Стан та психологічні особливості дослідження професійної переорієнтації особистості.

Форми та принципи соціально-професійної адаптації.

Серед основних форм соціально-професійної адаптації можна виділити наступні:

Проходження учнем (студентом) виробничої практики на тому підприємстві, в організації тощо, де він має намір працювати.

Включення молодого спеціаліста в молодіжну бригаду, ланку, групу.

Видача завдань молодим спеціалістам, складність яких поступово зростає.

Проведення масових заходів “Посвята в робітники”, “Твоя перша зарплатня” тощо.

Конкурси майстерності серед молодих працівників.

Щорічна атестація молодих працівників.

Створення для молодих працівників відповідних умов праці, які повинні бути змістовними, творчими, висококваліфікованими.

Важливими формами соціально-професійної адаптації є кабінет профконсультації і профвідбору, відділ кадрів, відділ технічного навчання.

Соціально-професійна адаптація молодих працівників буде проходити успішно, якщо вона будується на загальних принципах:

I. Принцип рівних можливостей і почерговості: для кар’єрного просування конкретного працівника йому наперед встановлюють вимоги, яким повинен відповідати претендент на певну посаду або розряд. Якщо претендентів декілька, то встановлюється почерговість.

II. Принцип примата внутрішніх пересувань, який полягає в тому, що для заповнення вакансій на робочому місці високої кваліфікації заохочуються в першу чергу працівники цього підприємства, організації. Це розширяє можливості кваліфікаційного росту.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Визначте завдання професійної адаптації учнівської молоді та шляхи їх реалізації.

2. Обґрунтуйте суть соціально-професійної адаптації молоді та її видів.

3. Визначте критерії та показники соціально-професійної адаптації учнівської молоді.

4. Проаналізуйте форми і принципи соціально-професійної адаптації молодих спеціалістів.

Тема ІІ. 7. ПРОФЕСІЙНА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ

План

1. Стан та психологічні особливості дослідження професійної переорієнтації особистості.

2. Суть, мета і завдання професійної переорієнтації людини.

3. Основні етапи професійної переорієнтації особистості.

4. Фактори, які впливають на процес професійної переорієнтації особистості.

Література: 2, 100, 117, 116, 222, 240.

В умовах радикальної реформи економіки, пов’язаної, зокрема, з відмовою від планового ведення господарства та гарантованої зайнятості населення, переходом до вільного ринку праці, проблема професійної переорієнтації дорослих людей виявляється однією з найважливіших для життя суспільства. У країні стрімко росте безробіття. Кількість безробітних у нашій країні обраховується мільйонами. До того ж кожен третій з них, щоб працевлаштуватися, повинен змінити професію. Велика кількість випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів не можуть знайти роботу за спеціальністю і вимушені або перекваліфіковуватись, або задовольнитись тимчасовим працевлаштуванням за будь-яким профілем. Все це не тільки викликає принципово нову ситуацію в сфері зайнятості, а й виявляється найсуттєвішим фактором, який впливає на психологію людей, вносить дестабілізуючі моменти в їхній настрій.

Безперечно, ця частина нашого суспільного життя особливо потребує психологічних знань та рекомендацій. Багато в чому саме вони визначають реальний психологічний стан людей і ефективність використання їх індивідуальних можливостей, які тепер складають мало не єдине соціальне та національне багатство – головну умову одужання суспільства.

Однак, питання переорієнтації, повторного працевлаштування та перепідготовки дорослих людей сьогодні недостатньо розробляється саме в психологічному плані. Вони розглядаються та вирішуються, переважно, як соціально-економічні. Про це, зокрема, свідчать спрямованість більшості публікацій в періодиці та наукових виданнях; кадровий (особливо, керівний) склад бірж праці та центрів зайнятості; особливості методичних підходів до оцінки можливостей безробітного та визначенню роботи, яка для нього “підходить” або самого оптимального профілю перекваліфікації; зміст загальної концепції зайнятості, яка реалізується в країні, де основна увага приділена питанням виплати грошової допомоги по безробіттю, її розмірам та методиці нарахування, організації страхування від безробіття, розрахункам перспективності різних професій в майбутній економіці та ін.

Відсутність у вітчизняній психології цілеспрямованих теоретичних та прикладних досліджень з цієї тематики веде до того, що підбір безробітному нової професії будується на принципах “здорового глузду” та повсякденних уявленнях про схожість різних видів діяльності; або по аналогії з виробленням профорієнтаційних рекомендацій юнакові, який тільки починає професійних шлях, - через традиційне тестування та пошук в ньому якихось “природних нахилів”; або, що буває в більшості випадків, з урахуванням тільки економічних показників – рівня заробітної плати, режиму праці, транспортної доступності місця роботи і т.п. У результаті дорослій людині та вже сформованому спеціалістові найчастіше пропонується “все забути і розпочати заново”.

Без належного аналізу та врахування факторів в процесі переходу від однієї професії до іншої, адекватної оцінки стану конкретних людей та їхніх можливостей, які склались до певного етапу вікового та професійного розвитку, психологічних особливостей “змінювальних” (попереднього та нового) видів діяльності, прогнозування на цій основі перспектив та психологічної “ціни” опанування людиною нової професії – рішення з переорієнтації безробітних мають вже традиційний для нас маніпуляційний характер та не можуть забезпечити необхідну її економічну та особистісну доцільність.

Більше того, досвід показує, що рішення, які приймаються без врахування психологічних факторів, часто погіршують положення. Не досить обґрунтоване, “валове” направлення безробітних для працевлаштування, або на перепідготовку, дає хороші показники для різного роду звітів, а насправді приносить зворотні результати. В умовах вільного ринку праці, без звичайної гарантованої зайнятості, люди, які не здатні за короткий час якісно опанувати запропоновану професію, дуже швидко знову поповнюють число безробітних, різко погіршуючи власне становище та ситуацію в цілому, марно витрачаючи кошти з фондів зайнятості. Наприклад, масове направлення на перепідготовку звільнених з армії офіцерів з урахуванням лише одного критерію – потреби сучасного господарства в спеціалістах нового профілю (менеджерах, соціальних працівниках, податкових агентах і т.д.) веде до того, що в подальшому на робочих місцях закріплюються лише 6-8% людей, які пройшли перепідготовку. А це обертається для абсолютної їх більшості черговим, ще більш суворим розчаруванням, для держави ж – серйозними економічними втратами.

Наша психологія виявилась не підготованою до вирішення актуальної суспільної та особистої проблеми, до того, щоб посісти своє місце в науково-методичному забезпеченні роботи з переорієнтації дорослих та їх психологічної підтримки в умовах безробіття. Виникає питання: чому?

Перша причина полягає в тому, що вітчизняна психологія десятиріччями перебувала в полоні ідеалізованих уявлень про професійний шлях людини з юності до пенсійного віку, як рівномірний і послідовний в межах початково вибраної діяльності з обов'язково гарантованим робочим місцем. В умовах планової економіки, безплатної та загальнодоступної освіти, централізованого розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства та регіонами країни, не було соціального замовлення на дослідження психологічних механізмів вимушеної зміни дорослою людиною своєї професії, розробку практичних рекомендацій з підбору оптимальних, у цьому випадку варіантів працевлаштування, профілактиці можливих негативних для особистості наслідків такого роду переходів та пов’язаного з ними безробіття. Тому дослідження, які проводились, були присвячені, найчастіше, аналізу процесу професійного становлення окремих спеціалістів – прядильниці, ткалі, токаря, газозварювальника, слюсаря-ремонтника та ін. Професійна ж кар’єра в цілому уявлялась логічною та послідовною, де кожен наступний етап закономірно виходить з попереднього, а основні труднощі та протиріччя пов’язані тільки з вибором “своєї” професії в юності, а потім з переходами від загальноосвітньої школи до ПТНЗ, ВНЗ, а від них – до виробництва. В подальшому на цьому шляху передбачались лише часткові зміни, наприклад, при необхідності опанування нової техніки або призначення на більш високу посаду – знову ж в межах своєї сфери діяльності.

Зовсім інше ставлення до розгляду цих самих питань в зарубіжній психології. Там є очевидним, що людина, включаючись у трудову діяльність, потрапляє у вир різноманітних подій і трансформацій. Як пише фінський психолог М. Воланен, для більшості людей перехід до повноцінного трудового життя складається з ланцюжка подій, який включає безробіття, недовгочасні періоди зайнятості, подальше професійне вдосконалення або доучування, зміну сфери спеціалізації або зміну професії. За його даними, з успіхом, тобто логічно та послідовно, процес професіоналізації проходять лише 26% молодих спеціалістів.

Як наслідок запитів реальної практики, в західній психології широко представлені дослідження, які присвячені питанням професійної переорієнтації, та повторного професійного навчання особистості; вплив безробіття або тимчасового вимушеного заняття іншою діяльністю на збереження профпридатності до своєї основної спеціальності; взаємозв’язки між минулим досвідом та успіхами у новій діяльності; формування особистості професіонала, яка здатна успішно діяти в умовах динамічного ринку праці. Всі ці дослідження – відповідь на замовлення “свого” суспільства, яке зацікавлене в швидкому успішному включенні кожного робітника до діяльності з тим, щоб тривалість безробіття та затрати на перепідготовку були мінімальними.

Друга причина дефіциту досліджень з питань професійної переорієнтації дорослих є, в значній мірі, наслідком тих підходів, які домінують в нашій психології при розгляді процесу розвитку психіки в цілому. Сьогодні цей процес в абсолютній більшості випадків аналізується на рівні дитячого, підліткового та юнацького віку при явно недостатній увазі до вивчення закономірностей та механізмів розвитку особистості дорослої людини.

Вся так звана теоретична психологія у нас розвивалась під впливом завдань навчання та виховання школярів, - відмічає Л.І. Анциферова. І наша психологія до самого останнього часу була психологією дитячого, в крайньому випадку юнацького періоду. Неодноразово звучать в літературі заклики перемістити центр досліджень з раннього онтогенезу на період дорослості – найменше вивчений в житті та діяльності людини – та дотримуватись в цьому питанні загальної тенденції, яка все більше і більше проявляється в світовій психологічній науці, але відгуку вони не знаходять.

Мало досліджені на сьогодні структурно-динамічні особливості процесу розвитку особистості дорослої людини, коли завершуються вікові зміни як джерело та пусковий механізм переходів психіки з одного рівня на інший, і на головне місце у цьому плані виходять зміни в життєвих та професійних позиціях людини. Аналогічно розглядається в нашій літературі і професійний розвиток особистості. Вважають, що всі найбільш значимі події процесу професіоналізації людини пов’язані лише з пошуком та вибором першої професії, її опануванням та адаптацією до виробництва, тобто співпадають з початковими етапами становлення спеціаліста. В професійній діяльності після 19-21 року головним чином передбачаються “зміцнення особистої позиції в межах зробленого вибору”, “подальший її розвиток в обраній професії”, “вдосконалення особистих структур професіонала” і т.д. Якщо й допускається можливість вибору професії на більш пізніх вікових етапах, то без яких-небудь явних її відмінностей від аналогічної ситуації в ранній юності.

Однак, як відмічає В.П.Петров, аналіз показує, що перехід від однієї діяльності до іншої в зрілому віці має ряд суттєвих відмінностей від ситуації первинного професійного самовизначення підлітка. Однією з найважливіших особливостей професійної переорієнтації є наявність у її суб’єкта вже сформованих та закріплених в попередній діяльності знань, навичок, вмінь, звичок і головне професійно важливих особистих властивостей.

Розвинуті здібності та інтереси, професійна кваліфікація людини – не тільки велика особиста, а й суспільна цінність. Необхідність бережливого ставлення до збереження та послідовного розвитку інтелектуального потенціалу і здібностей людей, їх готовності до висококваліфікованого виконання тієї чи іншої діяльності усвідомлена наукою і суспільною практикою вже давно. Л. Сев порівнював розвинуті індивідуальні здібності з основним капіталом економічної формації, відносячи їх “накопичення” до найважливішої прогресивної функції суспільства. На Заході самим ефективним вкладанням капіталу рахується досвід людини. Вихід з ладу підготовлених спеціалістів, також при вимушеному безробітті, обертається для підприємств і суспільства в цілому більш значними втратами ніж ремонт самої дорогої техніки. Досвід Японії, зокрема, свідчить: правильна профорієнтація молоді – надійний механізм забезпечення майбутнього нації. Виходячи з цього слід відзначити й інше: гармонія переорієнтації тих спеціалістів, які втратили роботу – механізм реалізації вже наявного потенціалу нації. Звідси – величезне замовлення психологічній науці з розробки ефективних способів використання цього потенціалу, замовлення, у належній мірі навіть не усвідомлене нашими психологами і спеціалістами служб зайнятості.

Іншою найважливішою особливістю ситуації переходу дорослої людини до нової діяльності є зниження роками об’єктивних можливостей розвитку, якісних змін особистості, створення в ній нових психологічних структур, які б відповідали вимогам діяльності. Насамперед це проблема психологічної “ціни” розвитку особистості, її виходу за межі вже сформованого, звичного функціонування. Як показують численні спостереження, радикальні, якісні зміни в особистості дорослої людини, які пов’язані з виникненням нових технічних утворень, якщо можливі, то тільки через важкі внутрішні переживання, стресові стани, глибокі кризові колізії.

Очевидно, що з роками практичні знання, вміння та навички, інші професійно важливі якості, сформовані в попередній діяльності, виходять на головні, провідні ролі в структурі особистості, компенсуючи зниження потенціалу її розвитку. Недостатнє врахування цієї тенденції в ході переорієнтації дорослої людини, невміння адекватно оцінювати вже накопичений особистістю професійний досвід, знайти шляхи і форми його хоча б часткової реалізації і, навпаки, прагнення визначити новий напрямок професійного розвитку особистості, орієнтуючись лише на економічні фактори або результати тестування деяких абстрактних, стосовно до конкретної діяльності, індивідуально-психологічних якостей, ведуть до серйозних втрат особистого та соціально-економічного плану.

Все це, вказує В.П.Петров, змінює акценти у використанні різних методичних прийомів, які можуть бути використані при оцінюванні профпридатності дорослої людини. Тут особливо виявляються як обмеженість властивостей тестової діагностики, так і низька значимість зрізових оцінок окремих якостей. Навпаки, підвищується роль старанного аналізу цілісних особових виявлень в процесі життєдіяльності (в різноманітних її складових – професійній, навчальній, спортивній, дозвільній і т.д.) за допомогою “якісних” методів, або так званого “нетестового” обстеження. Саме вони дають можливість лонгітюдно вивчати ставлення і реальні досягнення особистості не в умовах лабораторного експерименту, а в природному середовищі.

Отже, наголошує В.П.Петров, аналіз стану проблеми професійної переорієнтації дорослих людей дозволяє говорити, по суті про відсутність системного наукового розгляду всього комплексу її психологічних аспектів. Сьогодні немає обґрунтованих уявлень про особливості генезису зміни людиною професійної діяльності і, відповідно, впливу цих особливостей на динаміку та механізми цього процесу, на визначення його внутрішнього протиріччя, динамічні особливості, оптимальні завдання і можливості розвитку професійно важливих особистих, в тому числі мотиваційних структур, його психологічна “ціна”, залежність ефективності переорієнтації від індивідуально-психологічних якостей людини і ступеня подібності між собою за різними критеріями “змінювальних” видів діяльності, шляхи та методи забезпечення справжньої наступності між етапами професійного розвитку і т.д. Наслідком прогалин у науковому аналізі виявляються недостатня увага до психологічних факторів в реальній роботі з професійної переорієнтації дорослих, а значить – зниження її ефективності, поглиблення внутрішніх труднощів та переживань тих, хто і так вже підлягає стресам у зв’язку з необхідністю змінювати професію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи соціально-психологічного дослідження процесу адаптації.	\|	Суть, мета і завдання професійної переорієнтації людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.