Основні етапи професійної переорієнтації особистості.

Процес переорієнтації має досить складну, багатоярусну внутрішню структуру. Насамперед треба виділити три його основні етапи:

1) завершення роботи на попередньому місці;

2) безробіття і вибір нового виду занять;

3) опанування нової діяльності.

Кожен з цих етапів характеризується окремою своєрідністю психічного стану особистості, має свою внутрішню стадіальність, свої протиріччя, успішність рішення яких безпосередньо впливає на ефективність переорієнтації в цілому. Своєрідність етапів професійної переорієнтації зумовлює необхідність на кожному з них специфічних проявів активності самої особистості та різних видів допомоги їй з боку інших.

На сьогодні найменш дослідженим є перший етап. Рідше від інших він виявляється в зоні уваги тих посадових осіб, які покликані забезпечувати вирішення завдань професійної переорієнтації громадян. Хоча багато що для успіху професійної переорієнтації, зниження її психологічної “ціни” закладається саме в цей період.

Перший етап триває з моменту усвідомлення особистістю майбутньої втрати роботи до моменту фактичного звільнення. Відомо, що очікування неприємної події для людини часто важче, ніж сама подія. І в цій ситуації основним стресовим фактором виявляється загроза втрати роботи, яка постійно наближається. Вже при очікуванні звільнення починають виявлятись ознаки маргінального стану особи. Хоча людина продовжує працювати, проблема пошуку наступного заняття стає для нього все більше і більше актуальною. У результаті знижується інтерес до поточної діяльності та її ефективність. Збільшується віддаленість від основної маси співробітників, яким не загрожує звільнення. До того ж суб’єктивна величина цього віддалення, як правило, перебільшується. Деякі замикаються в собі, інші, навпаки, стають метушливими, балакучими, але розмови ведуться, головним чином, навколо загрози звільнення. В людей підвищується дратівливість та уразливість. Росте їх захворюваність, загострюються хронічні та простудні хвороби, збільшується кількість нещасних випадків на роботі та поза нею.

Вже на цьому етапі починається перебір можливих варіантів працевлаштування після втрати робочого місця. Формується суб’єктивний образ самого допустимого виду занять і навіть їх ієрархія за ступенем привабливості. Однак, плани на майбутнє часто наївні та нереальні. Багато подій сьогодні покладаються на нові соціально-економічні ситуації професії та напрями діяльності. Але все це, як правило, відбувається без знань вимог, які висуваються новими професіями до людини, та без врахування власних можливостей або їх ідеалізації.

Найважливішою особливістю цього та наступного етапів є висока потреба особистості в інформації – відбувається її активний, підчас метушливий пошук – та підвищена сприйнятливість до будь-яких порад та рекомендацій. Тому особливо шкідливі в цей момент безграмотні, необґрунтовані поради. Тут закладено одне з основних протиріч етапу, пов’язане, з одного боку, з наявністю великої потреби в інформації очікуючих звільнення (про професії, стан ринку праці, організації, які займаються працевлаштуванням безробітних, методи оцінки своїх можливостей, шляхи пошуку нової професії і т.п.), з іншого – з існуючим в цей час дефіцитом такого роду інформації або її подачею в деякому узагальненому вигляді, без диференціації та індивідуалізації, яка вимагається від конкретної особи. Відсутні й відповідні довідкові матеріали, методичні посібники й рекомендації.

У вирішенні цього протиріччя повинна полягати допомога людині на першому етапі професійної переорієнтації: необхідно забезпечити його об’єктивною та, по можливості, такою, що враховує індивідуальні особливості, інформацію; формувати вміння грамотно аналізувати її, а також свої інтереси і здібності; виробляти психологічну готовність до можливої втрати роботи; стимулювати вже в цей час активний практичний пошук роботи.

Другий етап процесу професійної переорієнтації розпочинається зразу після звільнення. У ряді випадків, коли пошук нового виду занять завершується успішно до моменту звільнення, цей етап може бути відсутнім у загальній структурі процесу професійної переорієнтації, так як людина зразу приступає до опанування нової діяльності.

За даними дослідників, багато людей, залишившись без роботи, починають відчувати деяке суб’єктивне полегшення і навіть радість через те, що з’явився вільний час, задоволення життям, покращується здоров’я, хоча в ряді випадків стресовий стан виявляється стійким, зберігаючись як до, так і після звільнення.

Якщо безробіття затягується до 6 і більше місяців, стан людини переходить до нової фази. Настають зниження активності поведінки, руйнування життєвих звичок, інтересів до цілей. Виявляються деструктивні зміни, які стосуються здоров’я, психіки, соціального положення. Як наслідок цього може бути алкоголізм, наркоманія, розлучення, скоєння злочину, навіть самогубство.

Особливу неприємність в цей час мають для людини спроби працевлаштуватися, які не принесли успіху. Наприклад, після перепідготовки людина має надію знайти роботу і втрачає її. Це ще раз підкреслює необхідність забезпечити людину під час консультації грамотною, психологічно вивіреною інформацією, добиватись від неї самостійного та усвідомленого прийняття рішення. Певно, вибір професії під час переорієнтації дорослою людиною є більш відповідальним, потребує більшої обґрунтованості і точності, ніж аналогічний вибір в ранній юності, коли ще немає професійної підготовки, досвіду й звичок, сформованих професійно важливих якостей і більшість індивідуальних характеристик потенційно готові до зміни у відповідності з вимогами до вибраної діяльності.

При подальшому безробітті настає фаза ще важчого стану, коли з’являється відчуття безпорадності, коли людина змиряється з ситуацією, яка склалась, збільшується апатія, людина звикає до стану бездіяльності.

Серед протиріч, які складають зміст другого етапу, треба виділити протиріччя між соціально-економічними (зарплата, віддаленість місця роботи і т.п.) та психологічними (вже сформовані професійні інтереси і здібності) факторами вибору нової діяльності. Частковим проявом цього протиріччя є небажання влаштуватись на роботу, яка вимагає нижчого рівня освіти. Сьогодні, коли серед безробітних, які зареєстровані на біржах праці, більшість – особи з вищою освітою, а вакансії є головним чином на робітничі професії, це протиріччя виявляється досить актуальним.

Під час переорієнтації неминуче треба враховувати той факт, що перелік наявних вакансій для працевлаштування, їх далеко не мало важливі для дорослої людини соціально-економічні характеристики не дозволяють зробити вибір професії повністю мотивованим, тобто таким, який оптимально враховував би інтереси і здібності людини. Найчастіше людина буде вибирати не найбажанішу для себе професію, а кращу з числа наявних і нерідко кращу з числа непривабливих. З урахуванням цього необхідно формувати й установку людини на вибір професії, загальну схему її дій в процесі переорієнтації. однак, це ніяк не зменшує, а, навпаки, збільшує значимість всебічного психологічного аналізу ситуації. Вимагається грамотне врахування всіх особливостей досвіду особистості та її індивідуальних якостей, сформованих не лише під час попередньої професійної роботи, а й в процесі занять різними видами спорту, в навчальній діяльності, в захопленнях і т.д. Одночасно вимагаються знання психологічних особливостей всіх вакантних професій, ступеня їх відповідності інтересам, здібностям та досвіду особистості за різними, навіть незначними, на перший погляд, факторами.

Допомагають перебороти труднощі цього етапу улюблені захоплення (хобі), розуміння друзів та близьких, цілеспрямована соціальна та психологічна підтримка. У процесі консультування важливо знизити ймовірність випадкового, стихійного вибору професії під впливом поверхневої інформації, а також міру вимушеності вибору, підвищити його усвідомленість та самостійність. Професійна переорієнтація – насамперед самостійна діяльність особистості, яка будується на основі окремих знань (про ринок праці, вакансій робочих місць, вимог різних професій до людини, організації, які займаються працевлаштуванням безробітних і т.д.) та вмінь (адекватно оцінити свої інтереси, здібності і досвід, грамотно співвіднести їх зі змістом діяльності за різними професіями і т.д.). Тому під час переорієнтації не можна нав’язувати суб’єкту професійної переорієнтації готових рішень, необхідно вести його до самостійного вибору професії шляхом підказок, які відповідають рівню внутрішньої готовності до такого вибору.

Третій етап процесу переорієнтації, пов’язаний з опануванням вибраної професії, також неоднорідний за своєю структурою. З врахуванням динаміки психічного стану особистості в ньому можна виділити три фази. Перша – перші 1-1,5 місяці перепідготовки або адаптації на виробництві, коли відбувається загальне знайомство з діяльністю. Вона характеризується задоволеністю рішенням проблеми професійного визначення, оптимізмом і надією на успіх; зниженням психічної напруженості та стабілізацією емоційних реакцій; хорошою працездатністю; інтересом до нової діяльності; високою внутрішньою готовністю до засвоєння та виконання її вимог.

Однак, у цей час уявлення про професію ще досить розпливчасте, у більшості зайнятих немає чітких знань всього діапазону її вимог до особистості фахівця, тим більше, що вони не перевірені власним досвідом. Успіх на початку опанування професії найчастіше визначається рівнем розвитку загальнопрофесійних якостей – інтелекту, відповідальності, працелюбства і т.д.

Друга фаза розпочинається з переходом до опанування конкретними навичками та вміннями, коли на перший етап виходять інші групи індивідуальних якостей, які визначають успіх саме в цій діяльності, тобто професійно важливі для неї якості. Вони можуть не відповідати тим установкам і досвіду, які вже є та які особистість неминуче буде прагнути використовувати і в новій роботі. Загострюється основне протиріччя цього процесу: між вимогами нової діяльності та досвідом особистості, модальністю вже сформованих і закріплених в попередній діяльності особливостей її психіки. Додаткову гостроту надає ліміт часу на опанування нової професії, який існує під час переорієнтації дорослих. Поряд можуть виявлятися протиріччя, пов’язані з неспівпаданням оцінок професії безпосередньо в діяльності та її образами, сформованими раніше за розповідями інших, а також між розумінням необхідності опанування професії та переживанням своєї нездатності для цього.

У випадку, якщо вказані протиріччя виявляються для особистості невирішеними, знижується оцінка власних можливостей, усвідомлюється помилковість зробленого вибору. Це в кінцевому випадку веде знову до втрати робочого місця і різкого погіршення психічного стану.

Успішне вирішення протиріч означає перехід особистості до третьої фази процесу опанування нової діяльності, яка характеризується подальшим удосконаленням й більш конкретною спеціалізацією професійно важливих для неї якостей, структуруванням їх до робочих ансамблів, швидким просуванням в професійній майстерності. Цей процес супроводжується стабілізацією психічного стану, покращенням ставлення до професії та загального настрою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть, мета і завдання професійної переорієнтації людини.	\|	Фактори, які впливають на процес професійної переорієнтації особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.109 сек.