КОНТЕНТ-АНАЛІЗ

Спосіб вираження думки зазвичай має певну стійку характеристику, яка, з одного боку, характеризує даного автора або джерело, а з іншого – стає його почерком. Саме за допомогою мовлення проявляються як позиції і уявлення, так і цілі автора. Поширюючись у масових масштабах, думка-повідомлення стає інформацією, а значить, підказує або напрямних суспільства фактором.

Отже, джерела масового розповсюдження думки, іншими словами медіа, є одними з найбільш досліджуваних «авторів» в сучасному світі.

Найчастіше постійний читач газети чи телеглядач, який має певний досвід, може сформувати певне уявлення про оперативність даного медіа, його тематичної, ідеологічної, ціннісної орієнтації і загальної стратегії.

Однак це уявлення переважно залежить також від особливостей сприймає, отже, має суб"єктивний характер. Звідси й випливає необхідність в об"єктивному і системному методичному дослідженні.

Одним з поширених методів дослідження медіа є контент-аналіз (КА). Поява наукового контент-аналізу в його нинішньому вигляді відбулася тоді, коли засоби масової комунікації розвинулися настільки, що стали засобами масового впливу на громадську думку. Термін "контент-аналіз" (у перекладі з англійської content-analysis – аналіз змісту) почали застосовувати наприкінці XIX ст. – на початку XX ст. американські журналісти і журналістикознавці Дж. Спід й Д. Уілкокс, а остаточно він увійшов у науковий обіг завдяки таким дослідникам у галузях журналістикознавства, соціології, політології, політичної психології, як Б. Меттьюз, М. Уіллі, С. Кінгсбері, А. Кларк, Г. Харт, Дж.Вудворд і, безумовно, Г. Лассуелл.

Першим широко відомим серйозним дослідженням преси за допомогою контент-аналізу був аналіз змін в тематичному вмісті нью-йоркських газет за 1881-1893 роки, здійснений американським журналістикознавцем Дж. Спідом. У статті 1893 року "Чи подають зараз газети новини?" він проаналізував взаємозв'язок між зростанням тиражів найбільших газет (перш за все, "The New York Times") і збільшенням в них "бульварної" тематики (сенсацій, скандалів, чуток) при зменшенні новин політичного, релігійного, культурного характеру.

Пізніше, у 1926 році, М. Уіллі у праці "Місцева преса" розподілив статті в проаналізованих ним кількох десятках місцевих газет за тематикою (політика, економіка, сенсації, спорт, персоналії, редакційні статті, розважальні матеріали, тощо) і за локальністю інформації (місцевого значення, окружна, штату, державна, міжнародна). Уіллі порахував, скільки уваги газети приділяли тій чи іншій тематиці.

Досить глибокий аналіз соціальних функцій преси зробили у 1930 році дослідники С. Кінгсбері, Г.Харт, А. Кларк, які у праці "Новини і газети" розподілили газетні матеріали на три групи різної соціальної значимості: 1) новини, що стосуються особистих, суто споживчих інтересів читача; 2) новини, що цікавлять читача як члена соціальної групи; 3) сенсації. Залежно від пропорцій, в яких газета приділяла увагу цим групам новин, дослідники визначали соціальну цінність газети.

У тому ж 1930 році Дж. Вудворд у праці "Зарубіжні новини в американських ранкових газетах" проаналізував, скільки своєї площі відводять різні видання тим чи іншим тематичним блокам.

Дж. Вудворд висловив важливу думку, що преса впливає на світогляд читача не стільки пропагандою певної позиції в редакційних статтях, як за допомогою замовчування, спотворювання, ретушування певної інформації або привертанням уваги читача до неї.

На думку багатьох дослідників, найбільший внесок у становлення методу контент-аналізу в його сучасному вигляді здійснив американський дослідник Г. Лассуелл. У 1920-40-х роках він вдосконалював цей метод на дослідженні політичних функцій ЗМІ і пропаганди, про що написав у своїх відомих працях "Техніка пропаганди у світовій війні" (1927 рік), "Пропаганда, комунікації і громадська думка" (1946 рік) та інших. За допомогою вичленовування і підрахунку автономних змістовних частин тексту, що містили в собі властивості сенсу всього тексту (символ), Лассуелл з'ясовував, що саме пропагандисти ставили в центр уваги аудиторії, якими соціальними моделями поведінки маніпулювали, щоб досягти запланованого впливу на громадську думку. Зокрема, Лассуелл виявив, що британська пропаганда більше апелювала до гуманістичних цінностей, німецька – до захисту "великої німецької культури". Лассуелл відзначав, що одиниця вимірювання, яку він назвав "mention", що в перекладі з англійської означає "згадування", має окремо визначатися для кожного конкретного дослідження – залежно від поставлених цілей і предмету дослідження. Визначена Лассуеллом одиниця аналізу – згадування – в тій чи іншій формі і сьогодні є основою досліджень, що базуються на контент-аналізі. Особливо часто сьогодні у ЗМІ можна зустріти найпростішу форму таких досліджень – кількісні рейтинги згадувань політиків у ЗМІ. У складних багатовимірних дослідженнях на основі контент-аналізу одиницею аналізу фактично також є згадування, хоча й визначене за більш складними процедурами.

Напрацювання Г. Лассуелла швидко отримали закріплення на практиці. У 1943 році він разом із Н. Лейтесом здійснив контент-аналіз матеріалів газети "Справжній американець", яку влада підозрювала в антиамериканській пропаганді на користь фашистських Німеччини і Японії. Взявши за одиницю аналізу твердження, що найчастіше використовувалися німецькою і японською пропагандою, дослідники проаналізували, як часто і з якими оцінками газета їх публікувала. Виявилося, що видання регулярно тиражувало такі кліше гітлерівської пропаганди, як звинувачення зовнішньої політики США в антихристиянстві й симпатіях до комуністів; у той же час, газета наголошувала на могутності Німеччини і Японії, й справедливості їх зовнішньої політики. На підставі отриманих вченими результатів суд прийняв рішення про закриття газети [2].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СУЧАСНІ ГРОШІ	\|	ВИЗНАЧЕННЯ КА, ЙОГО ВИДИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.