Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки

План

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

ЛЕКЦІЯ

1. Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

2. Злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій.

3. Злочини, пов’язані з тероризмом.

4. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

5. Злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил.

Відповідальність за злочини проти громадської безпеки передбачена розділом IX Особливої частини КК (статті 255-270). Статті цього розділу спрямовані на протидію посяганням, які значною мірою визначають істотні риси сучасної злочинності в цілому світі. Серед них - діяльність злочинних організацій, тероризм, торгівля зброєю.

Родовим об'єктом цієї групи злочинів є громадська безпека. Безпека - це стан, за якого немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, не спричиняється й не може бути спричинена шкода. Громадська безпека - це безпека невизначеного кола осіб, безпека всього суспільства. Для злочинів проти громадської безпеки характерним є те, що посягання спрямоване проти всіх і кожного, шкода заподіюється будь-якій особі, яка потрапить в зону небезпеки, посягання не спрямоване проти конкретної особи.

Отже, громадська безпека - це безпека громади, усього суспільства і будь-якого її члена. Це - суспільні відносини, які складаються з приводу попередження насильницької шкоди від предметів і видів діяльності, що становлять підвищену загрозу: організованої злочинної діяльності, проявів тероризму, зброї та інших загальнонебезпечних предметів, окремих видів людської діяльності.

Таким чином, громадська безпека - як родовий об'єкт відповідних злочинів - це сукупність охоронюваних нормами кримінального права суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення невизначеного кола осіб та правоохоронюваних інтересів від спричинення насильницької шкоди предметами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Безпосередніми об'єктамизлочинів проти громадської безпеки є суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення загрози від окремих джерел небезпеки - діяльності конкретних видів злочинних організацій, певних загальнонебезпечних предметів тощо. Додатковими безпосередніми об'єктами більшості злочинів проти громадської безпеки є життя або здоров'я людей, власність.

Обов'язковою ознакою тих злочинів проти громадської безпеки, які полягають у незаконних діях щодо певних речей матеріального світу, є предмет злочину. Це - вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, відходи і вторинна сировина, легкозаймисті речовини тощо.

Об'єктивна сторонатих злочинів проти громадської безпеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії. Злочини ж із матеріальними складами (вони передбачені статтями 264, 267, 270) можуть бути вчинені шляхом як дії, так і бездіяльності.

Суб'єктпереважної більшості злочинів проти громадської безпеки - загальний. Причому, за такі злочини, як бандитизм (ст. 255), терористичний акт (ст. 258), крадіжку, грабіж, розбій та вимагання предметів злочину, передбаченого ст. 262, відповідальність настає з 14-річного віку. Вчинення службовою особою сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності передбачено як кваліфікуюча ознака цього посягання (ч. 2 ст. 256); суб'єктом привласнення предметів злочину, передбаченого ст. 262, або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем може бути особа, якій вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та радіоактивні речовини були ввірені чи передані у відання, або ж службова особа; відповідальність за порушення ряду спеціальних правил несуть лише особи, на яких покладено спеціальний обов'язок дотримуватися цих правил.

Суб'єктивна сторонамайже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Виняток становлять посягання, які полягають у порушенні спеціальних правил - вони вчиняються з необережності. Переважно необережністю характеризується також ставлення до кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів.

Як ознака основного або кваліфікованого складів злочину в ряді статей аналізованого розділу передбачена загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 1 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ст. 264, ч. 2 ст. 265, ст. 267, ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270)¹.

За об'єктом (точніше, з врахуванням джерела небезпеки, протидія якій передбачена відповідними статтями розділу IX Особливої частини КК) злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на чотири групи:

1) злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій (статті 255-257, ч. 4 ст. 258, ст. 260);

¹У теорії кримінального права, на практиці та у цьому підручнику під загибеллю людей пропонується вважати смерть хоча б однієї людини, а до інших тяжких наслідків відносити заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень та шкоду майнового характеру. Видається, що ототожнення наслідків у вигляді смерті однієї людини та смерті кількох осіб (а загибель людей може означати лише настання смерті двох чи більше осіб) означає поширювальне тлумачення закону, а при відповідному застосуванні закону -заборонену в ч. 4 ст. 3 аналогію. До того ж слід звернути увагу на те, що в КК, поряд з поняттям «загибель людей», використовується інше - «загибель людини» (наприклад, в ч. 3 ст. 258). Це підтверджує, що закон розрізняє ці поняття. Інші ж тяжкі наслідки, якщо вони передбачені в КК в одному ряду із фізичною шкодою - заподіянням смерті, мають бути однорідними зі шкодою, прямо передбаченою законом, тобто, полягати лише у фізичній шкоді, причому тяжкій. Закон же послідовно проводить лінію на те, що заподіяння легких і середньої тяжкості тілесного ушкодження оцінюються як наслідки «звичайного» розміру. Вони охоплюються поняттям «насильство», відповідальність не посилюється з врахуванням кількості осіб, яким заподіяні такі тілесні ушкодження. Водночас, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, згідно з КК, є шкодою особливою. Про це свідчить вже сама назва таких тілесних ушкоджень, те, що при їх заподіянні змінюється кваліфікація скоєного (інкримінується відповідна частина статті, яка передбачає такі ушкодження, або ж скоєне кваліфікується за сукупністю зі ст. 121). Виходячи з викладеного, до загибелі людей пропонується відносити смерть двох чи більше людей, а до інших тяжких наслідків - смерть одного потерпілого, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (Навроцький В. О.).

На думку редакторів цього підручника, таке тлумачення зазначених ознак не може бути визнано універсальним, оскільки в ряді статей поряд з ознакою «загибель людей» відсутня ознака «інші тяжкі наслідки», зате у попередній частині відповідної статті йдеться тільки про тяжкі тілесні ушкодження (статті 276, 277), або про середньої тяжкості тілесні ушкодження та велику майнову шкоду (статті 281, 282) тощо. На наш погляд, смерть однієї людини, при загрозі загибелі кількох осіб, має охоплюватися ознакою «загибель людей», а заподіяння більш легких тілесних ушкоджень, ніж тяжкі, великій кількості людей - іншими тяжкими наслідками. Це залежить від особливостей ознак певного злочину. Що ж стосується недоліків у формулюванні деяких статей, то вони повинні бути усунені не шляхом доктринального чи судового тлумачення, а законодавцем.

2) злочини, пов'язані з тероризмом (статті 258, 259, 266);

3) злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (статті 262-265, 267-269);

4) злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил (статті 261, 270).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на встановлений порядок використання флори і фауни	\|	Злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.