Тема 3. Організаційно-виробничі структури в енергетиці.

3.1. Організаційно-виробнича структура теплових електростанцій.

3.2. Організаційно-виробнича структура теплових мереж.

3.3. Організаційно-виробнича структура енергогосподарства промислових підприємств.

3.1. В залежності від потужності устаткування і схем технологічних зв’язків між стадіями виробництва на сучасних ТЕС розрізняють цехову, без цехову та блочно-цехову організаційно-виробничу структури.

Цехова структура передбачає розділення технологічного устаткування і території ТЕС на окремі дільниці та закріплення їх за спеціалізованими підрозділами – цехами, лабораторіями. В цьому випадку основною структурною одиницею є цех. Цехи, в залежності від їх участі у виробничому процесі, розділяють на основні та допоміжні. Крім того, ТЕС можуть мати у своєму складі і невиробничі господарства (житлові, підсобні, дитячі садки, дома відпочинку, санаторії).

Основні цехи приймають безпосередню участь у виробництві енергії. До них відносяться паливно-транспортний, котельний, турбінний, електричний та хімічний цехи.

До складу паливно-транспортного цеху включають дільниці залізничного господарства і паливоподачі із складом палива. Цей цех організовують на електростанціях, які спалюють тверде паливо або мазут при його постачанні залізничним транспортом.

До котельного цеху включають дільниці подачі рідкого або газоподібного палива, пило-приготування, виведення золи.

До турбінного цеху входять: теплофікаційне відділення, центральна насосна, водне господарство.

На крупних ТЕС котельний і турбінний цехи об’єднують в один котлотурбінний цех (КТЦ).

До електричного цеху відносяться: все електричне устаткування ТЕС, електротехнічна лабораторія, масляне господарство, електроремонтна майстерня.

До хімічного цеху входять хімічна лабораторія та хімічне водоочищення.

Допоміжні цехи обслуговують основне виробництво. До них відносяться: цех централізованого ремонту, ремонтно-будівничий, теплової автоматики та зв’язку.

Безцехова структура передбачає спеціалізацію підрозділів на виконання основних виробничих функцій: експлуатації устаткування, його ремонтного обслуговування, технічного контролю. Це обумовлює створення замість цехів виробничих служб: експлуатації, ремонту, контролю, удосконалення устаткування. В свою чергу, виробничі служби ділять на спеціалізовані дільниці.

Блочно-цехова структура обумовлена появою комплексних енергетичних агрегатів-блоків. Устаткування блоку здійснює декілька фаз енергетичного процесу – спалювання палива в парогенераторі, виробництво електроенергії в турбогенераторі, а також її перетворення в трансформаторі. При блочно-цеховій структурі основним виробничим підрозділом електростанції є блоки. Їх включають у склад КТЦ, які займаються централізованою експлуатацією основного та допоміжного устаткування котлотурбінних блоків. Блочно-цехова структура має також основні та допоміжні цехи, які притаманні цеховій структурі, наприклад паливно-транспортний, хімічний.

На кожній ТЕС існує адміністративне, виробничо-технічне та оперативне управління. Адміністративним керівником є директор, технічним керівником – головний інженер, оперативне управління здійснює черговий інженер електростанції, який підпорядкований черговому диспетчеру енергетичної системи.

3.2. Теплові мережі служать для передачі та розподілу теплової енергії від ТЕЦ і районних котелень до споживачів. В організаційному відношенні управління тепловими мережами здійснює спеціалізоване підприємство «Тепломережі». Це підприємство включають до складу виробничо-енергетичного об’єднання. До складу підприємства «Тепломережі» можуть входити малі ТЕЦ, районні або квартальні котельні.

Організаційно-виробнича структура підприємства формується в залежності від категорії підприємства. Критерієм установлення категорії є обсяг експлуатаційно-ремонтного обслуговування теплових мереж в умовних одиницях. Наприклад, організаційно-виробничу структуру підприємств «Тепломережі» розробляють чотирьох категорій. До першої категорії відносять підприємства з обсягом експлуатаційно-ремонтного обслуговування більше 10000 умовних одиниць. При більших обсягах робіт структуру розробляють конкретно для кожного випадку.

Очолює підприємство директор, йому безпосередньо підпорядковані головний інженер, заступники директора. Далі за ієрархією ідуть старший інженер по кадрам, старший інженер по техніці безпеки та ГО, старший інженер-інспектор по експлуатації, виробничо-технічний відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, відділ матеріально-технічного постачання, диспетчерська служба, служба ремонтів і наладки.

3.3. Енергетичне господарство промислових підприємств – складний комплекс, який об’єднує багато різного енергетичного устаткування. Цей комплекс представляє частину підприємства і є для нього допоміжним виробництвом. У той же час енергетичне господарство підприємства є елементом енергогосподарства району.

Основні функції енергогосподарства промислового підприємства – надійне та економічне забезпечення підприємства всіма видами енергії, здійснення контролю за роботою енергетичних об’єктів, експлуатаційне обслуговування, монтаж і ремонт енергоустаткування.

Енергетичне господарство промислового підприємства може включати такі основні елементи: генератори, електричні та теплові мережі, виробничі та побутові споживачі енергії, диспетчерські пристрої.

Схема енергопостачання підприємства може бути централізованою, децентралізованою та змішаною. При централізованій схемі підприємство забезпечується всіма видами енергії від зовнішнього джерел. При децентралізованій схемі на підприємстві будують ТЕЦ., яка забезпечує підприємство електроенергією та теплом. При змішаній схемі підприємство забезпечується електроенергією від енергетичної системи, а тепло виробляє на власних котельнях.

На промислових підприємствах до виробничих підрозділів енергогосподарства відносяться:

- промислова теплоелектроцентраль;

- електросиловий цех, який здійснює експлуатацію та ремонт електричного устаткування і електричних мереж;

- паросиловий цех, який здійснює експлуатацію та ремонт теплосилового устаткування, парових, теплофікаційних, водяних та повітряних мереж;

- електроремонтний цех, який здійснює ремонт і випробування електроустаткування.

В свою чергу, виробничі підрозділи енергогосподарства розділяють на виробничі дільниці. Виробничими дільницями ТЕЦ є: паливно-транспортний, котельний, машинний, електротехнічний, ремонтний.

Принципова організаційно-виробнича структура енергетичного господарства промислового підприємства при централізованому постачання наступна:

I. Відділ головного енергетика: головний енергетик, заступники головного енергетика по електротехнічній та теплотехнічній частині, бюро електричне, бюро конструкторське, бюро теплотехнічне, бюро вентиляційне, бюро ППР, планове бюро, чергові енергетики.

II. Теплосиловий цех: начальник цеху, заступник начальника цеху, технічне бюро, планове бюро, бухгалтер, табельники. Виробничі дільниці: котельних, паро постачання і теплофікації, вентиляційний, повітря постачання, водопостачання, каналізації, газопостачання, мазутного господарства.

III. Електроцех. Склад управління такий же. Виробничі дільниці: підстанцій, електричних мереж, трансформаторно-масляного господарства, акумуляторний, релейного захисту, зв’язку та сигналізації.

IV. Електроремонтний цех. Склад управління такий же. Виробничі дільниці: обмоточний, механічний, збірний, випробувань, електромонтажний.

V. Енергетичні дільниці виробничих цехів.

Енергогосподарство промислового підприємства розділяють на загальнозаводське і цехове. Загальнозаводське господарство об’єднує енергетичні установки, мережі та енергоприймальники загальнозаводського призначення. Воно обслуговується енергетичними цехами. Цехове енергогосподарство об’єднує енергетичні установки, розподільчі мережі, опалювальні та вентиляційні пристрої виробничих цехів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Тема 4. Енергетичні показники і характеристики агрегатів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.