Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ІКОНОПИС

Цікаво знати

Смальту варили в спеціальних посудинах (тиглях), домішую­чи в розплавлене скло барвни­ки - свинець, мінеральні фар­би тощо, потім розливали на відшліфовану поверхню, а ко­ли вона застигала - кололи на кубики. Кубики робили різних розмірів - з маленьких викла­дали обличчя, руки, ступні ніг, з більших - одяг, тло, предмети. Наприклад, у мозаїках Софії Київської викорис­тано величезну кількість від­тінків смальти: зеленої 34 від­тінки, жовтої - 23, черво­ної - 19, золотої та коричне­вої - по 25, синьої -21, сріб­ної - 9, пурпурової - 6. Зага­лом палітра софійських моза­їк налічує близько 180 відтін­ків (за кн.: Асєєв Ю. С. Мис­тецтво Київської Русі. - К., Мистецтво, 1989). Розписи Софійського собору є своє­рідними ілюстраціями до Святого Письма. Це євангельські та біблійні сюжети, «житія» Святого Георгія та. архангела Михаїла.

Однак релігійним темам присвяче­но не всі фрески. На стінах централь­ної частини собору, під хорами, було створено велику композицію із зобра­женням сім'ї князя Ярослава Мудро­го. На жаль, більша частина її втраче­на. Унікальні розписи на світські те­ми розміщені й на стінах веж собору. Найбільше серед них сцен полювання - улюбленої князівської розваги. Зоб­ражено також борців, жонглерів, ско­морохів, музик, які грають на різних інструментах. Цікаві сцени з життя ві­зантійського імператора, зображення Константинопольського іподрому, за­повненого глядачами. Серед них - руська княгиня Ольга, яка перебува­ла в імператора в гостях.

Велике значення в оформленні ін­тер'єру Софії Київської мають орна­менти, виконані у техніці як фрески, так і мозаїки. Орнаменти об'єднують сюжетні композиції, підкреслюють архітектурні деталі, надаючи всій спо­руді особливо святкового та ошатного вигляду. Внутрішній простір собору сповнений таємничого сяйва. Промені світла, що проходять крізь довгі вузь­кі вікна під головною банею, відблис­кують на золотому тлі мозаїк. Благо­родні приглушені тони блакитної, зе­леної, коричневої, жовтої барв утво­рюють єдиний урочистий ансамбль. Подібно до церковних піснеспівів, що колись лунали в стінах собору, він підносить душу людини, викликає в неї високі почуття.

Фрагменти монументального живо­пису епохи Київської Русі збереглися також в інших пам'ятках архітектури. Найбільшу цінність становлять фрес­ки XII ст. в Кирилівській церкві у Києві. Вони свідчать про подальший розвиток цього виду мистецтва, висо­ку майстерність їх виконавців.

Визначним здобутком мистецтва Київської Русі є іконопис, що живе й розвивається вже понад тисячу років. Без нього неможливо уявити україн­ське образотворче мистецтво. Ікони бу­ли першими творами станкового живо­пису в Україні. Проте ікона – це не просто картина. Це предмет релігійно­го культу, перед яким віруюча людина молиться Ісусу Христу, Богоматері, святим. Ікона – своєрідний місток, за допомогою якого здійснюється зв'язок між світом земним, фізичним і потой­бічним, духовним.

Які особливості відрізняють іконо­пис від монументального живопису? У настінних розписах, завдяки великим площинам стін, можна було роз­горнути великі композиції, ікона ж об­межена порівняно невеликим форма­том дошки. Тому художникові найчас­тіше доводилося зосереджуватися на зображенні одного образу. Якщо над настінними розписами працювало ба­гато художників, то ікона — індивіду­альний витвір окремого майстра.

За свідченням літописів, перші іко­ни потрапили до Києва з Криму. Коли за велінням князя Володимира у місті в 989 — 996 рр. було зведено Десятинну церкву, всі необхідні для богослужіння предмети привезли з Корсуня (Херсонеса). Можливо, саме серед них була чудотворна ікона Холмської Богомате­рі – найдавніша християнська святиня української землі (нині ця ікона з ди­вовижною історією зберігається в Луцькому краєзнавчому музеї). Приво­зили ікони й пізніше, здебільшого з Ві­зантії. Найвідомішою з них є чудотвор­ний образ Вишгородської (Володимирської) Богоматері, що знаходився в резиденції київських князів у Вишгороді. Звідти під час одного зі своїх спустошливих набігів на Київську зем­лю її вивіз владимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський.

Давньоруські майстри, які упро­довж короткого часу досконало опану­вали мистецтво іконопису, ніколи не копіювали візантійські зразки. Вони вливали в них живий творчий стру­мінь. Київ став головним центром іко­нопису не лише України-Русі, а й усього східного слов'янства.

Ікон доби Київської Русі збереглося дуже мало. Кожна з них є шедевром високодуховного мистецтва всесвітньо­го значення. На превеликий жаль, ни­ні більшість із них знаходиться за ме­жами України - переважно у Москві та Санкт-Петербурзі.

Українські вчені довели, що всі іко­ни цього періоду написано в Києві, а в північні руські князівства вони потра­пили свого часу різними шляхами. Наприклад, багато ікон та інших цінностей було вивезено після розгрому міста монголо-татарами.

Стиль виконання київських ікон на­гадує мозаїки та фрески. Усі вони ве­ликі за розміром, що також споріднює їх з монументальним мистецтвом. Не­мов зі стін Софійського собору зійшли постаті Діви Марії та архангела Гавриїла на відомій іконі «Благовіщення», що зберігається в Третьяковській гале­реї у Москві. На ній зображено одну з найголовніших подій євангельської іс­торії: момент, коли архангел сповіщає Марії «благу вість» про те, що в неї має народитися Божий син.

Композиція цього живописного ше­девру побудована на зіставленні двох фігур – арх.ангела і Діви Марії, обер­нених одне до одного. Марія, схилив­ши голову у бік Гавриїла, ніби уважно дослухається до його слів. Права рука архангела простягнена до Марії, а пильний погляд його величезних очей прикутий до її обличчя. Цей взаємоспрямований рух зосереджує увагу на композиційному і водночас змістовому центрі ікони – руці архангела, витон­чені пальці якої немовби застигли в благословляючому жесті. Бездоганні пропорції постатей окреслені легкими, плавними лініями. Особливо прекрас­ний архангел Гавриїл. М'яка світло­тінь підкреслює ніжність його вродли­вого обличчя. Пасма золотавого волос­ся, вишуканий рисунок крил, складки одягу ніби утворюють своєрідний ор­намент. Анонімному авторові ікони вдалося. створити образ воістину не­земної краси. Колорит ікони благород­ний і водночас вишуканий. Барви одя­гу Діви Марії, яка традиційно вдягне­на у синій хітон та пурпуровий мафорій, більш земні, насичені. На проти­вагу їм відтінки жовтої, брунатної, червоної, зеленої барв, якими написа­ний ангел, легкі, прозорі та світлонос­ні. Об'єднує їх золотаве тло, яке під­креслює божественний зміст зображу­ваної події.

Не менш чудові ікони «Богоматір Велика Панагія» пензля славнозвісно­го Алімпія, «Ангел – золоте волосся», «Спас Нерукотворний», «Успіння Богородиці», «Дмитро Солунський», «Святий Микола», «Святий Георгій» та ін.

Центральне місце в давньорусько­му живопису посідав образ людини: Ісуса Христа, Богоматері, святих. У людській подобі зображували та­кож ангелів. Це були образи, сповне­ні духовної краси. Для того щоб під­креслити це, було вироблено особли­ву художню мову. Зазвичай фігури на іконах мають видовжені пропорції, тонкі ритмічні складки одягу роблять їх ніби невагомими. Однак найбільше значення давні художники, прагнучи максимально передати стан душі, приділяли обличчю. Вони зображува­ли його з підкреслено високим чолом, великими очима, маленькими вуста­ми, тонким носом. Реальний триви­мірний простір змінило абстрактне, переважно золотаве, тло. Можна ска­зати, що мистецтво іконопису постало на традиціях античної художньої культури, творчо переосмислених та пристосованих до християнського ві­ровчення.


Читайте також:

  1. Іконопис як втілення духовності слов’ян. Видатні майстри-іконописці.
  2. Образотворче мистецтво Київської Русі: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра




Переглядів: 1249

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС | КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.