Особливості функціонування моралі.

Суспільство в процесі історичного розвитку виробило особливий соціальний інструмент для регулювання і скерування поведінки кожної людини, щоб вона не тільки не руйнувала, а навіть зміцнювала суспільний організм. Цим інструментом і соціальним інститутом суспільної самоорганізації і є мораль.

Мораль існує у двох формах:

Ø особистісні моральні якості (милосердя, відповідальність, скромність, чесність тощо);

Ø сукупність норм суспільної поведінки й оціночних уявлень (наприклад, «не вкради», «не вбий» тощо; «справедливо», «порядно», «доброзичливо» тощо).

Мораль зосереджена на людині й виявляє себе у ній як суспільний першопочаток. Вона об’єднує людей, включених у різні види діяльності та стосунки. Найвищий сенс, призначення моралі виражається у забезпеченні цілісності й гармонійності міжлюдських стосунків, наступності історичного розвитку суспільства. Мораль не зводиться ні до релігії, ні до права, ні до будь-яких інших форм духовно-практичного життя, а має свою специфіку й відіграє власну роль у житті людини і суспільства, виражає ступінь їхньої людяності.

Функцій моралі:

Ø Регулятивна. Мораль формується як певний регулятор людського ставлення до інших людей, самих себе, до природи, Бога. Існування моралі не залежить від нашого бажання, вона є об’єктивною.

Ø Оціночна. Мораль оцінює вчинки людей, мету їхньої діяльності з погляду добра і зла. Під моральну оцінку підпадають не тільки дії людини, але й уся дійсність, як соціальна, так і природна.

Ø Виховна. Мета морального виховання полягає у формуванні духовної особистості, здатної на самовдосконалення.

Ø Пізнавальна. Мораль дає інформацію про добро і зло, та їх більш конкретні цінності. Через мораль людина пізнає закони добра, діалектику добра і зла, різні форми проявів добра і зла у світі.

Ø Світоглядна. Саме в етиці вирішуються питання про сенс життя, про щастя, про ідеал. Мораль дає людині позитивне відчуття задоволення від власних дій і прожитого життя. Мораль надає сили людині жити, жити навіть усупереч несприятливим, а іноді й трагічним обставинам.

Ø Соціально-адаптивна. Вона збагачує людину не просто знаннями об’єктів самих по собі, але й забезпечує інтеграцію людини у конкретно-історичну спільноту і соціалізацію людської особистості.

Ø Комунікативна. Реальними посередниками всіх форм спілкування є результати духовної діяльності – ідеї, цінності, ідеали, почуття і настрої, а також матеріальні речі – знаряддя і засоби людської праці, об’єкти, що втілюють соціальні цінності й людський досвід.

Ø Критична функція виявляється в її опозиції до емпіричної дійсності, до повсякденної реальності, сприяє звільненню від забобонів і подоланню стереотипів мислення і поведінки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет етики.	\|	Моральна свідомість та її структура.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.