Принципи типізації механізмів громадської думки

Стадія спаду громадської думки включає етап спаду та етап відмирання.

На етапі спаду відбувається зниження інтересу до об'єкта громадської думки у більшості людей.

На етапі відмирання думка втрачає свій статус суспільного явища. Об'єкт громадської думки перестає представляти масовий інтерес. Громадська думка з втратою свого суб'єкта та об'єкта припиняє функціонування.

Спрямованістьгромадської думки відображає загальну якісну оцінку проблеми, ставлення до неї у вигляді суджень наступного типу: «позитивно-негативно-байдуже», «за - проти - не визначився», «за - проти - за умови».

Інтенсивність громадської думки є показником її сили незалежно від спрямованості. Формою виміру інтенсивності громадської думки можуть бути такі судження: «повністю згоден - згоден - мені все одно - не згоден - абсолютно не згоден».

Стабільність громадської думки відображає тривалість часу, протягом якого незмінно виявляється одна і та ж спрямованість та інтенсивність почуттів.

Інформаційна насиченість громадської думки вказує на обсяг знань про об'єкт думки, яким володіють люди.

Соціальна підтримка громадської думки свідчить про ступінь впевненості людей у тому, що їх думку поділяють інші, що належать до даного соціального середовища.

Механізми громадської думки.Досліджуючи механізми формування громадської думки, фахівці окреслили і кілька його сценаріїв-різновидів. По-перше, оцінки і судження, висловлені індивідом у відкритій формі, здебільшого зумовлені тиском з боку інших людей (спільнот). Передусім, це виявляється в тому, що індивід, щоб уникнути негативних санкцій або навпаки – отримати схвалення, підтримку більшості – свідомо приймає і декларує думки, які репрезентують домінуючі в найближчому оточенні погляди. За іншим різновидом-сценарієм, формування громадської думки відбувається завдяки свідомому сприйняттю оцінки, ставленню індивіда і визнанню ним тих чи інших цінностей, норм та зразків поведінки. В даному випадку індивід ототожнює себе із спільнотою, до якої він належить або прагне належати. Це добре пояснюється теорією референтних (порівняльних, еталонних ) груп.

Здійснення соціального впливу на групи людей полягає в опосередкованому і контрольованому засвоєнні цінностей і норм, які безпосередньо виступають критеріями оцінки суспільно значущих проблем і, зрештою, визначають ставлення до них членів спільноти. За таких обставин індивіди іноді і не усвідомлюють впливу спільноти, вважаючи власну думку автономною, незалежною від зовнішнього контролю.

Гегель визначає основний механізм формування громадської думки — дискусію. Саме момент дискусії, обговорення дозволяє, по-перше, відокремити те спільне, що є в індивідуальних думках, а, по-друге, збільшити раціональний потенціал виробляємої думки. Тільки через публічну дискусію, вважав Гегель, громадська думка наближується до істини, стає більш розумною.

Початковим моментом народження громадської думки є момент народження індивідуальної думки. Але кожна людина, яка займає визначену позицію по відношенню до якогось явища, події, виступає не як ізольований індивід, а як член визначеного колективу. Саме ця обставина дає можливість дослідникам, фіксуючи індивідуальні думки, з'ясовувати і думку громадську. При цьому дуже велику роль грає розуміння залежності, яка існує між індивідуальною і громадською думкою і витікає із своєрідності взаємовідношень між ними.

Індивідуальна і громадська думки виникають одночасно, але у різних формах. Перша — в актуальній, друга — в потенційній. Однак обидва види думок складають єдність. Причому, кожна з двох сторін цієї єдності розвивається своїм шляхом, що при визначених умовах може призвести до конфліктних ситуацій. Виходячи з цього, ясно, що громадську думку необхідно розглядати у єдності з індивідуальною, одночасно враховуючи кількісну та якісну різницю між ними.

Тобто, громадська думка виникає і формується через діалектичне взаємопроникнення, взаємоопосередкування індивідуального і групового.

Основні методи формування громадської думки — наслідування, вплив авторитету, навіювання тощо, основні способи — міжособистісне спілкування, засоби масової інформації, політична пропаганда тощо.

Думка індивіда, спосіб його поведінки залежить в першу чергу від того, до якої соціальної групи він належить і в якій мірі схвалює її норми і цінності, наскільки вона для нього авторитетна. В референтній групі підвищується роль спілкування, особливо міжособистісного, при якому надмірно ефективним є зворотній зв'язок у сприйнятті вимог громадської думки. Існує певна відповідність між рівнем референтності групи і ступенем впливу міжособистісного спілкування на засвоєння нової інформації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціонування громадської думки.	\|	Приклади механізмів формування громадської думки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.