартості замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне значення собівартості полягає і в тому, що вона показує величину затрат підприємства на виробництво продукції [5, С.6].

У підручнику "Економіка підприємства" за заг. ред. С.Ф.Покропивного відзначається, що собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість) [2, С.404].

Подібні підходи до визначення поняття собівартості пропонують і інші автори. Зокрема, Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. у навчальному посібнику "Економіка підприємства" трактують собівартість як комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування [З, С.331].

Практично всі автори погоджуються, що собівартість є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства, оскільки у ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми [6, Г.234-253; 7, С.264-281; 8, С. 170-194).

Крім того, собівартість слугує базою ціни товару та її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва [9, С.359-404].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шляхи зниження собівартості продукції в умовах ринкової економіки	\|	Формування собівартості продукції, товарів, робіт, послуг

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.