• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки

План

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

ЛЕКЦІЯ

1. Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

2. Злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій.

3. Злочини, пов’язані з тероризмом.

4. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

5. Злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил.

Відповідальність за злочини проти громадської безпеки перед­бачена розділом IX Особливої частини КК (статті 255-270). Статті цього розділу спрямовані на протидію посяганням, які значною мірою визначають істотні риси сучасної злочинності в цілому сві­ті. Серед них - діяльність злочинних організацій, тероризм, тор­гівля зброєю.

Родовим об'єктом цієї групи злочинів є громадська без­пека. Безпека - це стан, за якого немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, не спричиняється й не може бути спричи­нена шкода. Громадська безпека - це безпека невизначеного кола осіб, безпека всього суспільства. Для злочинів проти громадської безпеки характерним є те, що посягання спрямоване проти всіх і кожного, шкода заподіюється будь-якій особі, яка потрапить в зону небезпеки, посягання не спрямоване проти конкретної особи.

Отже, громадська безпека - це безпека громади, усього суспі­льства і будь-якого її члена. Це - суспільні відносини, які склада­ються з приводу попередження насильницької шкоди від предме­тів і видів діяльності, що становлять підвищену загрозу: органі­зованої злочинної діяльності, проявів тероризму, зброї та інших загальнонебезпечних предметів, окремих видів людської діяль­ності.

Таким чином, громадська безпека - як родовий об'єкт відповід­них злочинів - це сукупність охоронюваних нормами кримі­нального права суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення невизначеного кола осіб та правоохоронюваних ін­тересів від спричинення насильницької шкоди предметами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для ото­чуючих.

Безпосередніми об'єктамизлочинів проти громадської безпе­ки є суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення загрози від окремих джерел небезпеки - діяльності конкретних видів злочинних організацій, певних загальнонебезпечних пред­метів тощо. Додатковими безпосередніми об'єктами більшості злочинів проти громадської безпеки є життя або здоров'я людей, власність.

Обов'язковою ознакою тих злочинів проти громадської без­пеки, які полягають у незаконних діях щодо певних речей матері­ального світу, є предмет злочину. Це - вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіо­активні матеріали, відходи і вторинна сировина, легкозаймисті речовини тощо.

Об'єктивна сторонатих злочинів проти громадської без­пеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії. Зло­чини ж із матеріальними складами (вони передбачені стаття­ми 264, 267, 270) можуть бути вчинені шляхом як дії, так і без­діяльності.

Суб'єктпереважної більшості злочинів проти громадської без­пеки - загальний. Причому, за такі злочини, як бандитизм (ст. 255), терористичний акт (ст. 258), крадіжку, грабіж, розбій та вимагання предметів злочину, передбаченого ст. 262, відповідальність настає з 14-річного віку. Вчинення службовою особою сприяння учасни­кам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності пе­редбачено як кваліфікуюча ознака цього посягання (ч. 2 ст. 256); суб'єктом привласнення предметів злочину, передбаченого ст. 262, або заволодіння ними шляхом зловживання службовим станови­щем може бути особа, якій вогнепальна зброя, бойові припаси, ви­бухові речовини та радіоактивні речовини були ввірені чи переда­ні у відання, або ж службова особа; відповідальність за порушення ряду спеціальних правил несуть лише особи, на яких покладено спеціальний обов'язок дотримуватися цих правил.

Суб'єктивна сторонамайже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Виняток становлять посяган­ня, які полягають у порушенні спеціальних правил - вони вчиня­ються з необережності. Переважно необережністю характеризу­ється також ставлення до кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів.

Як ознака основного або кваліфікованого складів злочину в ряді статей аналізованого розділу передбачена загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 1 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ст. 264, ч. 2 ст. 265, ст. 267, ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270)¹.

За об'єктом (точніше, з врахуванням джерела небезпеки, про­тидія якій передбачена відповідними статтями розділу IX Особли­вої частини КК) злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на чотири групи:

1) злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій (стат­ті 255-257, ч. 4 ст. 258, ст. 260);

¹У теорії кримінального права, на практиці та у цьому підручнику під загибеллю людей пропонується вважати смерть хоча б однієї людини, а до інших тяжких наслідків відносити заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень та шкоду майнового характеру. Видається, що ототожнення на­слідків у вигляді смерті однієї людини та смерті кількох осіб (а загибель лю­дей може означати лише настання смерті двох чи більше осіб) означає по­ширювальне тлумачення закону, а при відповідному застосуванні закону -заборонену в ч. 4 ст. 3 аналогію. До того ж слід звернути увагу на те, що в КК, поряд з поняттям «загибель людей», використовується інше - «загибель людини» (наприклад, в ч. 3 ст. 258). Це підтверджує, що закон розрізняє ці поняття. Інші ж тяжкі наслідки, якщо вони передбачені в КК в одному ряду із фізичною шкодою - заподіянням смерті, мають бути однорідними зі шкодою, прямо передбаченою законом, тобто, полягати лише у фізичній шкоді, причому тяжкій. Закон же послідовно проводить лінію на те, що заподіяння легких і середньої тяжкості тілесного ушкодження оцінюються як наслідки «звичайного» розміру. Вони охоплюються поняттям «насильство», відповідальність не посилюється з врахуванням кількості осіб, яким заподія­ні такі тілесні ушкодження. Водночас, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, згідно з КК, є шкодою особливою. Про це свідчить вже сама назва таких тілесних ушкоджень, те, що при їх заподіянні змінюється кваліфікація скоєного (інкримінується відповідна частина статті, яка передбачає такі ушкодження, або ж скоєне кваліфікується за сукупністю зі ст. 121). Виходячи з викладеного, до загибелі людей пропонується відносити смерть двох чи більше людей, а до інших тяжких наслідків - смерть одного потер­пілого, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (Навроцький В. О.).

На думку редакторів цього підручника, таке тлумачення зазначених ознак не може бути визнано універсальним, оскільки в ряді статей поряд з ознакою «загибель людей» відсутня ознака «інші тяжкі наслідки», зате у попередній частині відповідної статті йдеться тільки про тяжкі тілесні ушкодження (статті 276, 277), або про середньої тяжкості тілесні ушкодження та велику майнову шкоду (статті 281, 282) тощо. На наш погляд, смерть однієї людини, при загрозі загибелі кількох осіб, має охоплюватися ознакою «заги­бель людей», а заподіяння більш легких тілесних ушкоджень, ніж тяжкі, великій кількості людей - іншими тяжкими наслідками. Це залежить від особ­ливостей ознак певного злочину. Що ж стосується недоліків у формулюванні деяких статей, то вони повинні бути усунені не шляхом доктринального чи судового тлумачення, а законодавцем.

2) злочини, пов'язані з тероризмом (статті 258, 259, 266);

3) злочини, які порушують правила поводження з предмета­ми, які становлять підвищену суспільну небезпеку (статті 262-265, 267-269);

4) злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил (стат­ті 261, 270).

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
4. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
5. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
6. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
10. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
11. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
12. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

Переглядів: 5070