• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Техніки прозоро-рахункової групи, їх характеристика. Поверхнево-нашивні рахункові техніки, їх характеристика

План:

1. Техніки прозоро-рахункової групи.

2. Мережки та їх характеристика.

3. Поверхнево-нашивні рахункові техніки.

4. Характеристика хрестикових швів.

5. Типологія вишитих виробів.

Техніки прозоро-рахункової групи – багаторядна ляхівка, безчисна мережка, вівсяночка, гречечка, затяганка, квадратикова мережка, кольоровий прутик, лучка, ляхівка, ляхівка з настилом, прутик, прутик з настилом, подвійний прутик, стовпчик, черв’ячок, чисна мережка, шабак.

МЕРЕЖКИ

На чудових українських вишивках можна бачити велику кількість різноманітних технік, які належать до технік прозоро-рахункової та поверхнево-нашивної рахункової групи.

Мережки належать до прозорої ажурної вишивки, яку виконують на тканинах полотняного переплетення, в яких нитки основи та піткання можна полічити (наприклад, кустарне полотно, маркізет, батист, шовк, лавсан та інші).

Україна славиться вишуканими за конфігурацією рослинно-геометричними та стилізованими мотивами вишивок. Типовими техніками вважаються; лиштва, вирізування, виколювання, зерновий вивід, солов'їні вічка, різноманітні мережки — прутик, кольоровий прутик, черв'ячок, подвійний прутик, стовпчик, гречечка, вівсяночка, лучка. ляхівка, багаторядна ляхівка, прутик з настилом, чисна та безчисна мережка.

Мережки бувають різної ширини. При виконанні цієї техніки тканину потрібно тримати в руках горизонтально і вишивати справа наліво. Мережки поєднують з іншими техніками: хрестик, точна гладь (лиштва), занизування, низь тощо.

МЕРЕЖКА «ПРУТИК»

Мережка «прутик» виконується в такий спосіб. На тканині визначають місце і з правого боку зверху вниз нашивають закріпку – качалочку з паралельних стібків, що охоплюють 3-4 нитки основи. Кількість стібків залежить від ширини мережки, а крайні стібки повинні бути на дві нитки вище і нижче мережки (це верхня і нижня чисниці). Можна виконати відразу обидві закріпки – праву і ліву, визначивши довжину мережки.

Над нижньою чисницею підрізають і витягують одну нитку піткання. Закріпивши нитку в петлю внизу біля правої закріпки, беруть на голку три, чотири або шість (залежно від цупкості тканини) вертикальних ниток і обкручують їх, формуючи прутинку. Виколюють голку на чисниці після кожного обкручування обов'язково на рівні ниток, взятих на прутинку.

Після виконання першого ряду прутика (одинарного прутика) з лівого боку нашивають другу закріпку. Потім на кінець ножиць набирають решту ниток піткання, потрібних на мережку, підрізають їх між закріпками та першими нитками основи і витягують – спершу за допомогою голки за 2 см від місця підрізу, а після цього, підхопивши пальцями кінці, видаляють їх по одній, обережно призбируючи тканину. Після цього робочу нитку з голкою протягують під закріпкою і виколюють біля її верхнього стібка. Зразок повертають.

Другий ряд прутика виконують так, як і перший, обкручуючи у прутик ті самі нитки, що і в нижньому рядку (цю мережку називають ще «звичайним прутиком»). Після закінчення прутикування кінець нитки закріплюють з вивороту під нитками закріпки і відрізають.

Мережку «прутик» використовують для підшивання країв виробів, рубців на скатерках, фіранках, серветках.

МЕРЕЖКА «ПОДВІЙНИЙ ПРУТИК»

«Подвійний прутик»є продовженням одинарного. Збільшуємо закріпки з двох боків вишитого «одинарного прутика». Підрізуємо певну кількість горизонтальних ниток, витягуємо їх, повертаємо полотно обкрученими прутиками догори. Закріплюємо робочу нитку під правою закріпкою. Вишиваємо нижній ряд «одинарного прутика» справа наліво.

Набираємо на голку ті ж чотири нитки основи верхнього обкрученого прутика і виводимо па лицьовий бік. Повертаємо голку назад праворуч і вводимо її в попереднє місце, виколюємо через дві горизонтальні нитки (другу чисницю) вниз, на одному рівні з чотирма нитками, що взяті на прутик. Продовжуємо вишивати до лівої закріпки. У кінці ряду «подвійного прутика» голку виводимо на виворіт. Робочу нитку закріплюємо під закріпкою, обережно відрізуємо ножицями. Цей шов використовують для складних мережок, зубцюватій, підрублювання серветок, рушників, доріжок, сорочок та інших виробів.

МЕРЕЖКА «КОЛЬОРОВИЙ ПРУТИК»

Кольоровий прутиквиконують справа наліво. Виконують його в основному кольоровими нитками, здебільшого червоними, тому і має назву кольоровий. Застосовують цю мережку для підрублювання різних виробів на Київщині, Чернігівщині.

МЕРЕЖКА «ЧЕРВ'ЯЧОК»

Черв'ячок є прикрасою узорів для жіночих блузок, суконь, застосовують для підрублювання серветок, скатерок.

Зверху вниз з правого боку нашивають закріпку, підрізають і витягують нитки та виконують одинарний прутик, набираючи на голку парну кількість ниток. Дійшовши до протилежного краю, нашивають другу закріпку. Зразок повертають. Протилежний ряд виконують, як і попередній, тільки нитки першої і другої прутинок розділяють навпіл і обкручують в одну прутинку, внаслідок чого мережка нагадує ламану лінію

МЕРЕЖКА "ГРЕЧКА"

Гречечка застосовується як обвідка, якою прикрашають рубці.

Послідовність виконання така сама, як у мережці стовпчик. Після прутикування крайніх рядів мережки вишивальну нитку виводять під другою чисницею і обкручують першу прутинку зверху над чисницею, а знизу -способом у петлю. Другу прутинку обкручують тільки над чисницею, по ній опускаються вниз до третьої чисниці і роблять настилки так, як і в стовпчику, тільки до половини витягнутих ниток, потім піднімаються вверх і обкручують над чисницею третю прутинку. Обвивши її, опускаються по ній до середини і накладають настилки на третій і другій прутинках від середини до верху. Кожну третю прутинку обкручують зверху і знизу. Далі процес повторюють. Закінчивши виконувати гречечку, зразок повертають і виводять голку з ниткою біля третьої чисниці для обкручування прутинок. Вільні від настилу прутинки обкручують зверху і знизу, тобто подвійним прутиком.

МЕРЕЖКА "ВІВСЯНОЧКА"

Вівсяночка дуже поширена в народній вишивці, її виконують під рубцями і біля узорів народних сорочок, а також в обвідках з лиштвою.

Нашивши закріпки, верхній та нижній ряди прутика, приступають до заповнення середини мережки. Виводять голку з ниткою під другою чисницею і обкручують першу і другу прутинки зверху та знизу, а третю - тільки зверху над чисницею. Обвивши її, голку з ниткою спрямовують вниз до третьої чисниці і роблять настилку на трьох прутинках. Захвативши першу прутинку, голку виводять під настилкою між першою і другою прутинками роблять пересяг, виводячи голку між другою та третьою прутинками. і виконують другий пересяг. Наcтили нашивають до половини витягнутих ниток. По третій прутинці голку з ниткою спрямовують вверх і обкручують четверту та п'яту прутинки. По п'ятій прутинці голку ведуть до середині; і роблять настил на п'ятій, четвертій і третій прутинках від середини до верчу Шосту прутинку обкручують зверху і знизу а наступні — тільки зверху. Таким чином, вівсяночку виконують так. як і гречечку, лише стібки постійно настилають на трьох прутинках. а вільну четверту прутинку обкручують зверху і знизу. Закінчивши виконувати настил, голку виводять до третьої чисниці і прутикують останній ряд.

МЕРЕЖКА "ЛУЧКА "

Лучка найбільше використовується в обвідках .

На відміну від інших прозоро-рахункових технік заповнення починають зліва направо, виконавши прутикування верхнього і нижнього рядів мережки. Кольорову нитку закріплюють по середині лівої закріпки і роблять настилку через закріпку і першу прутинку, яку обкручують вниз або вверх до чисниці. Прутинки обкручують щільно, щоб нитки тканини не проглядалися. Дійшовши до чисниці, настилають настилку на першій і другій прутинках. Захвативши другу прутинку, обкручують її до половини, потім настилку роблять на другій і третій прутинках. Третю прутинку обкручують
до чисниці і т. д. Дійшовши до кінця мережки, зразок повертають і
виконують другу половину лучки так, як і першу. Отже, біля чисниць па
одних і тих самих прутинках буде по одній настилці, а посередині — по дні,
які лягають одна на одну.

МЕРЕЖКА «Ляхівка»

Це найбільш по­ширена техніка вишивки, її виконують на різних виробах, а найбільше на жі­ночому одязі. Застосовують як обвідку і прикрасу узорів.

Зверху вниз справа нашивають за­кріпку; витягнувши одну нитку піткан­ня, виконують нижній ряд прутика, а дійшовши до кінця, нашивають другу закріпку. Далі зразок повертають і ви­конують протилежний ряд прутика.

Дійшовши до закріпки, зразок зно­ву повертають, голку з ниткою виво­дять нижче другої чисниці, обкручу­ють зверху дві прутинки, ведуть голку вниз, накриваючи настилкою третю і четверту прутинки посередині та виводячи голку так, щоб прутинки обви­ла петля. Після цього голку спрямо­вують вниз до третьої чисниці і, обвивши її, голку спрямовують вверх для накладання настилки по середині пер­шої і другої прутинок у петлю. Далі голку спрямовують вверх до другої чисниці і, захвативши на голку виши­вальну нитку, над чисницею викону­ють чотири прутинки. Знову утворю­ють ляхівку (ромб) на чотирьох прутинках. Закінчивши виконувати ляхів­ки, зразок повертають і переходять до третьої чисниці, на якій виконують останній ряд прутика.

«Багаторядна ляхівка»за­стосовується як самостійний узор для оздоблення одягу і декоративних ре­чей, поєднуючись з іншими техніками.

Спочатку виконують звичайну ля­хівку, але нижню чисницю не прути-кують. Після виконання першого ряду ляхівки через чисницю підрізають і витягують нитки для другого ряду. Виконують його, як І перший, при цьо­му ромбики верхньої одинарної ляхів­ки мають бути розміщені навпроти проміжків ляхівок другого ряду, тобто у шаховому порядку. Закінчивши дру­гий ряд ляхівки, залишають дві нитки на чисницю, витягують нитки на тре­тій ряд ляхівки і виконують його, роз­міщуючи ляхівки навпроти ляхівок першого ряду. Коли виконують дру­гий, третій або четвертий ряд ляхівки, то чисниці не прутикують, а роблять лише переходи вишивальною ниткою по чисниці. Закінчують мережку прутикуванням останньої чисниці.

«Ляхівка з настилом» ви­конується послідовно рядами, як і багаторядна ляхівка, тобто спочатку пер­ший ряд, чергуючи ляхівку з настилом, потім другий. Закінчують виконання прутикуванням нижньої чисниці. Як­що настил шиють кольоровою нит­кою, то спочатку виконують ряди ля­хівок згідно а узором, а потім настил. Якщо шиють нитками одного кольору, то ляхівку і настил роблять одночасно.

Мережка «чисна»

Чисна мережка характер­на тим, що в її узорі зовсім немає віль­них від настилу прутиків, а ряди її розділені чисницями. Чисна мереж­ка утворює геометричний орнамент. З давніх часів чисна і безчисна мереж­ки виконувалися під рубцями подолу народної сорочки, а іноді на уставці, рукавах у поєднанні з лиштвою.

Мережка «безчисна»

Безчисна мережка відріз­няється від чисної тим, що немає чисниць, та будовою узору.

Спочатку виконують ліву та праву закріпки і перший ряд прутика, тим самим визначивши місце мережки і зробивши розрахунок ниток тканини на неї. Потім відраховують дві гори­зонтальні нитки від нижнього краю закріпки, підрізають та витягують дві нитки і шиють нижній ряд прутика так, щоб його прутинки точно збігали­ся з прутинками верхнього ряду. Від­ступивши зверху та знизу від рядів прутика ще по дві нитки-чисниці, під­різають та витягують нитки тканини на мережку.

Цю мережку краще виконувати у п'яльцях, щоб вона не стягувалася. Для зручності вишивання горизон­тальні нитки витягують не через весь узор, а поступово — частинами. На­стилання стовпчиків виконують від­повідно до узору. На кожний елемент-стовпчик накладають по чотири на­стилки. Безчисна мережка характерна для Полтавщини.

Мережка «Прутик з настилом»

Прутик з настилом нази­вається так тому, що в узорі є вільні прутики і прутики з настилом. Викону­ють його найбільше на рушниках рослинно-геометризованим або геомет­ричним орнаментом (виноград, кали­на) , а також на рукавах та подолі жіно­чих сорочок. Шиють цю мережку за малюнком рядами справа наліво звер­ху вниз. Між настилом прутинки об­кручують з двох боків. Усі стібки ви­шивальної нитки на чисниці мають лягати в одному напрямку.

Мережка «Шабак»

Шабакнайкраще викону­вати в п'яльцях. Весь узор мережки складається з окремих стовпчиків різ­ного кольору. На Поділлі його вико­нують червоними, чорними, білими і жовтими нитками, а в західних областях України — нитками більш яскравої гами.

Визначивши місце для мережки на тканині, виконують ліву і праву за­кріпки. Від верхнього і нижнього країв правої закріпки відраховують по дві горизонтальні нитки на першу і остан­ню чисниці, витягують по чотири нитки для прутика і по дві для других чисниць. Між цими чисницями зали­шаються нитки на шабак. Ці нитки підрізають біля правої закріпки і ви­тягують приблизно на ширину одного рапорту. Закріпивши вишивальну нит­ку під правою закріпкою, починають вишивати мережку. Стовпчики мереж­ки шабак виконують не тільки насти­лом, як інші мережки, а й способом плетіння ліски. При цьому на голку набирають першу прутинку і протягу­ють голку з ниткою над другою. Повертаючись назад, набирають на голку другу прутинку і протягують голку а ниткою над першою. Коли зробили так три-чотири рази, утворюється стовпчик. Потім закріплюють вишивальну нитку на вивороті і почина­ють шити шабак знизу вгору справа наліво. Це початкове заповнення ме­режки роблять вишивальними нитка­ми, які є ніби фоном для узору. Після цього заповнюють місця середніх фі­гур, які вишивають так само, тільки нитками іншого кольору. Закінчивши вишивати перший рапорт, нитки тка­нини підрізають для другого рапорту і так послідовно доходять до кінця мережки.

«Квадратикова» мережка

Квадратикова мережка виконується в такій послідовності. На­самперед по її контуру виконують закріпки-качалочки на чотирьох нит­ках тканини. Потім підрізають і витя­гують по три нитки основи та піткання через 12 ниток, утворюючи квадрати.

Після того як зроблено контур для мережки і витягнуто нитки, починають обшивати квадрати мережки прути­ком. Для цього спочатку прутикують мережку по контуру, а потім квадрати. Вколюючи голку по середині квадрата, прутикують кожну сторону його проти руху годинникової стрілки. Ді­рочка по середині квадрата утворю­ється завдяки тому, що за кожною обкидкою прутиків квадрата вколю­ють голку в його середину. Обшивши квадрат, голку виколюють на виворіт­ний бік і протягують її з вишивальною ниткою попід нитками до другого квадрата.

Поверхнево-нашивні рахункові техніки: вирізування, занизування, зерновий вивід, кафасор, курячий брід, лиштва (пряма, точна гладь), набирування, низь, поверхневий верхоплут, поверхниця, ретязь, солов’їні вічка, хрестик, штапівка;

Хрестик— одна з найпоширеніших технік цієї групи. Виконувати хрестик краще на тканинах полотняного переплетення ниток основи та піткання, але вишивають і на тканинах з неполотняним переплетенням, використовуючи трафарет або канну.

Косий хрестик утворюється під схрещення двох діагональних стібків у квадраті. Виконують його па кількості ниток 2x2, 3x3, 4x4, 5x5, але коли нитки основи тонші, то для зрівнювання розмірів хрестика їх беруть більше. Від точності та порядку накладання стібків залежить краса цього шва. Треба, щоб усі верхні стібки хрестика перекривали нижні лише в одному напрямку.

По горизонталі хрестик шиють кількома способами. За першим способом кожен хрестик шиють повністю один за одним. За другим способом спочатку кладуть стібки одного напрямку (нижні). Ці стібки ще називають півхрестики. Повертаючись назад, виконують верхні стібки. Коли вишивають по вертикалі, то виколюють голку в лівому нижньому куті,

і роблять діагональний стібок у правий верхній кут, виколюючи голку справа наліво вверх через певну кількість ниток і роблять діагональний стібок у лівий нижній кут і т. д.

Найскладніше шити хрестик по діагоналі. В цьому випадку вишивальниця повинна спочатку визначити місце уколу і виколу голки. Для економії ниток і щоб з виворітного боку не було великих переколів (не більше двох хрестиків), а також, щоб усі верхні стібки йшли в одному напрямку, інколи голку з ниткою протягують під попередньо нашитим стібком. Товщину робочої нитки добирають залежно від розмірів хрестика та товщини тканини так, щоб тканина не проглядала між стібками.

Прямий хрестик поширений у західній частині України, але як елемент орнаменту зустрічається у вишивках інших областей.

Подвійний хрестик застосовують як елемент орнаментальної вишивки. Його називають також болгарським хрестиком. Цією технікою вишивають декоративні вироби: килими, валізки, диванні подушки та інші речі. Його виконують подібно до звичайного, тільки хрестики вишивають більшого розміру і кожний зразу, а не частинами. Спочатку нашивають звичайний, хрестик, стібки якого перехрещуються по діагоналі, а поверх нього виконують ще один — прямий, стібки якого йдуть паралельно ниткам основи та піткання.

Шов розсипних хрестиків, або фальшиве мереживо, зустрічається у вишивках на Чернігівщині, де чорними нитками на білому полотні вишивають чудові «мереживні» візерунки. Назва зумовлена тим, що хрестики шиють через проміжки розміром у хрестик, тобто вони ніби розсипані на площині узору.

Розсипним хрестиком вишивають чоловічі сорочки, жіночі блузки, сукні, серветки, доріжки, рушники та інші вироби, застосовуючи нитки різноманітних кольорів.

Ретязь використовують як доповнення в обвідках узорів, вишитих хрестиком, лиштвою, мережками. Він зовні подібний до хрестика, але виконують його неправильними хрестиками, що йдуть зліва направо.

Поздовжні й поперечні ретязі з лицьового боку мають однаковий вигляд, а з виворітного — різний: у поздовжнього ретязя стібки горизонтальні, а в поперечного — вертикальні.

Типологія вишитих виробів

Вишивка є найбільш поширеним видом оздоблення різних виробів. Вона виконує різноманітні традиційні функції. Серед них важлива роль належить естетичній, пізнавальній, комунікативній, святковій, символічній функціям, а також зоровій передачі інформації від покоління до покоління, від творця до творця.

Всі вишиті вироби за призначенням поділяють на чотири групи .

І група – вишивка одягу (носильне вбрання).Це давня слов’янська традиція, яка особливого розвитку набула на Україні в ХУІІІ – ХІХ ст. Протягом віків визначилися сталі принципи розміщення вишивки на головних уборах, натільному, нагрудному, поясному, верхньому одязі та взутті.

Вишивка головних уборів – стрічок, хустин, капелюхів, шапок характеризується оригінальним композиційним вирішенням.

Вишивка сорочок ( чоловічих і жіночих) виділяється логічністю розміщення, особливим багатством вишивальних технік. Здавна сорочці приписувалась чарівна сила, з нею пов’язано чимало звичаїв, обрядів. Її здавна наділяли магічними символами-знаками, щоб була захисницею здоров’я, оберегом людини. У жіночих сорочках вишивали коміри, пазухи, подоли, рукави, в чоловічих - коміри, манжети, манишки.

Багатющі художні засоби вишивального мистецтва Полтавщини. Серед них – використання для вишивок крім білих також ниток з безліччю відтінків сірого, вохристого, блакитного кольорів, фарбованих природними барвниками: дубовою, вільховою корою, ягодами бузини, шовковиці тощо. Виходячи з характеру тонального звучання Є.Антонович виділяє п’ять основних груп полтавської білої вишивки. До найбільш поширених належать вишивки, виконані тільки білими нитками переважно такими техніками, як лиштва, виколювання, вирізування. Наступну групу становлять вишивки сорочок, в яких домінуючому білому кольорі мотиви, настили на мережці вишиті вохристо-коричневими нитками. Продумане зіставлення цих ниток з білими надає орнаменту золотистого відтінку. Окрема група вишивок на сорочках – це вишивки з введенням у біле тло сірих, а різними відтінками, ниток, зрідка чорних. З середини ХІХ ст. поширенням стало вкраплення до білих вишивок світло-голубуватих ниток, а з кінця ХІХ ст. все частіше у складних візерунках обрамування окремих мотивів зернові виводи вишивались червоними нитками. Поширенням був і так званий “полуботківський взір” (у геометричному орнаменті переважали блакитні, білі та коричневі нитки).

Вишивка нагрудного одягу - прямоспинного, приталеного , короткого, з рукавами і без них розміщена вертикальними смугам на полях, проймах і горизонтальними – внизу полів, спинки і рукавів. Особливо виділяється вишивка-строчка в нагрудній частині і внизу рукавів керсеток центральних областей України.

Вишивка поясного одягу - запасок, спідниць також своєрідна група одягу.

Вишивка кожухів розташовувалась широкими горизонтальними смугами внизу на рукавах, у нижній частині кожуха та вертикально на правій полі, а в кожухах з відрізною спинкою вишивали смуги на спині, біля розрізів кишень та рукавах.

Вишивка верхнього плечового одягу - свит, сердаків розміщувалась на спині, полях, рукавах тощо.

ІІ група – вишивка рушників, фіранок, порт’єр тощо.

Вишивка рушників – найпоширеніша типологічна група. У народі збереглася споконвічна віра в життєдайну силу рушників, їх символічне значення в людському житті. Зображені на рушниках ромби, розетки , квадрати символізували сонце, землю, рослини, їм поклонялись як явищам , що дають життя, оберігають від різних бід, страждань. Розміщення вишивки та добір кольорів ниток залежать від узору та регіональних особливостей.

Для рушників Полтавщини характерний рослинний орнамент, в основі якого лежить так зване “Дерево життя”, по краях рушників виконують рослинним орнаментом обвідки, а краї оздоблюють плахтовим закінченням. Рушники вишивали переважно так званими рушниковими швами (заповненнями) нитками червоного кольору.

Фіранки віконні оформляють вишивкою з усіх чотирьох сторін, але можна розміщувати вишивку у верхній чи нижній частині або по середині фіранки.

Порт’єри та ламбрикени прикрашають вишивкою суцільною смугою або окремими фігурами врозкидку.

ІІІ група – столова білизна – скатерки, скатертини, серветки різного призначення.

Вишивка скатертин розміщена: на центральній площині й каймі з чотирьох боків; тільки по каймі; окремими фігурами. Кольорове вирішення залежить від орнаменту та техніки вишивки.

Вишивають також скатерки-комплекти – скатерка або доріжка і шість або дванадцять серветок.

ІУ група – постільна білизна – покривала, підзори, підодіяльники , наволочки.

Узор на них розміщували суцільною смугою або окремими фігурами.

Вишивка на наволочках розміщена переважно з одного боку на прошвах. Іноді вишивку розміщують у двох або чотирьох кутах.

Різноманітний функціональний діапазон української народної вишивки лежить в основі поділу вишивки одягового, інтер’єрно-обрядового призначення на окремі типологічні групи, їх численні варіанти художнього вирішення.

Вишивка – мистецтво всенародне, в якому через віки пронесена і збережена колективна художня пам'ять. Вишивка, як вид народного мистецтва живе, розвивається, збагачується новими аспектами.

Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, живописної культури народу. Це важлива художня цінність, що виконує різноманітні функції – естетичну, пізнавальну і комунікаційну функції.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
9. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
10. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
11. Асортимент оргтехніки
12. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика

Переглядів: 3652