Психологічні стани, які зумовлюють працездатність

Критерії оцінки працездатності

Працездатність необхідно оцінювати за допомогою прямих та побічних показників. Використовуючи їх, вдається проводити якісну оцінку працездатності, а також здійснювати поточний прогноз. Водночас тільки комплексна характеристика дозволяє об’єктивно оцінити її стан на будь-який конкретний період роботи.

Кількісну оцінку можливо здійснити за допомогою таких критеріїв, як надійність і якість роботи, швидкість виконання робочих операцій та інших прямих показників. Однак в реальних умовах не завжди є можливість виконання професійних обов’язків. Також важливо виявити, якою ціною для організму досягається успішність професійної діяльності. Це важливо виявити за допомогою інформативних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних показників. Тому для кількісної оцінки працездатності поряд з прямими показниками необхідно застосовувати критерії функціонального стану організму.

Науково-технічний прогрес характеризується не тільки збільшенням темпів розвитку і впровадження нових технічних систем і технологічних процесів, а й зростанням ролі людини у досягненні високої продуктивності праці. В таких умовах психологія праці повинна оптимізувати психічні стани людини, які формуються в процесі професійної діяльності.

Психічний стан – цілісна характеристика психологічної діяльності і поведінки за певний період часу, проходження психічних процесів залежно від відтворюваних предметів і явищ дійсності, попередніх станів і психічних властивостей особистості.

Психічні стани:

1) афективні: емоційні (емоційна реакція людини на актуальний подразник) та гуманітарні (стани, які супроводжують виявлення почуттів частіше всього в процесі спілкування). Окремо виділяють позитивні (симпатія, дружба, кохання, захоплення) та негативні (антипатія, ворожість, ненависть). Емоційні стани – позитивні (повний спокій, радість, насолода, щастя, ейфорія, екстаз); негативний (хвилювання, сум, горе, страждання, гнів, ярість).

2) вольові: праксичні (це стани людини на різних етапах трудової діяльності: перед робочому, робочому, післяробочому) та мотиваційні (стани, які супроводжують виявлення мотивів працівників, які спрямовані на задоволення духовної та матеріальної потреби). В ній виділяють багато органічних станів (гіпоксія, жага, голод, сексуальне напруження), біологічних за своєю природою, проте вони мають виражений психологічний аспекті низку орієнтувальних станів (сенсорна деривація, нудьга, зацікавленість, здивування, сумнів, тривога, страх, жах, паніка), які супроводжують пізнавальну діяльність людини.

3) фонові (свідомість – увага) створюють умови для всього психічного життя, зокрема, розсіяність, зосередженість, підвищена увага.

Окремо виділяють багато складних станів, наприклад, фрустрація і стрес, психічний конфлікт, психічна криза особистості.

Говорячи про працездатність, виділяють загальну (потенційну, максимально можливу працездатність при мобілізації всіх резервів організму) та фактичну працездатність.

До прямих показників працездатності належать: кількість роботи (продукції, виробів), що виконана протягом певного проміжку часу; якість (брак) роботи за певний проміжок часу. Прямі показники визначають результат трудової діяльності за певний проміжок часу – продуктивність праці.

Опосередкованими показниками працездатності вважають: стабільність продуктивності протягом відповідного часу; рівень змін психічних процесів (уваги, пам’яті, оперативного мислення); травматизм, втрата працездатності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка і динаміка працездатності спеціалістів	\|	Фактори і закономірності зміни працездатності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.