Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поняття та ознаки правової держави і громадянського суспільства.

Громадянство — це юридичне визначений, стійкий, необмеже­ний у просторі правовий зв'язок між особою й певною державою, що визначає їхні взаємні права й обов'язки.

Поняття -«громадянство».

Сукупність прав та обов'язків особи, визначених законодав­ством, називають правовим статусом.

Будь-яка людина має статус. Для окремих категорій осіб держава встановлює особливий статус, передбачає певні додаткові вимоги або ж, навпаки, — особливі прана й гарантії.

ЗаконодавствоУкраїни визначає особливийправовий статус для народних депутатів,суддів, іноземців, які є дипломатами. певні особливості має правовий статус неповнолітніх, пенсіонерів, військовослужбовців,

правоохоронців тощо.

 

Правовий статус осіб на території України: громадяни України, іноземці, громадяни інших держав (крім України), особи без громадянства.

Кожна держава самостійно встановлює норми, які регулюють від­носини, пов'язані з громадянством. В Україні прийнято та діє Закон України «Про громадянство». Саме цим законом визначено порядок набуття й припинення громадянства нашої держави.

Однак на території будь-якої держави можуть знаходитися не лише її громадяни. Нині люди багато подорожують, вирушають до інших держав у справах, на навчання, у відпустку, на лікування. Особи, які не є громадянами держави, у якій вони знаходяться, уважаються іноземцями. Більшість із них має громадянство чи підданство інших держав. Однак іноді виникає ситуація, коли людина не належить до громадянства жодної держави. Людину, яка не має громадянства жодної держави, називають особою без громадянства — апатридом.

Деякі держави світу — зокрема Росія, Ізраїль тощо — дозволя­ють своїм громадянам мати подвійне громадянство, таких осіб називають біпатридами. Такі ситуації виникають унаслідок різних причин. З одного боку — це є наслідком різних норм законодавства щодо отримання громадянства. Так, у деяких державах будь-яка людина, котра народилася на її території, отримує право на грома­дянство ( такий порядок надання громадянства має назву «принцип землі»), в інших громадянство батьків -саме його успадковує дитина (це - "принцип крові").

 

 

Правова держава характеризується такими суттєви­ми рисами (їх іще називають принципами правової держа­ви):

1. Джерелом державної влади має бути народ. Через представницьку чи пряму демократію він формує органи влади. Виключно народові належить право визначати і змінювати форми та зміст свого державно-правового життя, створювати й ліквідовувати інститути державної влади.

Одне з основних прав людини —ставити над собою ту владу, яка забезпечує реалізацію її інтересів. Наявність га­рантій, які дають можливість у будь-який час змінити анти­народну владу,—свідчення існування правової держави.

2. Панування права в управлінні державними справами. Це означає, що влада здійснюється не шляхом суто наказних методів чи інших командно-адміністративних засобів, а шляхом права, у визначених правом формах і методах.

3. Верховенство законів у регулюванні суспільних відносин. У сферах суспільного життя, що підлягають правовому регулюванню, мають панувати закони, а не підзаконні акти (накази, інструкції та ін.). Закон не може бути відмінений, замінений чи зупинений підзаконним актом. І, нарешті, підзаконні акти повинні відповідати законам.

4. Наявність законодавчих органів і процедур, за допомо­гою яких створюються ефективні закони.Процедура підготовки закону має бути гласною, з участю максимальної кількості спеціалістів. Процес прийняття закону має виключати можливість внесення некомпетен­тних змін у нього й водночас бути вільним, демократичним.

5. Пріоритет прав і свобод особи.Важливо наголосити, що у правовій державі категорично недопустиме нехтування правами і свободами особи не лише заради егоїстичних групових чи партійних інтересів, а навіть і з посиланням на «високі» державні або національні інтереси. Тобто цим правам і свободам надається перевага (пріоритет) порівняно з будь-якими іншими інтересами.

6. Зв'язаність правом діяльності держави її органів. «Закони зв'язують тих, хто їх пропонує». Ця риса означає, що виконавчі органи керуються передусім закона­ми, а не відомчими нормами. Судові органи (за римською юридичною аксіомою: «Що пропущено законом, не пропус­тить добросовісність судді»).

7. Наявність ефективної правоохоронної системи. Під цим мається на увазі відповідна структурі суспільних потреб організація, правове, кадрове і матеріальне забезпечення суду, прокуратури, міліції та інших органів, які охороняють права громадян.

8. Висока правова культура суспільства та особи—одна з важливих рис правової держави. Правова культура особи містить знання права, повагу до нього, умін­ня правильно реалізувати правові знання на практиці, безу­мовне виконання громадянами правових заборон та обов'язків.

9. Відповідальність держави перед суспільством. Це озна­чає, що держава в особі винних осіб мусить нести моральну і юридичну відповідальність за рішення і дії, які призвели до шкоди суспільству.

10. Наявність поділу державної влади. Поділ влади на різних рівнях з метою запобігання її узурпації або надмірної концентрації в одних руках є важливою рисою правової держави, яка не допускає наявності якої-небудь абсолютної влади, у тому числі й державної. Це необхідно для того, щоб влада не перетворювалась у ніким не обмежену силу, яка придушує суспільство.

Розподіл єдиної за своєю суттю державної влади можна розглядати у трьох аспектах: а) розподіл законодавчої, судо­вої, виконавчої діяльності шляхом створення трьох відпо­відних видів органів держави, які функціонують не втру­чаючись у компетенцію один одного; б) розподіл влади (повноважень) між соціальними верствами, групами шля­хом їх пропорційного представництва в законодавчих орга­нах; в) розмежування влади (повноважень) між вищими і нижчими структурами однієї й тієї само гілки влади. За допомогою цього забезпечується правова автономність державних органів, підкорених закону, а не наказу вищого керівництва.

Для сучасної цивілізованої держави, а тим паче такої, що претендує на означення правової, має бути притаманним і чітке розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Отже, правова держава — це така держава, яка характе­ризується всіма вищезазначеними рисами. Якщо ж вибрати лише найголовніші ознаки, то можна запропонувати таке визначення.


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  5. А/. Поняття про судовий процес.
  6. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  10. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії




Переглядів: 567

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Людина — індивід — особистість — особа — громадянин. | Тема 3. Поняття і загальна характеристика права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.