Іконопис як втілення духовності слов’ян. Видатні майстри-іконописці.

«Золотий вік» російського іконопису розпочався наприкінці XIV ст., у період надзвичайного духовного підйому під заступництвом святого Сергія Радонезького. Ікони, написані в той період, випромінюють спокій, любов до ближнього. Геніальність російських іконописців виявлялася в XV—XVI ст. — у період розквіту національних шкіл іконопису.

У XVII ст. російські іконописці під впливом західного мистецтва поступово відійшли від традиційних канонів православної церкви. На початку XVIII ст. у мистецтві іконопису яскраво виявилися риси стилю бароко. Значною мірою на російський іконопис того часу вплинули українські художні традиції: святі образи почали прикрашати золотими й срібними окладами.

Які особливості властиві українському бароковому іконопису? Назвіть відомих українських іконописців епохи бароко.

Серед найвідоміших російських іконописців слід назвати Феофана Грека, Андрія Рубльова та Діонісія.

Феофан Грек був відомий не тільки на Русі, а й в усьому християнському світі XIV ст. Своє прізвисько Феофан отримав через грецьке походження. До зрілого віку він жив у Візантії і прикрашав своїми роботами храми Константинополя, Халкедона й Галати. У Росії Феофан Грек деякий час працював у Новгороді, Нижньому Новгороді, Серпухові. Але найбільш значущі його ікони були створені в Москві: фрески Благовіщенського собору в Кремлі, Архангельського собору й церкви Різдва Богородиці. Для його творчості характерні приглушені, стримані тони, пластика й патетика образів.

Іконописець Андрій Рубльов — найвідоміший російський іконописець, чернець, засновник московської іконописної школи. Його творчість сформувалася на художніх традиціях Московського князівства, також він був добре знайомий із візантійським та південнослов’янським живописом.

У своїх творах А. Рубльов утілив нове, піднесене розуміння духовної краси й сили людини. Ці риси властиві іконам Звенигородського чину («Спас», «Апостол Павло», «Архангел Михаїл»). Неперевершеним шедевром митця є ікона «Свята Трійця». У ній художник переосмислив традиційний біблійний сюжет і збагатив його власним глибоким богословським змістом.

До іконографічних творів Рубльова належать настінні розписи Благовіщенського собору Московського Кремля у співтворчості з Феофаном Греком (до наших днів не збереглися), а також фрески Успенського собору у Володимирі (збереглися частково). Найвизначнішою фрескою в Успенському соборі є «Страшний суд». У ній Рубльов перетворив традиційну сувору сцену вищого суду на світлу урочистість утвердження божественної справедливості.

Діонісій— провідний московський іконописець кінця XV — початку XVI ст., послідовник Рубльова. Найвідоміша з його ранніх робіт є розпис собору Різдва Богородиці у Свято-Пафнутієвому Боровському монастирі.

На відміну від Рубльова, він не був ченцем, у його творчості майже відсутні суворі аскетичні риси іконопису, навпаки, святковість та ошатність - ось головні риси творів майстра Діонісія. Відомий російський мистецтвознавець В. Лазарев так визначив стиль митця: «Творчість Діонісія відіграла величенну роль в історії давньоруського живопису. Завдяки Діонісію парадне, святкове, урочисте мистецтво Москви стало провідним у Росії. На нього почали орієнтуватися всі міста, його почали наслідувати».

Серед ікон роботи Діонісія, які збереглися до нашого часу, — ікони митрополитів Петра й Олексія, «Богоматір Одигітрія», «Хрещення Господнє», «Спас у силах», «Розп’яття» та «Сходження в пекло».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Російський живопис XIX – XX століття: історичний, пейзажний, портретний.	\|	Російський балет. Видатні балетмейстери і танцівники.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.563 сек.