Предмет етики.

Лекція 1.

Етика – це філософське вчення, об’єктом і предметом вивчення якого є мораль як одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного буття. Етика з’ясовує місце моралі в системі суспільних відносин, аналізує її генезис, внутрішню структуру, вивчає історичний розвиток моралі і теоретично обґрунтовує ту чи іншу її нормативну систему.

Мораль не складає спеціальної сфери людського життя, проте присутня в усіх людських відносинах (ставлення до оточуючих людей, до самого себе, до природи та тварин). Етика тісно пов'язана із науками про людину – психологією, культурологією, педагогікою, історією.

«Батьком» етики вважається Арістотель, саме він дав назву цієї науки, а також написав декілька найважливіших трактатів з етики (Нікомахова етика, Евдемова етика, Велика етика). Слово «етика» було утворене Арістотелем від слова «етос», котре мало кілька значень. Етос – це звичне місце проживання, житло, звірине лігво. Пізніше воно стало означати стійку природу якого-небудь явища, звичай, просто звичку, характер, темперамент.

Специфіка етики полягає у тому, що вона надає загальнолюдського масштабу проблемам окремої людини, тому пропоновані рішення можуть розповсюджуватися на будь-якого іншого індивіда, який зіштовхується з такими ж питаннями.

Етика – це дослідження фундаментальних цінностей та цілей людського життя (добро і зло, щастя, любов і т. д.), а також аналіз поняття моралі.

Первісно поняття «етика», «мораль» і «моральність» були тотожними, тобто позначали сферу поглядів, звичаїв, загальноприйнятих правил поведінки. Пізніше вони стали роз’єднаними. Етика – це теорія, мораль і моральність – це реальні явища у життя людини і суспільства. Іноді поняття «мораль» і «моральність» вживають як синоніми, але існує традиція (що йде від Геґеля) розділяти їхнє значення. Згідно з цією традицією, моральність – поведінка, яка відповідає загальноприйнятим звичаям, традиціям, цінностям і нормам. У моральності індивід автоматично чинить «як усі», як послушний член соціуму. Він дотримується правил, традицій та норм.

Отже, моральність людини є умовою входження людини у соціум, вона не вимагає оригінальності, творчості, інтенсивного раціонального мислення, індивідуального вибору; навпаки, вона передбачає виконання загальноприйнятої норми, підпорядкування традиційному зразку.

Мораль – особливе явище, що виникло (паралельно з правом) у західній цивілізації. Вона з’являється із розвитком індивідуальної самосвідомості (античні мудреці), особистісного, самостійного початку, з появою самостійно мислячих особистостей, здатних на свідоме рішення та вибір.

Етика виникає там і тоді, де й коли з’являється мораль як сфера самостійного вибору, що ґрунтується на раціональному розмірковуванні. Етика – наука, яка говорить про те, як «повинна» чинити людина (формулює моральні норми і принципи).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прокаріотичні водорості: загальна характеристика, класифікація, поширення, значення в природі	\|	Особливості функціонування моралі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.