Гігієнічне та епідеміологічне значення грунту.

ТЕМА: Гігієна грунту. Гігієна води

ПЛАН:

1. Гігієнічне та епідеміологічне значення грунту.

2. Самоочищення грунту. Очищення населених місць.

3. Утилізація та знешкодження відходів. Очисні споруди.

4. Фізіологічна роль та гігієнічне, епідеміологічне значення води.

5. Джерела і системи водопостачання.

6. Гігієнічні вимоги щодо якості питної води та її санітарне оцінювання.

7. Санітарні вимоги до одержання та транспортування води очищеної та води для ін’єкцій в умовах аптеки.

Грунт є фактором навколишнього середовища, з яким людина безпосередньо пов'язана впродовж усього життя. Мешкаючи на поверхні Землі, люди видобувають, з грунту воду і викопні мінерали, провадять різні грунтові і сільськогосподарські роботи. З іншого боку, вони завжди зазнають впливу на їхнє здоров'я і умови життя чинників, що пов'язані з грунтом.

Грунт — це верхній шар поверхні Землі, який складається з мінеральних та органічних речовин і заселений великою кількістю мікроорганізмів. Хімічний склад органічної та мінеральної частин грунту визначається їх походженням. У складі піщаних грунтів переважають сполуки кремнію, вапнистих — кальцію, глинистих — алюмінію. Органічна частина складається із залишків тваринного і рослинного світу, що зазнають складних перетворень.

Від складу грунту залежить, яка рослинність характерна для місцевості. Кількісні коливання тих чи інших хімічних елементів у грунті зумовлюють нестачу або надлишок їх у харчових продуктах, воді, а відтак впливають на здоров'я населення. Відомо, що нестача йоду в грунті деяких місцевостей зумовлює низький вміст його у рослинах і підземних водах, а отже, у харчовому раціоні населення, що сприяє виникненню ендемічного зоба.

Якщо грунт забруднюється шкідливими відходами промислових підприємств або в ньому накопичуються пестициди, які застосовуються для боротьби із шкідниками сільськогосподарських рослин, то це може погіршити органолептичні властивості харчових продуктів або зробити їх шкідливими.

Грунт, який нагрівається сонцем, здійснює вплив на теплові властивості приземного шару атмосфери. Фізико¬-хімічні властивості грунту визначають глибину розташування і склад підземних вод. Високе стояння ґрунтових вод сприяє підвищенню вологості повітря і заболоченості грунту, робить клімат нездоровим, вогким, що, в свою чергу, зумовлює вогкість будов. Через це рельєф грунту і рівень стояння ґрунтових вод обов'язково враховують, вибираючи земельну ділянку для будівництва.

Грунт відіграє велику роль у кругообігу речовин у природі. Так, наприклад, деякі бактерії грунту (азотфіксуючі) зв'язують молекулярний азот атмосфери в азотовмісні сполуки, завдяки чому грунт збагачується азотом.

Грунт використовують для обеззаражування й утилізації покидьків, які утворюються в процесі життєдіяльності людини. Покидьки мають багато органічних речовин і можуть містити патогенні мікроорганізми і яйця гельмінтів. У разі поганого благоустрою населених місць і нерегулярного їх очищення ці покидьки забруднюють грунт, при цьому їхня органічна частина розкладається з утворенням сморідних газів, які забруднюють атмосферне повітря. Крім того, вона слугує поживним середовищем для патогенних мікроорганізмів, які, в свою чергу, забруднюють підземні води, харчові продукти, зокрема овочі, розповсюджуючись мухами, гризунами і з ґрунтовим пилом.

Патогенні мікроорганізми можуть потрапляти в грунт з екскрементами, а також із трупами людей і тварин, що загинули від інфекційних захворювань. Грунт є важливим фактором у розповсюдженні дизентерії, тифопаратифозних захворювань, особливо небезпечних інфекцій і гельмінтозів. Більшість хвороботворних мікроорганізмів не дістають у грунті задовільних умов для існування і поступово гинуть. В основному в ньому мешкають плісняві гриби, віруси, одноклітинні рослини і тварини — сапрофіти, що не шкідливі для вищих тварин і рослин. Однак існують патогенні мікроорганізми, зокрема збудники сибірки, правця, ботулізму, які, мешкаючи в грунті, утворюють спори, дуже стійкі до високих і низьких температур. Це дозволяє їм зберігати життєздатність тривалий час, іноді десятки років. До таких мікроорганізмів належить і збудник газової гангрени.

Палички сибірки можуть потрапляти в грунт з виділеннями хворих на сибірку тварин, з їх трупами, а також із стічними водами тваринницьких підприємств. Худоба заражається, поїдаючи траву, забруднену спорами сибірки. Джерелом сибірки для людини служать хворі або загиблі тварини.

Зараження людини правцем відбувається крізь шкіру або слизову оболонку у разі зіткнення із забрудненим грунтом. Захворюють головним чином мешканці сільської місцевості. Тяжке харчове отруєння — ботулізм — також спричинюється спорами, що постійно мешкають у грунті. Вони попадають на харчові продукти і за відсутності кисню перетворюються на мікроорганізми, які виділяють дуже отруйний токсин. Спори газової гангрени проникають в організм людини із забрудненим грунтом через рани. Розмножуючись, вони продукують токсин, який викликає омертвіння тканин усього організму.

Обсіменіння грунту хвороботворними мікроорганізмами залежить від його глибини. Із збільшенням глибини грунту кількість мікроорганізмів зменшується. Так, якщо на глибині до 10 см кількість їх досягає декількох сотень тисяч, то вже на глибині 25 см їх у 10—20 разів менше. Впливають на життєздатність мікроорганізмів такі фактори, як вологість і температура грунту, антагонізм мікроорганізмів, аерація грунту і швидкість самоочищення його від органічних забруднень тощо.

Поблизу автомобільних трас грунт забруднюється свинцем внаслідок викиду вихлопних газів автотранспорту. Свинець виявляється у відносно вузькій смузі (до 120 м) від автостради. Вміст свинцю в грунті і рослинах у безпосередній близькості від автостради перевищує фоновий рівень у 10—20 разів залежно від інтенсивності транспортного потоку. Дощові опади сприяють збільшенню кількості свинцю у грунті та водоймах.

Зростання виробництва і застосування пестицидів неминуче супроводжується їх розсіванням і накопиченням у навколишньому середовищі. У грунт пестициди надходять під час обробки ними рослин з протравленим насінним, відмираючими частинами рослин, з частинками грунту, які переносяться вітром, з органічними добривами і екскрементами тварин тощо. Існують дані про можливість забруднення грунту препаратами фосфорорганічнім сполук, зокрема севіном, який зберігається в грунті 1- 2 роки. Порівняно довго (декілька місяців і навіть років) зберігаються в грунті деякі гербіциди (діурон, моурон, симпазин та ін.).

Ступінь накопичення хімічних препаратів у грунті і шльохи їх міграції визначаються властивостями цих препаратів, особливостями грунту, характером агротехнічних заходів тощо. Встановлено, що у перетвореннях пестицидів у грунті важливе значення мають гідролітичні та окисні процеси, а також фотохімічні перетворення. Провідна роль у розкладанні пестицидів належить ґрунтовим мікроорганізмам, які руйнують їх до утворення простих продуктів. Наприклад, деякі грунтові бактерії, гриби і актиноміцети використовують як джерела вуглеводню гербіцид далапон. Можливе мікробіологічне розкладання тріазинових гербіцидів, фосфорорганічних пестицидів (карбофосу, дихлофосу та ін.), фунгіцидів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 5. Категорії ПР	\|	Самоочищення грунту. Очищення населених місць.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.