Створення Харківського історичного архіву

Центром зосередження документів адміністративно-господарських, судових і фінансових установ Лівобережної і Слобідської України 17-19 ст. став Харківський історичний архів. Його створення пов'язане безпосередньо з діяльністю Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ) при Харківському університеті. Метою Товариства, як вказувалося в його статуті, затвердженому міністром народної освіти 24 грудня 1876 р., було сприяння розвитку і розповсюдженню історичних і філологічних знань. Для досягнення цієї мети Товариство піклувалося про придбання археологічних предметів та рукописів. Рукописи і книги складали його бібліотеку. В процесі діяльності ХIФТ виникла необхідність організації архіву для зберігання зібраних документів. Ним став створений у 1880 р. при Харківському університеті Історичний архів. Очолював його завідувач, завданням якого було зберігання, поповнення і

1 Сборник материалов, относящихся к архивной части в России. Т. II. — Пг., 1917. – С. 191.

2 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 152, спр. 232, ч. І, арк. 89 зв.

– 39 –

розроблення документів, складання і видання описів і систематичних покажчиків. Завідувач засвідчував і офіційні довідки, які видавав архів1. При архіві була посада архіваріуса, якого вибирали за рекомендацією завідувача.

З ініціативи ХІФТ у 1880 р. до Харкова перевезли архів Малоросійської колегії, який зберігався в архіві Чернігівського губернського правління. Архівні документи Колегії, які складали основу Харківського історичного архіву, впорядкували, описали архіваріуси та архівісти-аматори під керівництвом Д.Багалія. Матеріали архіву почали залучатися до наукового обігу.

У 1886 р. правління Харківського університету просило виділити кошти на перевезення справ Новгород-Сіверського повітового поліцейського правління і колишнього Новгород-Сіверського намісництва.

Харківський історичний архів став зосереджувати розпорошені документи Старої Гетьманщини. Так, до Харкова було передано справи Малоросійської колегії, які зберігалися в архіві Полтавського губернського правління. Частина архіву Малоросійської колегії потрапила до Полтави в 1802 р. (з утворенням Малоросійської Полтавської губернії) з Катеринослава та Чернігова, куди в свій час внаслідок адміністративних реформ надходили документи “Генеральной Малороссийской архивы”.

Другим важливим комплексом документів у Харківському історичному архіві був відділ Харківсько-Слобідський, який поповнювався матеріалами Слобожанщини.

Слобідська Україна, яка особливо активно заселялася після визвольної війни українського народу, мала специфічний адміністративне-політичний устрій. Територію Слобожанщини було поділено на п'ять полісів: Ізюмський, Охтирський, Острогозький, Сумський і Харківський, якими відав Білгородський розряд, а з 1668 р. – Посольський приказ у Москві. У полкових ратушах зосереджувалося адміністративне управління і суд. З 1700 р. слобідські полки підлягали командирові української армії. З 1726 р. Слобожанщина перебувала у віданні Військової колегії. У 1764 р. утворено Слобідсько-Українську губернію, яка поділялася на п'ять провінцій з центром у Харкові, де і була губернська канцелярія. В 1765 р. на території Слобожанщини почали формуватися гусарські полки регулярної російської армії. Згідно з указом 1780 р., було створено Харківське намісництво у складі п'ятнадцяти округів і адміністративним центром у Харкові, реорганізоване у 1797 р. в Слобідсько-Українську губернію (з 1835 р. – Харківська губернія).

Зміни адміністративно-політичного устрою Слобожанщини позначилися на складі архівних фондів присутствених місць Харківської губернії. Харківські губернські установи зберігали матеріали за 17-18 ст., зокрема документи полкових, губернських, провінційних і повітових канцелярій, слобідських гусарських полків, намісницького правління. У І 885 р. через Міністерство внутрішніх справ вирішувалося питання “о присоединении к находящемуся при университете архиву бывшей Малороссийской коллегии дел некоторых присутственных мест, упраздненных в XVIII в., находящихся в архиве Харьковского губернского правлення”2.

До Харківського історичного архіву було передано справи ліквідованих установ: Харківської полкової канцелярії з 1703 р., гусарських полків з 1765 р; Слобідсько-Української губернської канцелярії з 1765 р., намісницького правління, 20 “столбцов чугуевской переписки” 17 ст. та ін. Згодом архів поповнювався старими справами існуючих на той час установ: Харківської казенної палати, повітових поліцейських правлінь.

1 ЦДІАК України, ф. 2017, оп. 1, спр. 281, арк. 1.

2 ЦДІАК України, ф. 2017, спр. 289 а, арк. 1.

– 40 –

Комплектувався Харківський історичний архів і документами особового походження. У 1890 р. при архіві виник третій важливий комплекс документальних джерел – Відділ рукописів місцевих діячів, де зосереджувалися фамільні папери, рукописи, листування, твори науковців і літераторів.

Історичні архіви Києва та Харкова відіграли важливу роль у збереженні багатої архівної спадщини, формуванні джерельної бази історії України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заснування Центрального архіву давніх актів у Києві	\|	Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.