Функціонування громадської думки.

Стадія функціонування громадської думки включає етап об'єктивізації і етап активності.

На етапі об'єктивізації відбувається перехід сформованої громадської думки від віддзеркалюючого стану до перетворюючого. На цьому етапі включається так званий блок готовності, який характеризується орієнтацією людей на реалізацію соціальної оцінки в актах поведінки.

На етапі активності спостерігаються активні масові дії суб'єктів громадської думки, їх участь в масових акціях на підтримку або в осуд тих чи інших соціальних дій, які стали об'єктом громадської думки.

Формування громадської думки — взаємодія індивідуальних, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що внутрішньо єдина і впливає на практичну діяльність людей і соціальних інститутів.

У процесі формування громадська думка переходить з одного свого стану в інший за допомогою комплексу механізмів. Вони являють собою сукупність елементів та їх відносин, що забезпечують перетворення індивідуальних думок з приводу актуальних проблем дійсності на думку великих соціальних груп, а також перехід громадської думки зі сфери свідомості у сферу практичної діяльності людей.

Поряд з цим існують також внутрішні й зовнішні механізми функціонування громадської думки: внутрішні пов´язані з об´єктивними процесами такого функціонування, зовнішні — з фактами впливу суб´єкта на об´єкт. Внутрішні механізми пов´язані насамперед з процесом ідентифікації інтересів особи з інтересами інших людей, спільнот і суспільства загалом.

Один з основних внутрішніх механізмів — ідентифікація з інтересами соціальної групи і суспільства в цілому.

Основні механізми формування громадської думки:

ядро (еталонна або референтна група) громадської думки;

поле (умовна сфера поширення);

соціальна спільнота (клас, верства, група);

загальний інтерес, комунікація(наявний процес спілкування збоку ядра);

нормативно-оцінне судження (сама громадська думка).

Механізм формування громадської думки має як моральну, так і соціально-психологічну характеристики, що становлять вузлові ланки в його структурі. Соціально-психологічна характеристика має підставу не тільки у формі спілкування, обміну думок. Це тип регульованих відносин, тобто комунікації. В ньому завжди наявний головний елемент продукування, регулювання й контролю, тобто так зване ядро громадської думки. Стану функціонування громадської думки притаманна певна стійкість. Стабілізатором виступає високий інтерес людей до об’єкта думки, глибока інформованість і знання про нього, а також їх переконання у правоті своєї думки.

Основні ознаки: громадська думка орієнтує, регулює, приписує певні соціальні дії (поведінку), які пов’язані з об’єктом цієї думки, і ті, що проявляються у різних сферах громадського життя. На цьому етапі вимірюється соціальна зрілість, рівень поширеності, інтенсивності думки. Соціальна зрілість визначається тим, наскільки глибоко громадська думка виражає інтереси спільнот, тенденції прогресивного розвитку суспільства. Критерієм, який дає змогу зібрати показники, що здатні судити про характер і значущість думки, є глибина і повнота реалізації функцій громадської думки.

Отже, показниками соціальної зрілості є:

соціальна спрямованість — думки можуть бути передовими і відсталими, консервативними і новаторськими тощо;

компетентність;

інтенсивність — відображає рівень заінтересованості, переконаності, стійкості своєї позиції; стабільність;

поширеність;

результативність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Принципи типізації механізмів громадської думки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.