В основі принципу систематичності лежить декілька положень:
1. Систематизація навчального матеріалу, який підлягає засвоєнню.
Систематизація торкається таких питань:
яким чином розмістити навчальний матеріал, щоб не порушити логіку предметів?;
з чого починати навчання, і в якій послідовності будувати його?;
як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом?;
яких часових параметрів слід дотримуватись?
2. Регулярність занять. Для того, щоб домогтися ефекту нашарування результатів наступних занять на сліди попередніх, перерви в заняттях мають скласти не більше 1-2 днів. Це пояснюється тим, що функціональні зміни, викликані виконанням фізичних вправ, зворотні. Через 5-7 днів позитивні зрушення, які відбулися внаслідок проведеного заняття, згладжуються.
3. Раціональне чергування навантажень і відпочинку. Це особливо важливо при вихованні фізичних якостей.
Реалізація принципу міцності і прогресування передбачає постійне підвищення вимог до учнів, що забезпечує планомірний перехід з одного якісного рівня на більш високий. Це виражається ростом тренованості, підвищення функціональних можливостей і фізичних здібностей учнів. Підвищення вимог здійснюється шляхом поставлення щораз все нових і нових завдань, суть яких заключається в постійному оновлення та ускладненні вправ що використовуються, методів та умов занять, а також величини навантаження, її об’єму та інтенсивності. Це особливо стосується добре підготовлених учнів, для яких теж обов'язкова велика кількість повторень. Інакше не можна розраховувати на міцне засвоєння матеріалу. Слід пам’ятати, що прогресування вимог тільки тоді призведе до позитивного результату, коли нові завдання і пов’язані з ним навантаження будуть посильні для учнів.
Для одержання найбільшого ефекту надвідновлення необхідно давати навантаження не занадто мале, чи занадто велике, а оптимальне.
У практиці застосовують дві форми підвищення вимог:
1. Прямолінійна. Вона передбачає постановку нових завдань на кожному занятті і використовується недовго, головним чином, на початкових етапах навчання.
2. Сходинчаста. ЇЇ суть полягає в тому, ще певні вимоги ставляться до учнів протягом декількох занять. Нові завдання даються після адаптації учнів до раніше запропонованих навантажень.
При цьому треба пам'ятати, що межі можливостей учнів постійно розширюються, що, в свою чергу, викликає необхідність постійного підвищення вимог. Отже, чим вищий рівень підготовленості учнів, тим більші вимоги необхідно ставити до них.