КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

Цікаво знати

Використання в українському середньовічному живопису різних кольорів було не випадковим. Кожен колір щось символізував. До того ж існувала певна ієрархія барв. Найвищою вважалася золота, або жовта, що символізувала небесне царство. Так, золотаве тло мозаїк та ікон, німби навколо голів святих свідчать, що зображена особа перебуває на небі. Що ближчий колір до золотого, то він вагоміший. Білий колір означав Преображення Господнє - той стан, коли земна людська природа перетворюється на вищу, духовну, синій - небесну твердь, блакитний і зелений - усе земне. Особливе значення в усьому християнському мистецтві належить пурпуровому кольору {поєднанню червоного з синім, блакитним або фіолетовим), який за античних часів символізував царську владу. Хітон на Христі був пурпурового кольору як символ його божественного, царського походження, а гіматій (плащ) мав блакитне забарвлення і символізував його земну природу. Навпаки, в одязі Божої Матері хітон зображували блакитним або зеленим, а мафорій - пурпуровим.

Червоний колір мав подвійний зміст. З одного боку, він символізував божественну. енергію, життєдайну силу й перемогу, як, наприклад, в образах святих воїнів (Юрія Змієборця, Дмитра Солунського та ін.), з іншого - в червоному одязі зображували святих мучеників, які пролили кров за віру Христову. Самого Ісуса Христа часто зображували не в пурпуровому, а саме в червоному хітоні, ніби підкреслюючи значення пролитої ним крові заради порятунку роду людського. Єдиний колір у символіці християнського мистецтва з негативним значенням - чорний. Це знак скорботи та пекла. Іконописці його використовували рідко, переважно в зображеннях Страшного Суду (за кн. Д. Степовика (Історія української ікони Х-ХХ століть». - К.: Либідь, 1996).

Особливим видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра. Це невід'ємна складова мистецтва рукописної книги: написання тексту, художнього оформлення, виготовлення оправи. Кажучи сучасною мовою, мініатюра – це ілюстрація до книги. Невеликі розміри цього художнього твору зумовлюють й особливо витопче ну манеру його виконання.

Загалом середньовічна рукописна книга була надзвичайно дорогою річчю. Створення її потребувало багато часу. Відповідно до неї й ставилися, як до святині.

Князь Ярослав Мудрий великий шанувальник книг – заснував при Софійському соборі в Києві бібліотеку і скрипторій – центр книгописання. Яка ж рукописна книга доби Київської Русі є найдавнішою? Це «Остромирове євангеліє», написане в 1056— 1057 рр. у Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира. В ній на окремих аркушах вміщено три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Марка та Луки. Художникові, який дотримувався всіх тогочасних канонів, вдалося створити яскраві психологічні образи, що свідчить про його неординарний хист. Мініатюрам «Остромирового євангелія» притаманні яскравий і водночас вишуканий колорит, особлива співучість ліній. Облямовують їх орнаменти, подібні до тих, які можна побачити в Київському Софійському соборі. Лінії на мініатюрах виконано золотом, а тло між ними заповнено яскравими барвами. Це нагадує славетні київські перегородчасті емалі - ювелірне мистецтво, що в ХІ-ХІІ ст. досягло надзвичайно високого рівня.

Збереглися й інші книги часів Київської Русі, прикрашені мініатюрами. Майже всі вони створені у Києві. Це «Ізборник Святослава», «Юрієве Євангеліє» та ін.

Особливу увагу привертають мініатюри Радзивіллівського літопису початку XV ст., який є копією Володимирського літописного зводу 1206 р. Книга містить 618 кольорових мініатюр, що ілюструють події часів Київської Русі. Малюнки, виконані в невимушеній, вільній манері, дають цінні відомості про архітектурні споруди Київської Русі, одяг, зброю, речі домашнього вжитку. В них відображено події, що відбувалися упродовж трьох століть: похід русичів на Царгород, будівництво Софійського собору і «града великого Києва», повстання киян у 1068 і 1147 роках, битви з кочовиками, князівські усобиці.

Традиції книжкової мініатюри Київської Русі стали основою для її подальшого розвитку: вони дали початок окремому виду образотворчого мистецтва - книжковій графіці, що згодом досягне в Україні надзвичайно високого рівня.

1. Чим зумовлений розквіт мистецтва в Київській Русі? Які нові види мистецтва з'явилися в цей період?

2. Який тип храмів набув поширення в церковній архітектурі?

3. Яку пам'ятку архітектури та мистецтва можна вважати символом усієї епохи? Чому?

4. Що таке «синтез мистецтв»?

5. Які види образотворчого мистецтва представлено у Софійському соборі в Києві?

6. Про що розповідають мозаїки та фрески Софійського собору?

7. У чому призначення ікони?

8. Які твори мистецтва рукописної книги доби Київської Русі ви знаєте?

9. У чому, на вашу думку, полягає значення мистецтва епохи Київської Русі для подальшого розвитку української культури?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІКОНОПИС	\|	НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.