Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Грошовий ринок: сутність, механізм функціонування.

Державний бюджет: сутність, структура, баланс бюджету, бюджетне сальдо.

Центральне місце в системі державних фінансів займає державний бюджет. Структура бюджету країни залежить від її державного устрою. В країнах, які мають унітарний устрій, бюджет має як би двоякі сну структуру – державний і місцеві бюджети. В країнах з федеративним державним устроєм є проміжна ланка – бюджет штатів, земель і відповідних їм адміністративних утворень.

Державний бюджет –це централізований фонд грошових ресурсів, які має в своєму розпорядженні уряд країни для утримання державного апарату, збройних сил, а також виконання необхідних соціально-економічних функцій.

В сучасних умовах бюджет є:

1. важелем державного регулювання економіки;

2. важелем впливу на господарську кон`юк туру;

3. важелем здійснення антикризових заходів.

Державний бюджет складається із двох частин: структура доходів і витрат держави.

Державні доходи –це поточні грошові і майнові переводи (трансферт) коштів, засобів приватного сектору держави. Передача ця може здійснюватися на основі одержання зустрічних послуг або без якого-небудь відшкодування.

Задачі, які вирішуються політикою доходів:

· Збір коштів для формування фінансового фонду за допомогою якого можна здійснювати вплив на макроекономічну рівновагу;

· Досягнення регулюючого ефекту за рахунок самої техніки збирання ресурсів (н.д, маніпулювання податковими ставками).

Продуценти державних доходів:

· Приватні домогосподарства і підприємства;

· Адміністративно-територіальні одиниці;

· Інші суспільні інститути.

Форми одержання доходів:

· Податкові і неподаткові;

· Постійні і періодичні;

· Доходи державного і недержавного сектору.

Доходи від державного сектору поділяються на кошти одержані від національної держави і ті, які надійшли із-за кордону (допомога, репарації); відокремлюють доходи, які одержані на базі обмінних операцій (процент за кредит).

Друга група доходів – від приватного сектору – обумовлена прямою і непрямою участю держави в економічних процесах.

Прямий варіант – доходи від продажу послуг, які виробляються державою (н.д, електроенергія), від здачі в оренду об’єктів державної власності.

Непряма участь у ринкових процесах приносить дохід у вигляді податків, зборів, мита, доходів від громадського ? і штрафів.

Найважливішим джерелом коштів держави є податки – це обов’язкові платежі, які вилучаються державою з юридичних і фізичних осіб.

Підходи до класифікації державних витрат:

1. трансформаційні – грошовому потоку державних коштів протиставлена послуга, виражена в товарі або в праці (державні кошти як би трансформуються в інші блага), до них відносять: інвестиції, державне споживання товарів і послуг, виплати із бюджету зарплати);

трансфертні витрати – коли витрати не передбачають зустрічної послуги і виступають як пряма передача коштів (трансферт) – субсидії, соціальне забезпечення, допомога домогосподарствам.

2. функціональний принцип класифікації – групування по цільовому призначенню (на освіту, соціальне забезпечення, оборона).

Головна мета політики витрат: підтримка рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, це взагалі, і зокрема збереження рівноваги між сферою виробництва і природним комплексом.

Витрати державного бюджету здійснюються не лише у вигляді прямого державного фінансування, а й у таких формах як:

Дотації –це особливий вид асигнувань з державного бюджету для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств.

Субсидії –допомога з державного бюджету для підтримки певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей ?, розвиток яких має важливе значення для економіки.

Субвенції –це вид державної фінансової допомоги для місцевих органів влади або окремих галузей під конкретні цілі, а також для санації підприємств і організацій, яким загрожує банкрутство.

Бюджетна система країни залежить від державного устрою: унітарна чи федеральна.

Бюджетна система України –це сукупність бюджетів різних видів: державного, бюджет АРК, обласних, бюджетів міст Києва та Севастополя, міських бюджетів, районних, районних бюджетів у містах, сільських та селищних.

За станом розрізняють державний бюджет:

- збалансовий;

- дефіцитний;

- профіцитний.

* 100%

Для нормального функціонування економіки дефіцит державного бюджету не має перевищувати 3%.

Причини бюджетного дефіциту:

- спад виробництва внаслідок циклічних коливань => зниження доходів => зниження надходжень в бюджет (зниження податків);

- підвищення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу, соціальних програм, фінансування збиткових підприємств;

- значний сектор тіньової економіки;

- підвищення витрат на утримання управлінського апарату;

- непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ? тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

- перехід від фінансування до кредитування;

- ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

- зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державного управління;

- зміна системи оподаткування.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету – утворює державний борг.

Державний борг існує 2-х видів:

- внутрішній – борг перед юридичними і фізичними особами країни;

- зовнішній – перед іноземними країнами.

Вплив державного боргу на економіку:

Позитивний - у разі економічного спаду стимулює споживчий попит, підвищує рівень зайнятості, сприяє зростанню доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання.

Негативний – підвищення податків для обслуговування державного боргу, перекладання боргових зобов’язань на майбутні покоління.

Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються ( розподіляються і перерозподіляються ) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за яким грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

Структура грошового ринку;

1) ринок позичкових капіталів -- охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на певних умовах;

2) ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть купуватись, продаватись, погашатись.

Суб'єкти грошового ринку : банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов'язання.

Інструментами ринку грошей є : скарбницькі та комерційні векселі, облігації, банки, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня відсотку, як ціни грошей. У зв'язку з цим, особливого значення набуває пізнання механізмів формування попиту та пропозиції грошей.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші : попит на гроші для трансакцій і попит як на активи.

Попит на гроші для трансакцій (угод) - потреба в готівці чи депозитних грошах, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечується через МІ і пов'язані, здебільшого, з величиною операцій або з номінальним ВНГІ.

Попит на гроші як на активи обумовлений функцією грошей як нагромадження. Раціональні інвестори вкладають своє багатство в цінні папери або інші ліквідні активи. Попит на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці відсотку : коли ставка відсотку низька, то суб'єкти надають перевагу готівці, якщо ставка відсотку висока, то збереження краще тримати в цінних паперах (наприклад, облігаціях).

На величину реального попиту на гроші впливають : рівень цін (інфляція), реальні доходи, ставка відсотку.

Пропозиція грошей це сукупність платіжних засобів (готівкових і безготівкових), які обертаються в країні в даний момент.

У формуванні грошової пропозиції приймають участь три суб'єкти : центральний банк, система комерційних банків, населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Податки: сутність, функції, класифікація. Крива Лаффера	\|	Фактори впливу на грошову пропозицію.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.