Гігієнічне нормування.

Гігієнічна регламентація шумів ґрунтується на критерії збереження здоров’я та працездатності людини. Гранично допустимі рівні шуму на виробництві мають забезпечувати функціонування фізіологічних систем організму в межах адаптаційних можливостей на весь час трудової діяльності. Чинні на цей час гігієнічні нормативи, які

регламентують допустимі рівні шуму, інфразвуку та ультразвуку, побудовані на єдиному енергетичному принципі і практично включають увесь частотний діапазон акустичних коливань, що впливають на людину.

Нормування шуму здійснюється згідно з ДСН 3.3.6.037-99 ГОСТом 12.1.003-83* ССБТ. При нормуванні використовуються два методи:

1) нормування за граничним спектром шуму;

2) нормування рівня звуку у дБА.

Шум на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих рівнів, значення яких наведені у ДСН 3.3.6.037-99 ГОСТі 12.1.003-83*.

Сукупність допустимих рівнів звукового тиску має назву «граничний спектр» (ГС). Граничні спектри – це спрощені криві однакової гучності. Характеристикою, а одночасно й індексом граничного спектра є рівень звукового тиску в октавній смузі 1000 Гц. Частота 1000 Гц в акустиці є стандартною частотою порівняння.

Нормування рівня звуку застосовується для орієнтовної оцінки шуму на робочому місці. У цьому разі допускається за характеристику стійкого шуму на робочому місці приймати рівень звуку в дБА, що вимірюється за шкалою «А» шумоміра, частотна характеристикаякої імітує криву чутності вуха людини. Рівень звуку LA, дБА пов’язаний із граничним спектром (ГС) залежністю LA = ГС + 5. (3.45)

Як нормативний рівень шуму на постійних робочих місцях та на території підприємств запроваджено гранично допустимий рівень звуку 80 дБА, який забезпечує відсутність ризику втрати слуху і практично не впливає на працездатність та стан здоров’я. Гранично

допустимий рівень звуку для житлових кімнат квартир у нічний час згідно з ГОСТОм 12.1.036-81 становить 30 дБА. Для зменшення шуму в житлових будинках у державних санітарних нормах на інженерне обладнання та електропобутову технік запроваджуються вимоги з обмеження шумності.

Для забезпечення нормальних умов праці та відпочинку людей ГОСТ 27436 та ОСТ 27.004.022-86 нормують основний для міської забудови шум транспорту, який не має перевищувати: для легкових автомобілів 77 дБА, вантажних автомобілів – 79–84 дБА; автобусів – 83 дБА; мотоциклів, моторолерів та мопедів – 85 дБА. Критерієм гігієнічної оцінки нестійкого шуму є еквівалентний (щодо енергії) рівень звуку широкосмугового, стійкого та не імпульсного шуму, який чинить на людину такий же вплив, як і нестійкий шум (LAекв, дБА). На робочих місцях параметри постійного інфразвуку, що нормуються, є рівнями звукового тиску в октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 2; 4; 8; 16 Гц у децибелах.

Для непостійного інфразвуку параметром, що нормується, є загальний еквівалентний рівень звукового тиску за шкалою «лінійна» шумоміра у дБ лін.

Санітарні норми ДСН 3.3.6.037-99 установлюють допустимі рівні інфразвуку на робочих місцях (табл. 3.3).

Інфразвукове нормування у навколишньому середовищі виконують за санітарними нормами СанНиП 42-128-4948-89, згідно з якими рівень звукового тиску в частотах 2, 4, 8, 16, 31,5 Гц не може перевищувати 90 дБ. Усередині будинків рівень інфразвуку не нормується.

Нормованими параметрами ультразвуку, утворюваного коливаннями повітряного середовища у робочій зоні, є рівні звукового тиску LV (дБ) у третинооктавних смугах із середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 50,0; 63,0; 80,0; 100 кГц.

Нормованим параметром ультразвуку, що передається контактним шляхом, є пікове значення віброшвидкості у частотному діапазоні від 0,1 до 1,0•103 МГц або його логарифмічний рівень у дБ.

Для ультразвуку при контактній передачі допускається застосовувати як параметр, що нормується, інтенсивність у ватах на квадратний сантиметр (Вт/см2).

Відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 та ГОСТу 12.1.001-89 допустимий рівень ультразвукового тиску в третинооктавних смугах із середньогеометричними частотами 12,5; 16; 20; 25; 31,5–100 кГц на робочих місцях від ультразвукових установок наведено у табл. 3.4.

Максимальне значення ультразвуку в зонах, призначених для контакту рук оператора з робочими органами приладів та устаткування протягом 8-годинного робочого дня, не повинна перевищувати значень, наведених у табл. 3.6.

Нормованими параметрами вібраційного навантаження на оператора на робочих місцях у процесі праці є:

а) одночислові параметри:

• коректоване за частотою значення контрольованого параметра (Ũ) або його логарифмічний рівень.

• доза вібрації

• еквівалентне коректоване значення:

Норма вібраційного навантаження на оператора встановлюється для кожного напрямку дії вібрації тривалістю 8 годин.

Для забезпечення вібраційної безпеки праці запроваджені наступні критерії оцінки несприятливого впливу вібрації:

1) критерій «безпека», який забезпечує непорушність здоров’я оператора, а також виключає можливість виникнення травмонебезпечних або аварійних ситуацій унаслідок впливу вібрації. Застосовується для транспортної вібрації;

2) критерій «межа зниження продуктивності праці», що забезпечує підтримку нормативної продуктивності праці оператора, яка не зменшується внаслідок розвитку втоми під впливом вібрації. Застосовується для транспортно-технологічної та техноло-гічної вібрації;

3) критерій «комфорт», який забезпечує оператору відчуття комфортності умов праці при повній відсутності впливу вібрації, який заважає. Застосовується для вібрації на робочих місцях працівників розумової праці та персоналу, що не займається фізичною працею.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні характеристики. Вплив на організм людини.	\|	Джерела шуму та його нормування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.