Варіанти вибору ринкових сегментів

Вибір цільових ринкових сегментів

Після проведення сегментації, наступна задача – прийняття рішення стосовно того яку стратегію охоплення ринку обрати. При цьому можуть бути використані три типи стратегій.

Недиференційований маркетинг – компанія концентрує увагу на загальних потребах споживачів, ігноруючи їхні відмінності.

Головна ціль – максимізувати збут. Стратегія передбачає значні обсяги продажу, пов`язані із значними витратами ресурсів. Застосовується великими компаніями. Насиченість ринку, зростання конкуренції зменшує актуальність цієї стратегії.

Диференційований маркетинг – компанія освоює декілька ринкових сегментів, для кожного з яких розробляється свій товар (або його різновид) та окрема програма маркетингу. Диференційований маркетинг збільшує обсяги реалізації порівняно із недиференційованим. Але його застосування збільшує витрати:

· на модифікацію товару,

· виробничі витрати,

· адміністративні витрати,

· витрати, пов’язані із зберіганням запасів,

· витрати на рекламу та заходи щодо просування товару

Концентрований маркетинг – компанія зосереджує свою діяльність на одному або декількох сегментах ринку (обов`язково прибуткових). Ця стратегія приваблива при обмежених ресурсах, для невеликих підприємств.

Після оцінки виділених у процесі сегментації ринку сегментів необхідної визначити, скільки сегментів обслуговуватиме фірма і як вона їх обслуговуватиме. При цьому постає стратегічне питання вибору цільових сегментів, під час вирішення якого необхідно враховувати два фактори: вимоги до вибору цільового сегмента та товарно-сегментну структуру загального ринку. Залежно від товарно-сегментної структури загального ринку, існує п'ять стратегій вибору цільового ринку:

- односегментна концентрація,

- товарна спеціалізація,

- сегментна спеціалізація,

- селективна спеціалізація,

^-повне охоплення ринку.

	С₁	С₂	С₃	Концентрований маркетинг– компанія концентрує зусилля на одному ринковому сегменті
Т₁
Т₂
Т₃

	С₁	С₂	С₃	Товарна спеціалізація Компанія пропонує один товар всім ринковим сегментам
Т₁
Т₂
Т₃

	С₁	С₂	С₃	Ринкова спеціалізація Компанія пропонує всі товари одному сегменту
Т₁
Т₂
Т₃

	С₁	С₂	С₃	Вибіркова (селективна) спеціалізація Компанія пропонує для вибраних сегментів різні товари
Т₁
Т₂
Т₃

	С₁	С₂	С₃	Повне охоплення ринку Компанія продає товари всім групам споживачів
Т₁
Т₂
Т₃

Якщо сегментування дозволяє визначити характеристики, якими має бути наділений товар з позиції переваг споживачів, то позиціонування переконує споживачів, що їм пропонується саме той товар, який вони хотіли б придбати.

Стратегіяодносегментної концентрації передбачає вибір як цільового одного і ринкового сегмента і зосередження на ньому діяльності фірми. Таким чином, і стратегія односегментної концентрації, концентрований маркетинг і стратегія ринкової ніші є синонімічними категоріями. Переваги стратегії односегментної концентрації полягають у тому, що: спеціалізація діяльності фірми на потребах певного ринкового сегмента дає, змогу найкращим чином їх задовольнити, спеціалізація на одному сегменті забезпечує економію завдяки концентрації коштів. Ризики стратегії односегментної концентрації: існує можливість загострення конкурентної боротьби в цільовому сегменті внаслідок впровадження вужчої сегментації з боку конкурентів і темпи зростання цільового сегмента можуть зменшитися, в результаті чого сегмент: матиме тенденцію до скорочення, а фірма—до втрати цільового сегменту

Стратегіятоварної спеціалізаціїпередбачає орієнтацію діяльності фірми на певному різновиді товару, який пропонується різним групам споживачів у межах загального ринку. Недоліком стратегії товарної спеціалізації є ризик скорочення попиту на обраний товар і необхідність швидкої перебудови усього виробничого процесу у разі настання такої ситуації.

Стратегія сегментної спеціалізаціїозначає орієнтацію діяльності фірми на задоволення різних потреб одного ринкового сегмента. Наприклад, фірма "Джонсон і Джонсон" на ринку товарів особистоі гігієни обрала сегмент "діти" і пропонує для нього різні товари — шампуні і масло для догляду за шкірою малюків, зубні щітки тощо. Переваги стратегії сегментної спеціалізації полягають у тому, що завдяки зосередженню на потребах певної групи споживачів існує можливість їх широкого задоволення і досягнення позитивного іміджу. До того ж фірма уникає залежності від одного різновиду товару: у разі зменшення потреби в одному різновиді товару у неї є можливість збільшити увагу до інших різновидів товару. Основний ризик стратегії сегментної спеціалізації полягає у можливому звуженні цільового сегмента. Наприклад, може скоротитися народжуваність і зменшитися попит: на дитячі речі, як і сталося свого часу з дитячим шампунем фірми "Джонсон і Джонсон”Стратегія селективної (вибіркової) спеціалізації полягає у виборі цільових сегментів у межах загального ринку без їх відповідної товарної або сегментної ознак; Основними факторами вибору, цільових ринків у даному випадку є їхня прибутковість та відповідність можливостям фірми. Порівняно з попередніми стратегіями вибору цільового ринку стратегія селективної спеціалізації характеризується значно меншим ризиком від можливого скорочення деяких сегментів або морального старіння деяких різновидів товарів у межах загального ринку. Отже, основною перевагою цієї стратегії є незалежність від однієї групи споживачів (на відміну від стратегій односегментної концентрації і сегментної спеціалізації) та від одного різновиду товару (на відміну від товарної спеціалізації). Недоліком стратегії селективної спеціалізації є диверсифікація зусиль та коштів фірми, їх роззосередження за різними напрямами діяльності.

Стратегія повного охоплення ринку відтворює прагнення фірми задовольнити потреби загального ринку в цілому. Ця стратегія може бути реалізована шляхом використання двох альтернатив — недиференційованого або диференційованого маркетингу. Обидві ці стратегії ставлять мету задоволення потреб ринку в цілому, але пропонують різні шляхи реалізації цієї мети: недиференційований маркетинг — через пошук спільних рис у межах загального ринку (через ринкове агрегування), диференційований маркетинг — через пошук розбіжностей у потребах споживачів загального ринку (через ринкову сегментацію).

Для організації робіт по впровадженню системи стратегічного маркетингу слід чітко сформулювати місію та стратегічні цілі, оцінити можливості, сильні та слабкі сторони, зв’язки з зовнішнім середовищем тощо. Початком цих робіт є побудова системи стратегічного маркетингу,

Розглянемо зміст входу, виходу і зворотного зв’язку системи.

Вихід – це стратегія об’єкта, розроблена на основі нормативів конкурентноспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках;

Вхід – маркетингова інформація, що надходить з різних джерел;

Зворотний зв’язок системи стратегічного маркетингу – додаткові вимоги стадії НДДКР до нормативів конкурентноздатності, рекламації споживачів, нова інформація щодо інновацій

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи процесу сегментації ринку	\|	Маркетингова стратегія ринкового лідера.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.