Суть, мета і завдання професійної переорієнтації людини.

Практична актуальність проблеми, її складність і специфічний зв’язок з фундаментальними питаннями психологічного характеру говорять про те, що сьогодні необхідна цілісна і самостійна психологічна концепція професійної переорієнтації особистості. Її мета – виявити закономірності, механізми та латентну структуру процесу переходу дорослої людини до нової діяльності, виробити відповідний концептуальний апарат, створити теоретичну основу для розробки алгоритму самостійної діяльності особистості в ситуації професійної переорієнтації з урахуванням специфіки різних етапів цього процесу, а також конкретних форм і методів надання допомоги суб’єкту переорієнтації з боку центрів зайнятості, бірж праці, кадрових органів і т.п.

Проведене дослідження, в ході якого поряд з іншими методами, особливо широко використовувалось пролонговане інтерв’ювання осіб, які вимушені були змінити місце роботи і професію, дозволяє попередньо визначити деякі положення цієї сфери психологічного знання.

Професійна переорієнтація, як правило, це довготривалий, виключно складний і суперечливий процес переходу особи від однієї професії до іншої на основі вже набутих професійних якостей, найважливішої особистої та суспільної цінності.

Починається переорієнтація задовго до звільнення з попереднього місця роботи, а завершується повним опануванням нової діяльності. Тобто, вона пов’язує як два стани професіоналізму, так і два різновиди рівноваги (відповідності) між особистістю та вимогами обох видів діяльності. Тому на протязі переорієнтації для особистості характерний маргінальний (перехідний, проміжний) стан, або стан “порушеної рівноваги”. Його головні ознаки: зниження адаптованості до середовища, підвищена психічна напруженість, контрастність внутрішніх переживань, неадекватність оцінок та самооцінок, підвищена сприйнятливість до зовнішніх впливів будь-якої модальності, зниження ефективності діяльності і т.д.

Без належного аналізу і без урахування внутрішньоособистісних чинників у процесі переходу від однієї професії до іншої, адекватної оцінки станів конкретних людей та їх можливостей, що склалися до цього етапу вікового і професійного розвитку, психологічних особливостей видів діяльності, що змінюються, прогнозування на цій основі перспектив і психологічної “ціни” освоєння людиною нової професії – рішення з переорієнтації безробітних носять маніпулятивний характер і не можуть забезпечити необхідну її економічну та особистісну доцільність. Особливого значення це набуває для людини, чий вибір пов'язаний з попереднім професійним навчання. Для такої людини актуалізується ситуація професійного самовизначення, яка зумовлюється багатьма демографічними, соціально-економічними та психологічними чинниками, що притаманні конкретній особі або групі осіб. Необхідно зазначити, що саме наявність у дорослих безробітних спеціальних виробничих знань, умінь і навичок є тією визначальною ознакою, яка найсуттєвіше відрізняє їх від учнівської молоді та впливає на професійне самовизначення.

У період вибору професії в індивідуальній ситуації оптанта відбуваються певні зміни. Формується, як відмічає О.І Вітковська, “орієнтовна основа” дій з вирішення питань щодо вибору професії – здійснюється пошук та опрацювання інформації про обставини і основи вибору професійного шляху; з’являються нові “синтези здібностей” та формуються інтереси і нахили; змінюються стосунки з оточуючими, що пов’язано з обдумуванням і обговоренням своїх професійних планів; з’являються нові синтези у самосвідомості, що стосуються усвідомлення рівня вибагливості до майбутнього статусу і кар’єрних досягнень. З огляду на це, застосування загальноприйнятої формули вибору професії (хочу – можу – є – треба) до безробітних потребує певних корективів. Це, переважно, стосується складової цієї формули “можу”. Незважаючи на те, як вказує М.А.Міропольська, що традиційна структура цієї складової неповна (тут, наприклад, відсутня категорія професійного досвіду), вона змістовно переобтяжена (до неї входять знання, вміння, психічні процеси та типологічні особливості, здібності, стан здоров’я тощо) і не має достатньої внутрішньої динаміки та визначеного зв’язку елементів. Пропонується в структурі “можу” виділити два окремі самостійні складові “знаю” і “вмію”.

Схематично складова “знаю” визначатиме рівень та якість вже набутих загальноосвітніх і спеціальних знань і вмінь, їх вплив на успішність процесу оволодіння теорією певної професії. Складова “вмію” може бути визначена як сукупність та ступінь розвитку різноманітних , у тому числі професійних, умінь та навичок, що сприяють засвоєнню нових виробничих дій. У цьому контексті складова “можу” поєднає професійні знання з уміннями й навичками у досвіді їх застосування в галузях виробництва, індивідуально-трудової діяльності, конкретних робочих місцях. Зміст складових “хочу”, “є” і “треба” залишається без змін.

Важливість категорії професійного досвіду в самовизначенні безробітних незаперечна, і йому більше відповідає формула перевибору професії зі складовими “хочу”, “знаю”, “вмію”, “можу”, “є”, “треба”. Уявити її можна у вигляді шести кіл, внутрішнім осередком перетину яких будуть психічні якості та здібності, ціннісні орієнтації, самосвідомість і типологічні особливості тощо, тобто те, що відрізняє одну людину від іншої та становить неповторність “Я”. Таким чином, порівняно з традиційною вона не лише зберігає психологічне підґрунтя професійної визначеності, але й збагачує її рисами індивідуальності – “я хочу”, “я знаю”, “я вмію”, “я можу”, “я є”, “мені треба”. Тому є всі підстави стверджувати, що така формула, завдяки належному врахуванню в ній спеціальних знань, вмінь, навичок і звичок сприятиме підвищенню рівня активності професійного самовизначення безробітних, яке проходить в декілька етапів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стан та психологічні особливості дослідження професійної переорієнтації особистості.	\|	Основні етапи професійної переорієнтації особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.