Втілення «італійського характеру» в новелі «Ваніна Ваніні» (1829).

Художні принципи письменника, його пошуки справжнього героя, громадянська позиція знаходять втілення в яскравих образах новели. Вводячи читача в атмосферу сучасного життя Італії і її національно-визвольного руху, Стендаль знаходить позитивного героя серед борців за свободу і палких патріотів-карбонаріїв. Це П'єтро Міссіріллі, який успадкував кращі риси свого народу: волелюбний дух, благородство, презирство до смерті. У цьому образі, та й в усіх психологічних колізіях новели відчутні політичні симпатії автора, з яких беруть початок морально-етичні критерії поведінки усіх дійових осіб.

В основі новели лежить психологічний конфлікт, який розгортається на тлі подій, підказаних життям, пройнятих духом часу і яскравим виявом національного характеру. Юна римлянка Ваніна Ваніні, що належить до знатного князівського роду і славиться своєю красою, закохується в молодого карбонарія П'єтро Міссіріллі, який втік з фортеці Святого янгола. Рятуючись від погоні, важко поранений, він потрапив вбудинок батька Ваніни, який сховав його від переслідувачів. Ця ситуація цікава тим, що рятівниками карбонарія виявилися представники аристократії – графиня Віттелескі, приятелька князя і сам князь Аздрубале Ваніні, яким не були чужими волелюбні ідеї, пов’язані із звільненням Італії. Нехтуючи різницею у соціальному становищі – П'єтро – син бідного лікаря, – Ваніна, яка є втіленням «італійського характеру», вирішує зв'язати своє життя з долею безродного повстанця. Її зачаровує енергія, яку випромінює П'єтро, його пристрасна вдача і темперамент бійця. Адже Ваніна нудьгує у найблискучішому товаристві, знаходячи втіху в тому, щоб мучити безмежно закоханого в неї молодого князя Лівіо Савеллі. «Молодий карбонарій, що втік сьогодні з фортеці. Принаймні він щось звершив, а не тільки потурбувався про те, щоб народитися», – відповідає вона Лівіо на запитання, хто міг би їй сподобатись. Горда дівчина першою освідчується П'єтро у коханні, пропонуючи руку і серце, а також багатство, яке він зможе використати для справи свободи. Людина дії, Ваніна не знає вагань, і сумнівів, приймаючи це рішення. Вона прямо йде до мети, надихана пристрастю, що панує над усе. Вражена тим, що П'єтро відмовився від шлюбу з нею заради боротьби за свободу Італії, вона, переборовши почуття образи, кидається йому в обійми зі словами: «Ти великий, як наші древні римляни!» Сильна натура цієї жінки перемагає почуття ображеного самолюбства, і кохання підносить її, роблячи гідною П'єтро. Та психологічна колізія, яка виникає тоді, коли Ваніна відчуває, що любов до Італії сильніша в серці П'єтро за кохання до неї,— стає для неї фатальною. Егоїзм, ревнощі штовхають її на ганебний вчинок – зраду змовників, дівчина повідомляє кардиналові імена учасників венти, і приховує лише ім'я П'єтро, щоб врятувати йому життя. Докори сумління, жертвою яких стає Ваніна, її авантюрна спроба врятувати життя заарештованих, і передовсім П'єтро, який вирішив розділити долю товаришів, — не можуть спокутувати її вину. Благородні ідеї П'єтро Міссіріллі і його друзів, чужі цій жінці, яка, захопившись героїчним характером свого коханого, була далека від розуміння його справжніх поривань і мрій.

П'єтро Міссіріллі присвячує усе своє життя до останку боротьбі за свої ідеї. Думка про те, що вороги подумають, ніби зламали його, коли він далі переховуватиметься у Ваніни, примушує П'єтро повернутися до венти. Особисте щастя не існує для нього без щастя боротьби за свободу. «Я кохаю вас пристрасно, – каже він Ваніні, відмовляючись від шлюбу з нею, – але я бідняк, і я слуга своєї батьківщини. Чим нещасніша Італія, тим більше повинен я берегти вірність їй». Злам, який відбувся у П'єтро, коли він потрапив до в'язниці, пов'язаний із релігійними мотивами. Ним опановує думка, що, кохання до Ваніни було смертним гріхом і цим, можливо, викликані невдачі. Дізнавшись про злочин Ваніни, він робить спробу вбити, кидає принесені нею пилку і діаманти. Для нього краще смерть, ніж бути зобов'язаним життям Ваніні, яку він з жахом проклинає.

Новела «Ваніна Ваніні» була видана у збірнику «Італійських хронік», до яких подібна зображеними сильними характерами, гострими ситуаціями, в яких вони виявляються, вичерпуючи до дна душевні сили героїв, запалом «італійських пристрастей», що є рушіями їхніх вчинків. Глибокий психологізм, що виявляється у внутрішніх монологах героїв, лаконізм авторських описів, стрімкий рух подій створюють динамізм, притаманний всьому циклу «Італійських хронік».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні етапи життя і творчості письменника.	\|	Зображення суспільного життя Франції XIX століття в романі «Червоне і чорне» (1830).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.