Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Моральна свідомість та її структура.

Моральна свідомість – це складний соціально-психологічний і культурний феномен, що виконує функції оцінки оточуючого світу (інших людей, суспільства в цілому), а також самооцінки (совість). Моральна свідомість – це внутрішній світ людини в усій його складній багатоманітності.

Первинними елементами моральної свідомості є моральні почуття та моральні емоції.

Моральні емоції – це емоції схвалення, засудження, задоволення, радості, сумніву, гніву, сорому, співчуття. Моральні почуття – це більш стійкі суб’єктивні стани (любов, ненависть).

Моральні почуття формуються у ранньому дитинстві, і якщо вони не сформовані у свій час, то вже не сформуються ніколи. Жодна освіта не зможе компенсувати відсутність моральних почуттів, а без моральних почуттів неможливі ні моральність, ні мораль. Людина, яка не відчуває співчуття до слабких, любові до близьких, благоговіння перед життям – здатна на будь-який злочин.

Слід розрізняти емоції і почуття. Почуття – більш стійкі, постійні утворення. Емоції можуть бути миттєвими. Вони можуть допомагати чи заважати людині у прийнятті рішень. Надмірна емоційність іноді є наслідком інформаційного голоду, і, навпаки, надлишкова інформація породжує відсутність емоцій. Тим не менше, емоції виконують важливі функції. Вони виникають на основі фізіологічних потреб і поступово переростають у почуття (почуття справедливості, честі, обов’язку, патріотизму, творчого натхнення).

Спектр емоцій і почуттів сучасної людини є дуже широким. Виділяють естетичні, комунікативні, альтруїстичні, гедоністичні, романтичні емоції.

Особливу сферу моральної свідомості утворюють потреби та установки. Моральність – це сфера духовних потреб, які називаються інакше екзистенційними потребами (потреба у співчутті, у підтримці, у повазі, самоповазі, у сенсі життя).

Важливими елементами моральної свідомості є цінності: поняття добра і зла, щастя, справедливості, сенсу життя. Цінності складають реальні цілі і прокламовані мотиви людської поведінки. Цінності формуються культурою і складають екзистенційні потреби особистості, деякі ідеальні цілі, які надають життю культурного значення і морального сенсу.

Якщо цінності – це межові цілі, то норми – найпростіші форми (зразки) моральної поведінки, загальні правила, яких усі дотримуються.

Важливою складовою моральної свідомості є совість, яка здійснює моральну самооцінку особистості. Августин Аврелій зазначав, що совість – це моральний закон, написаний Богом у серці людини.

У зв’язку із розвитком психоаналізу, уявлення про совість змінювалися. Так, наприклад, З. Фройд оцінював феномен совісті доволі негативно, він вважав її відповідальною за різні психічні захворювання і неврози, як у жінок, так і в мужчин.

А. Швейцер взагалі називає чисту совість «винаходом диявола», маючи на увазі той факт, що чим більше людину мучить її совість, тим більше вона добродійна, і навпаки, чиста совість – свідчення її відсутності. Негативне ставлення до совісті висловлював також Ф. Ніцше, котрий асоціював совість із жорстокістю та помстою, які спрямовані людиною на саму себе і ведуть до подвоєння страждання. Совість – атрибут посередності, людей слабких і заздрісних. У сильної людини, говорить Ніцше, немає совісті.

Моральна оцінка ситуації здійснюється не лише на свідомому, а й на несвідомому рівні. Виділяють два типи несвідомого: індивідуальне несвідоме (існуюча в кожної людини несвідома пам'ять про всі події її життя, в тому числі досвід народження) і колективне несвідоме (пам'ять дуже далеких предків, що проявляється у глибокому сні, а також у культурі). Індивідуальне несвідоме було відкрито А. Шопенгауером і проаналізовано З. Фройдом. Колективне несвідоме відкрив К. Ґ. Юнг.

Юнг вважав, що у кожній людині уживаються кілька духовних суб’єктів, кілька особистостей. Для розгляду і розшифрування колективного несвідомого, яке найяскравіше проявляється у сні, потрібно використовувати давні міфи, котрі містять у собі архетипи колективного несвідомого.

Найвищий рівень моральної свідомості складають моральні знання, котрі існують у вигляді етичної теорії, моральних норм, приписів, вимог і заборон.

 

4. Моральні пророки (Конфуцій, Будда, Мойсей, Ісус Христос, Мухаммед).

Великі моральні пророки – Конфуцій, Будда, Мойсей, Ісус Христос, Мухаммед – творці великих релігій і вчителі доброчинності, мали багато спільного у своїх нормативних програмах. Всі вони навчали людинолюбству, гуманності, взаємності, робили акцент на духовній стороні людського життя.

Давньокитайський мислитель Конфуцій створив етику виконання ритуалу. Саме ритуал створює гармонію у відносинах між людьми і дозволяє впорядкувати їх необхідним чином.

В основі конфуціанської етики лежить правило вшанування молодшими старших, дітьми – батьків, жінками – мужчин. Усі відносини між людьми глибоко ієрархічні – тому вони вимагають строгого дотримання ритуалів вшанування і поваги.

Приблизно в той же історичний період (VI ст. до н. е.) в Індії жив Будда. Суть його вчення можна виразити як подолання бажань і відречення від матеріального світу. Людина повинна зрозуміти свою унікальну духовну сутність і стати на шлях порятунку душі.

Карма – найвищий моральний закон справедливої відплати у наступному житті. Буддизм вірить у численні перевтілення людської душі (сансара). Особливості наступного народження залежать від моральної складової минулого життя. Хвороби, потворність, коротке життя свідчать про те, що в минулому житті людина була злодієм або убивцею, або здійснювала інші погані вчинки.

Мойсей – законодавець і вчитель єврейського народу, засновник юдаїзму. Він виходив з ідеї, що шлях до людського благополуччя і згоди лежить через справедливий суспільний устрій, тобто через верховенство закону.

З ім’ям Мойсея пов'язаний один із найдавніших кодексів моральної поведінки, що складається із десяти заповідей. Недотримання цих моральних заповідей веде до серйозних покарань для людей – хвороб, передчасної смерті, прокляття у трьох поколіннях.

Справедливість, що виходить із заповідей Мойсея, ґрунтується на таліоні або воздаянні рівним за рівне. Наприклад, дія заповіді «не вбий» обмежена Ізраїлем. Відступи від цього принципу є відповіддю убивством на убивство, або пошкодженням на пошкодження.

Десять заповідей увійшли (передусім – не вбий, не вкради, не свідчи неправдиво) у культуру як всезагальні вимоги, без історичних обмежень. Вони стали складовою частиною моральних законів християнства та ісламу, загальнолюдською основою моральності.

Ісус Христос. Головна заповідь Христа – заповідь любові: «Полюби Господа Бога твого всім серцем своїм і всією душею». Друга: «Возлюби ближнього як самого себе».

Сенс вчення Ісуса Христа складає ідея Царства Божого. По-перше, Царство Боже розуміється як апокаліпсиси, або кінець світу, коли всі праведники врятуються, а всі грішники загинуть. Цей кінець прийде несподівано, але люди повинні бути готові до нього. По-друге, небесне царство – це царство духу: «царство Боже всередині вас».

У Нагірній проповіді Ісус Христос вступає в полеміку з Декалогом і по формі (Я кажу вам), і по суті (переводячи заповіді у закон любові). Давня мудрість вимагає любити ближнього (співвітчизника) і ненавидіти ворога, а Христос навчає: любіть ворогів ваших.

Бог Ісуса Христа відрізняється від суворого Бога Старого Завіту своїм милосердям. Бог Ісуса – люблячий і пробачаючий. Милосердя – безумовна любов, воно відрізняється від справедливості, котра дає кожному за його заслугами.

Мухаммед – засновник мусульманської релігії. Основою його релігійної та етичної програми є віра у єдиного Бога – Аллаха.

Коран дає деталізовану програму життя індивідів, яка виступає і догмою, і керівництвом до дії. Перспективу, яка задається мусульманською етикою, не можна назвати надлюдською, вона не вимагає від людини роздвоєння, розриву між буттям і обов’язком. В ісламі, на відміну від християнства, нема ідеї первородного гріха (Адам був прощений Аллахом і його провина не розповсюджується на потомків). В ісламі моральність не відділена від реальності нездоланним проваллям.

 


Читайте також:

  1. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
  2. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
  3. Безцехова виробнича структура.
  4. Валютні ринки, їх види та структура.
  5. Вартість робочої сили та її структура.
  6. Виникнення людської свідомості. Мова і свідомість.
  7. Витрати виробництва та їх структура. Суть, види витрат. Закон спадної віддачі. Середні та граничні витрати.
  8. Властивості свідомості та її структура.
  9. Вплив засобів масової комунікації на формування громадської думки, політичну свідомість та культуру . Функції масової комунікації.
  10. Господарський комплекс національної економіки і його структура.
  11. Гуманна людина знає тільки обов»язки, тоді як аморальна – тільки власну вигоду.
  12. Гуморальна регуляція




Переглядів: 2905

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості функціонування моралі. | Основними складовими морально-психологічного

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.