• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9. Зарубіжний і вітчизняний досвід функціонування корпорації

Міжнародна мережа з корпоративного управління (ММКУ), створена в 1995 р., представляє інституцІональних інвесторів та інших осіб, які беруть участь у розвитку світової практики з корпоративного управління. її мета полягає в полегшенні міжнародного діалогу стосовно шляхів зміцнення підзвітності товариств їхнім власникам з метою збільшення вартості акціонерного капіталу. Через цей процес, на думку ММКУ, товариства можуть ефективніше конкурувати, і економіка може досягти найбільшого розквіту. Статут організації вповноважує її приймати директиви, коли, на її думку, вони здатні зробити внесок у досягнення цієї мети.

Ключовий фактор підзвітності товариств їхнім власникам - це процес голосування акціонерів. З поширенням власності через кордони особлива увага приділяється ефективності систем голосування через кордони. На більшості ринків системи голосування за акціями розвивалися без урахування ситуації, коли акціонери постійно перебувають за кордоном. Насправді, приблизно до 1993 року іноземні інвестори проявляли невеликий інтерес до звичайного голосування за акціями через кордони. Але зростання володіння іноземним акціонерним капіталом співпало з потребою установ голосувати за акціями, які утримуються поза межами внутрішнього ринку. У деяких випадках певні установи зобов'язані, за законодавством, голосувати в будь-якому місці, де ш належать акції. Але багато хто дотримувався досягнутої домовленості про те, що добросовісним обов'язком фідуціаріїв є вважати голосування акціями активом, який має використовуватися для захисту та просування інтересів акціонерів. Ця домовленість базується на визнанні того, що голосування може мати позитивний вплив на результати діяльності товариства, в яке здійснено інвестицію.

Але бар'єри в формі витрат, матеріально-технічного забезпечення і законодавства ускладнюють завдання багатьох установ, розташованих поза межами внутрішнього ринку, здійснювати свої обов'язки як власників і голосувати. Внаслідок цього наглядові ради компаній, особливо ті, які очолюють фірми з міжнародним складом акціонерів, ризикують віддаленням від інтересів їхніх власників. Установи зі свого боку обмежені в можливостях пошуку законного способу надання підтримки або передачі застережень

правлінню. І економіка в атому зазнає невдач у конкуренції за залучення міжнародного акціонерного капіталу.

ММКУ визнає, що варіації прав голосу, крім процесуальних проблем, можуть створювати перешкоди впливу акціонерів. Права голосу відрізняються на різних ринках.

Принципи голосування за акціями ММКУ представляють собою спробу усунути застарілі та непродуктивні структурні перешкоди на шляху підзвітності так, щоб ринкові сили могли ефективніше діяти на міжнародній арені. Вони грунтуються на переконанні, що непродуктивними і небажаними для власників, товариств і економіки є як навмисні зусилля влучатися в право голосувати, так І перешкоди, які довгий час ненавмисне заважали голосуванню.

На цей час не існує єдиної моделі ефективного корпоративного управлшня. Проте, можна визначити деякі загальні елементи, що лежать в основі ефективного корпоративного управління. Принципи, про які йдеться нижче, базуються на зазначених загальних елементах і сформульовані таким чином, щоб охопити різні існуючі моделі.

Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) була започаткована у 1960 році. Наразі до неї входить 29 країн: Австралія, Канада, Фінляндія, Греція, Ірландія, Корея, Нідерланди, Польща, Швеція, Велика Британія, Австрія, Чеська Республіка, Франція, Угорщина, Італія, Люксембург, Нова Зеландія, Португалія, Швейцарія, США, Бельгія, Данія, Німеччина, Ісландія, Японія, Мексика, Норвегія, Іспанія, Туреччина.

Основною метою створення ОЕСР є надання урядам країн-членів основоположних принципів розробки та вдосконалення економічної та соціальної політики.

27-28 квітня 1998 року Рада ОЕСР ухвалила рішення про доцільність розробки стандартів та норм корпоративного управління (принципів корпоративного управління ОЕСР). Для цього було створено спеціальну групу з корпоративного управління.

Принципи корпоративного управлшня ОЕСР, розроблені зазначеною групою протягом 1998-1999 років, є результатом багаторазових обговорень, тому іноді зони є дуже загальними та виглядають більше як компроміс, адже для того, щоб їх було прийнято, мали дати згоду представники всіх країн-учасниць.

Мета принципів: надати допомогу урядам усіх зацікавлених країн (не тільки краін-членів ОЕСР) щодо удосконалення корпоративного управлшня на національному рівні.

Розроблені принципи мають рекомендаційний характер. Вони, на думку розробників, є основою, необхідною для розвитку належної практики корпоративного управління.

Основні принципи корпоративного управління ОЕСР

І. Система корпоративного управління повинна захищати права акціонерів.

• Розробка та законодавче закріплення переліку основних ппав
акціонерів;

• Забезпечення акціонерів достатньою інформацією щодо рішень, які
стосуються принципових змін в товаристві;

• Забезпечення однакової можливості всім акціонерам ефективно брати
участь та голосувати на загальних зборах;

• Розкриття інформації про структуру капіталу та існуючі механізми
контролю, які дозволяють окремим акціонерам отримувати контроль,
що не відповідає розміру їхньої частки в статутному фонді товариства;

• Дотримання принципів ефективності та прозорості;

• Відповідальне ставлення акціонера до використання належного йому
права голосу;

2. Система корпоративного управління повинна забезпечувати однакове
ставлення до акціонерів, включаючи дрібних акціонерів та іноземних
інвесторів.

Цього можна досягти шляхом забезпечення:

• Існування ефективних засобів захисту порушених прав;

• Надання однакових прав голосу в межах однієї категорії акцій;

• Заборони операцій у власних інтересах та операцій з використанням
внутрішньої інформації;

• Розкриття інформації про існування конфлікту інтересів посадових осіб.

3. Система корпоративного управління має визнавати передбачені
законом права учасників корпоративних відносин та заохочувати їхнє активне
співробітництво з компанією в створенні робочих місць, підвищенні добробуту
та забезпеченні фінансової стабільності товариства.

Для впровадження цього принципу необхідно забезпечити:

• Дотримання прав та захист інтересів учасників корпоративних відносин;

• Існування ефективних засобів захисту порушених прав;

• Забезпечення участі у заходах, що проводяться товариством;

• Забезпечення доступу учасників корпоративних відносин до необхідної
Інформації.

4. Система корпоративного управління повинна забезпечувати своєчасне
й точне розкриття інформації з усіх найважливіших питань, що стосуються
акціонерного товариства, включаючи його фінансовий стан, продуктивність,
власність та управління.

Для реалізації цього принципу необхідно:

• Існування переліку мінімальної інформації, що повинна розкриватися;

• Підготовка, перевірка та надання інформації з дотриманням міжнародних
стандартів;

• Щорічне проведення незалежних аудиторських перевірок діяльності
товариства;

• Забезпечення своєчасного, доступного та рівного доступу учасників
корпоративних відносин до інформації, шо розкривається.з. Система корпоративного управління повинна забезпечувати
стратегічне керівництво товариством, ефективний нагляд за діяльністю
Правління з ооку Спостережної ради, а також відповідаяьність Ради перед
акціонерами. ^^ ^срсл

Лри цьому треба дотримуватись таких вимог;

• Виконання обов'язків членами Спостережної ради сумлінно, з належною
ооачністю та обережністю, на основі повної поінформованості та в
найкращих інтересах товариства;

• Однакове ставлення до всіх акціонерів під час ухвалення рішень-

• Дотримання законодавства та захист інтересів учасників корпоративних
відносин під час ухвалення рішень;

• Визначення основних ключових функцій Спостережної ради-

• Незалежність Спостережної ради від Правління та надання їй можливості
виносити об'єктивне судження; *«*!**

• Забезпечення членам Ради повного доступу до своєчасної, точної та
необхідної інформації.

Читайте також:

1. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
2. Бюджетні установи отримують кошти на своє функціонування з бюджету виключно на основі фінансових документів, які називаються кошторисами.
3. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
4. Валютний кліринг: світовий досвід та його значення
5. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
6. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
7. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
8. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
9. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
10. Виникнення, суть і функції грошей. Особливості функціонування паперових грошей за сучасних умов. Роль золота. «Електронні гроші».
11. Відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах і режим функціонування цих рахунків. Переоформлення та закриття рахунків
12. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.

Переглядів: 490