АЛОМОРФИ І ВАРІАНТИ МОРФЕМ

В одних морфемах морфи перебувають між собою у відношеннях взаємозамінності, в інших — у відношеннях взаємовиключення (взаємовиштовхування).

Ті морфи, які у складі словоформи можуть вільно заміняти один одного в тій самій позиції без зміни значення, називаються варіантами морфеми. Варіанти морфеми перебувають між собою у відношеннях вільної взаємозамінності. До варіантів морфем (або до варіантних морфів) належать: 1) дієслівні флексійні морфи в 3-й особі однини теперішнього часу -а/-ає' співа — співає; -еАить: гуля — гуляє, носе — носить; 2) флексійні морфи прикметників жіночого роду в називному відмінку -а/-ая: чорнява — чорнявая, білява — білявая; 3) пестливі прикметникові суфіксальні морфи — есеньк-ий/-юсіньк-ий: темнесенький — тонюсінький; 4) займенникові флексійні морфи -е/-еє, -а/-ая, -І/-ЇЇ: те — теє лихо, та — тая дівчинонька, ті —ти вороженьки. Морфи цих морфем можуть взаємозамінятися в тій самій позиції.

Варіанти поділяються на повні й часткові. Повними варіантами називаються морфи, які вільно заміняють одні одних в оточенні будь-яких морфів, тобто в будь-яких позиціях: 1) -есеньк-ий/-юсі-ньк-ий (тонесенький — тонюсінький, малесенький — малюсінький)', 2) -а/-ая: мила — милая, дорога — дорогая, золота — золотая. Частковими варіантами називаються морфи, які в одних позиціях взаємозамінюються, а в інших — не взаємозамінюються: 1) постфікси -ся і -сь взаємозамінні в позиції після голосного морфа: купай-у-сь і купай-у-ся (тут вони перебувають у відношеннях вільного варіювання); але в позиції після приголосного морфа постфікс -ся виключає можливість застосування постфікса -сь: купай-еш-ся, купай-еть-ся (тут вони є аломорфами і перебувають у відношеннях додаткової дистрибуції. — Див. далі); 2) інфінітивні морфи -ти і -ть у позиції після тематичного голосного морфа взаємозамінні (крич-а-ти і крич-а-ть, гол-и-ти і гол-и-ть), але в позиції після морфа з кінцевим приголосним морф -ти виключає можливість морфа -ть: нес-ти, вез-ти (тут вони є аломорфами і перебувають у відношеннях додаткової дистрибуції). Отже, часткові варіанти в одних позиціях є аломорфами, а в інших — варіантами. Ті морфи, які в складі словоформи в тій самій позиції не можуть взаємозамінятися, а взаємовиключають (взаємовиштовхують) один одного, називаються аломорфами морфеми. Аломорфами є, наприклад, суфіксальні морфи -ств-о — еств-о, тому що в позиції після морфів з кінцевими шиплячими /ж/, Іч/, Iwl вони не можуть заміняти один одного; після морфів з кінцевими /ж/, ІчІ, ІшІ вживається лише морф -еств-о і не може вживатися морф -ств-о: язичество, торгашество; після морфів з кінцевими /й/, /н/, /р/ уживається лише морф -ств-о і не може вживатися морф -еств-о: лакейство, християнство, крамарство. Такий розподіл морфів за позиціями називається додатковим розподілом, або позиційним розподілом, або додатковою дистрибуцією. Під позиційним розподілом морфів розуміється зумовленість того чи іншого морфа сусідніми морфами. У відношеннях додаткової дистрибуції (або аломорфами) є компоненти: 1) інфінітивної морфеми -ти/-ть (морф -ти вживається після голосних: чита-ти, писа-ти і після приголосних кореня: нес-ти, вез-ти, а морф -ть тільки після голосних: чита-ть, писа-ть)', 2) дієслівної постфіксальної морфеми -ся/-сь (морф -ся вживається і після голосних і після приголосних: посміхати-ся, посміхаються, а морф -сь — тільки після голосних: посміхаюсь, цілуюсь)] 3) іменникової суфіксальної морфеми -ець/-ц-і (морф -ець вживається перед нульовим морфом або перед приголосними, а морф -ц— перед голосними: половець, по-ловець-кий, але половці; 4) іменникової кореневої морфеми рук-/руц'-/руч-: морф рук- вживається перед флексійними голосними а, о, и, у, але не вживається перед /, є, а також перед приголосними; морф руц'- вживається перед флексією -і, але не вживається перед приголосними; морф руч* вживається перед суфіксальними голосними и {ручище), є {рученята), перед суфіксальними приголосними -н- (з давнього -ьн ручний), -к- (з давнього -ьк ручка), але не вживається перед голосними ІаІ, /о/, /у/, ///; 5) префіксальних морфем зі-/з-, віді-/від-, піді-/під- (морфи зі-, віді-, піді- вживаються перед кореневими морфами з кількома початковими приголосними: зіграти, відіграти, підіграти, а морфи з-, від-, під- вживаються перед кореневими морфами з одним початковим приголосним або початковим голосним: злити, відлити, підлити, загітувати, відображати, підобідати).

Аломорфи і варіанти морфем можуть виступати як у формах одного слова {бандурист-и/бандур-ист-ів), так і в різних словах {фуга-нок/руба-нок/дода-нок), але входити до складу тієї самої морфеми: дубок, нігтик, слинявчик {-ок/-ик/-чик) — у різних словах; дубок, дубка, дубків {-ок/-к-/-к'-) — у формах одного слова.

Отже, з погляду здатності до взаємозаміни морфи поділяються на три групи: 1) морфи взаємонезамінні (аломорфи); 2) морфи взаємозамінні у всіх позиціях (повні варіанти); 3) морфи взаємозамінні в певних позиціях (часткові варіанти).

Словоформи з аломорфами і варіантами можуть розрізнятися стилістично {читати — стилістично нейтральне, а читать — розмовно-просторічне; дорога — нейтральне, дорогая — книжно-поетичне), але стилістичні відмінності не є суттєвою (визначальною, диференціальною) ознакою в розмежуванні аломорфів і варіантів морфеми.

Диференціальними ознаками для варіантів морфеми є: 1) тотожність значення, 2) подібність і спорідненість структури, 3) здатність до взаємозаміни (вільна взаємозамінність).

Диференціальними ознаками аломорфів є: 1) тотожність значення, 2) подібність і спорідненість структури, 3) нездатність до взаємозаміни (взаємовиштовхування) в тих самих позиціях.

Лекція № 5

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МОРФ І МОРФЕМА	\|	ПРОДУКТИВНІ І НЕПРОДУКТИВНІ АФІКСИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.