Типи морфем української мови за походженням

Типи морфем української мови за способом вираження та формою

Типи морфем української мови за функцією

За цією функцією поділяються лише службові морфеми – афікси. Виділяють словотворчі та формотворчі афікси. Словотвірні афікси слугують для творення нових слів. Вони об’єднують групи слів зі спільним словотвірним значенням, що міститься в цьому афіксі: дуб, дубок, піддубний, дубняк, дубовий.

Словозмінні афікси забезпечують процеси відмінювання, утворюючи різні словоформи однієї лексеми. Вони об’єднують словоформи у межах однієї частини мови за певним набором закінчень. Власне словозмінними є закінчення: відмінювані - закінчення іменних частин мови (іменника,прикметника, числівника) і дієвідмінювані – закінчення дієслів. Словозмінні афікси виражають розчленовану граматичну семантику: ліс, -у, -ом, -і… (ГЗ відмінка і числа).

Формозмінні афікси також утворюють форми однієї лексеми. Формозмінними в основному є суфікси (іноді префікси), що виражають нерозчленовану граматичну семантику: сміливіший(форми вищого ступеня порівняння), оберігати (форма інфінітива), оберів, оберігала (форма минулого часу).

У науковій літературі є й інші визначення функціональної спеціалізації афіксів. Горпинич виділяє словотвірні та формотвірні афікси. Клименко та Карпіловська поділяють афікси на словотворчі (дерив.) та словозмінні(реляц.).

За способом вираження виділяють афікси фонемно виражені та нульові, фонемно не виражені. Афікси як морфеми є одиницями двосторонніми, тобто вони мають ПЗ і ПВ. Звичайно кожнову ПЗ відповідає певний ПВ: ліс –ЛЗ «сукупність дерев» -н- - СЗ «загальна відносність» - ий – ГЗ «Н.в. одн. ч.р.» Однак в словах типу ліс- (ЛЗ «сукупність дерев») -? (ГЗ «Н.в. одн.») є план вираження ГЗ «Н.в.одн.», позбавлений фонемного вираження. На позначення такої відсутності засобів вираження певного значення було уведене поняття нульової морфеми//морфа.

Нульовий афікс – це така морфема//морфа, яка не виражена фонемно, однак за нею закріплене в мові певне значення: велик-0, кіт-0, Кийів-0,стойав-0.

Фонемно виражені афікси поділяють: а). за кількість фонем – на одно- і багатофонемні; б). за якістю фонем – на вокалічні (а-кати, о-хопити), окнсонантні (п-нути, з-робтии) і вокалічно-консонантні (дерев-о,пере-до-руч-и-ти-0).

За походженням усі кореневі морфеми є або вторинними, або первинними. Вторинні корені є наслідком процесів, переважно спрощення, що відбувалися в певні періоди розвитку української мови. Первинними є етимологічний, генетичний корінь. Первинні корені можна встановити лише в результаті етимологічного аналізу слова. Переважна більшість коренів є питомими. До питомих відносіть індоєвропейські,праслов’янські,східнослов’янські та власне українські корені. Крім споконвічних, є корені, запозичені з інших мов.

За походженням виділяють такі типи афіксів: споконвічно українські та запозичені. До споконвічно українських належать успадковані з праслов’янської мови, спільнослов’янські та власне українські (су-, пра-, пре-, -ок-, -ох-, -еньк-, -оньк-). Іншомовні – а-, анти-, ін-, екс-, де-, супер-.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи морфем української мови за позицією у структурі слова	\|	Поняття про інтерфікс

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.037 сек.