Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






ЗМ.5. Теорія грошей.

Модуль 2. Теоретичні основи ринкової економіки.

 

1. Організаційний момент. 3 хв.

 

2. Тема і мета заняття. 1 хв.

Тема: Теорія грошей.

Мета: Розглянути еволюцію форм вартості та суть грошей, функції грошей, формула рівноваги грошової та товарної маси І.Фішера, інфляцію, сутність закону вартості.

 

3. Опорні питання. 1 хв.

1) Еволюція форм вартості і суть грошей.

2) Функції грошей.

3) Інфляція: причини та соціально-економічні наслідки.

4) Грошова маса. Закон грошового обігу.

 

4. Вивчення нового матеріалу. 70 хв.

1) Еволюція форм вартості і суть грошей. (10 хв.)

Засобом вираження вартості всіх інших товарів в умовах розвину­того виробництва є гроші, або грошова форма вартості. Попередніми, менш розвинутими, були проста, розгорну­та і загальна форми вартості.

Проста форма вартості.

Обмін продуктами виник ще у первісному суспільстві й мав епізодичний характер. Наприклад, одна община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в іншої общини. Ця форма вартості була не ли­ше найпростішою, що відображала відносини між двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки обмін цей не мав регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися.

Розгорнута форма вартості.

З розвитком виробницт­ва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та по­явою додаткового продукту. Першим великим поділом праці було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин і продук­ти тваринництва (м'ясо, вовна та ін.) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки про­дукції землеробства.

Внаслідок регулярного обміну мінові пропорції набу­вали стійкішого характеру, наближалися до витрат пра­ці. Але оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розпадом первісного ладу поступився місцем індивідуаль­ному обміну, останній наштовхнувся на певні обмежен­ня. Так, власник шкури тварини міг придбати зерно ли­ше в тому разі, якщо ця шкура була потрібна власнику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного товару не набувала кінце­вого, загальноприйнятого вираження. Для цього необхід­ний був товар, який мав би споживчу вартість для всіх членів суспільства.

Загальна форма вартості.

Розвиток виробництва, по­глиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виділення та­кого товару, на який обмінювалися всі інші товари, а от­же загального еквівалента. На різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували неоднакові товари. Це були пе­реважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці народів. Так, у давніх гре­ків загальним еквівалентом була худоба, у скандинавсь­ких народів — хутро і шкури, в Монголії, у Судані й Абіссінії — сіль. На Русі тривалий час загальним еквіва­лентом було хутро родини куниць (хутро куниці назива­ли куною, хутро соболя — ногатою).

Гроші— специфічний товар, який відіграє роль загального екві­валента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в ньому ви­ражається вартість всіх інших товарів і встановлюються виробни­чі відносини між суб'єктами господарювання.

З часом роль загального еквівалента закріпилася за золотом. Воно виконувало функцію грошей ще за півто­ра тисячоліття до нашої ери. До цього золото було звичай­ним товаром разом з іншими товарами. Паралельно із зо­лотом загальним еквівалентом було й срібло. Так тривало кілька тисячоліть, і лише у другій половині XIX ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом. Це означало встановлення золотого стандарту.

Спершу грошові одиниці та їх назви, як правило, бу­ли пов'язані з певною вагою благородних металів. На­приклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вар­тістю дорівнювала фунту срібла.

Історично кредитні гроші з'являються на ґрунті мета­левого обігу і є спершу знаком золота і знаком кредиту. Вони служать додатковим елементом у платіжно-розра­хунковому механізмі, основу якого становлять повноцін­ні гроші. Однак уже наприкінці XVII ст. починається емісія нерозмінних на золото банкнот, стабільність яких забезпечується кредитом. Тому банкнота поступово втра­чає властивість бути знаком золота, яке з часом переста­вало відігравати роль загального еквівалента, і в другій половині XX ст. стає виключно знаком кредиту. Розви­ток кредитних відносин створює можливість виплачува­ти позички через взаємні зарахування боргових зобов'я­зань без залучення готівки.

Еволюція грошей у XX ст.

У другій половині XX ст. як міжнародний платіжний і купівельний засіб викорис­товували переважно національні гроші, або валюти окре­мих країн, що пов'язано з еволюцією самих грошей і гро­шових систем.

Система золотого стандарту функціонувала до 30-х років XX ст. її найважливішими рисами були: 1) фікса­ція золотого вмісту національних валют і їх безпосеред­ня конвертованість у золото; 2) функціонування золота як світових грошей; 3) наявність фіксованих валютних курсів.

Після Першої світової війни починається криза золо­того стандарту. Із значним розширенням обсягів внут­рішнього ринку, зростанням масштабів товарного вироб­ництва золота було вже недостатньо для виконання фун­кції засобу обігу. Водночас у передкризові 20-ті роки XX ст. до золотих резервів капіталістичних країн надхо­дило у середньому на 25% менше золота, ніж до війни. Тому зростаючу потребу в золоті для обслуговування вну­трішнього ринку і міжнародного обігу не могли задоволь­нити наявні золоті запаси. Крім того, обіг повноцінних золотих монет спричинив значне зростання витрат обігу. Панування золотого стандарту також виключало можли­вість проведення окремою країною своєї валютно-грошо­вої політики, оскільки збільшення обсягів емісії, а отже й інфляційне знецінення національних грошей, призво­дили до відпливу золота за кордон і зменшення золотих запасів країни. Усвідомлюючи це, розвинуті країни Захо­ду на міжнародній Генуезькій конференції 1922 р. укла­ли угоду про те, що поряд із золотом функцію міжнарод­них платіжних засобів виконуватимуть і деякі валюти провідних країн, що отримало назву золотодевізного стандарту. Але й після цієї угоди грошові системи бага­тьох країн Заходу ґрунтувалися на золотому стандарті, тобто розмінювали паперові гроші на золото. Тому оста­точного краху ця система зазнала під час економічної кризи 1929—1933 pp. Спершу Англія (1931), потім США (1933), згодом Франція (1936) ліквідували форми золото­го обігу, а до початку Другої світової війни майже всі кра­їни припинили розмін паперових грошей на золото.

Коли функціонував золотий стандарт, реалізація то­варів здійснювалася за цінами, що в середньому відпові­дали вартості цих товарів, а золото, маючи власну вар­тість, було при цьому фактором капіталістичного ціноут­ворення. Вільний обмін банкнот на золото унеможливлю­вав відхилення вартості товарів від купівельної спромож­ності золота. Тому в цей період розвитку капіталістично­го способу виробництва не було інфляції. Вона мала місце лише під час війн (коли держава вдавалася до надмір­ної емісії паперових грошей і припиняла їх обмін на зо­лото), але після їх закінчення рівень цін знижувався. То­му ціни наприкінці XIX ст. були на такому самому рів­ні, як і на початку століття. Отже, система золотого стан­дарту відповідала тому етапу еволюції ринкової системи, на якому ядром господарського механізму було ринкове саморегулювання. Але оскільки без активного втручання держави у процес відтворення така система більше не могла існувати (це підтвердила криза 1929—1933 pp.), то необхідно було паралельно здійснювати радикальну ре­форму грошової системи, яка б дала можливість державі проводити власну валютно-грошову політику. Еволюцію грошових систем розвинутих країн Заходу і валютно-гро­шової політики окремих держав зумовлювали зміни в сутності самих грошей, а вони, у свою чергу, детерміну­ються розвитком усієї економічної системи (одним з еле­ментів якої є грошова система), відповідного їм господар­ського механізму.

У розвинутих країнах Заходу з розвитком кредитних відносин купівля обладнання, сировини одним капіталіс­том у іншого здійснюється переважно за допомогою кре­диту. Навіть реалізація значної частини товарів для спо­живання відбувається через споживчий кредит. Так, за рахунок короткострокових кредитів американці покрива­ють нині до 70% своїх витрат. Отже, кредитні гроші (ве­ксель як знаряддя комерційного кредиту і чек як знаряд­дя банківського кредиту) дедалі більше виконують функ­цію обігу завдяки своїй функції засобу платежу і роблять цей обіг значною мірою незалежним від золота. Роль за­гального еквівалента дедалі більше закріплюється за кредитнимии грошима, які беруть на себе більшість функцій товарах грошей. Тому в структурі сучасної грошової ма­си розвинутих країн Заходу немає золотих і срібних мо­нет, а в структурі кредитних грошей майже 3/4 припадає на чеки і 1/4 — на банкноти. У деяких країнах Заходу наявній обіг становить лише 10—15% загального грошово-безготівкового обігу.

Сучасна банкнота — своєрідний «гібрид» кредитних і паперових грошей. Щоб виконати роль Загального еквівалента, кредитні гроші набувають об'єктивної сучасної значущості за допомогою примусо­вого Курсу держави, забезпечуються державним креди­том. Кредитний характер грошей також спирається на довіру до органу, що випускає гроші (термін «кредит» у перекладі з латинської означає «довір'я»).

Водночас навіть у розвинутих країнах Заходу процес повного витіснення золота як грошей (або повної демоне­тизації золота) не закінчився. Тому ще існує певний зв'я­зок кредитно-паперових грошей із золотом. Про це, зо­крема, свідчить той факт, що центральні банки цих кра­їн зберігають своє золото, має місце його тезаврація (накопичення золота приватними особами).

Отже, в процесі розвитку продуктивних сил, суспільного характеру ви­робництва посилюється насамперед кредитний характер відтворення, зростає потреба у відстроченні платежів при купівлі-продажу, а водночас і потреба в кредитних гро­шах. Хоча класичні паперові гроші переважно зникли з обігу в розвинутих країнах Заходу, але потреба в них збе­рігається, оскільки державний бюджет, як і в минулому, має дефіцит, нерідко величезний. У зв'язку з цим кре­дитні гроші, крім власних функцій, виконують ще й функції паперових грошей. Тому сучасні гроші мають кредитно-паперову основу.

Виходячи зі сказаного, можна стверджувати, що при перетворенні кредитно-паперових грошей на загальний еквівалент їхня вартість визначається:

1) вартістю витрат на їх виробництво і забезпечення їх функціонування (для України певні риси такої грошової одиниці, зокрема її паперового елемента, має гривня);

2) за допомогою при­мусового курсу держави, який базується на її економіч­них функціях;

3) мірою вартості. Це зумовлено тим, що частково зберігається опосередкований зв'язок кредитно-паперових грошей із золотом та вільно конвертованими валютами;

4) кредитні гроші є формою кредитних відно­син та економічною формою руху позичкового капіталу;

5) кількістю та якістю товарної маси.

Звідси випливають деякі висновки щодо стабільності національної валюти:

1) при виготовленні такої валюти, а також векселів, чеків, інших цінних паперів необхідна надійна система їх захисту. За відсутності або слабкої системи такого захис­ту збільшується кількість фальшивих грошей, що призво­дить до посилення інфляції, підриву їх курсу. Водночас слід ліквідувати «чорні» валютні ринки. Згідно з оцінкою експертів МВФ на руках українського населення і комер­ційних структур наприкінці 1993 р. було майже 10 млрд. дол., у 1999 p. — понад 15 млрд.. Іноземна валюта не по­винна бути засобом обігу і засобом платежу;

2) держава й особливо Центральний банк повинні проводити науково обґрунтовану валютно-грошову полі­тику. Основою такої політики є економічна діяльність держави, виконувані нею соціально-економічні функції;

3) слід мати певні запаси золота, інших коштовних металів або вільно конвертованих валют.

Проте не всі з цих умов стабільності національної ва­люти України виконуються. Особливо важливу роль на етапі формування економічного суверенітету відіграє проведення науково обґрунтованої валютно-грошової по­літики, насамперед здійснення реформи банківської та кредитної систем.

 

2) Функції грошей. (схеми-додатки 1 та 2) (20 хв.)

(Класифікацію грошей можна представити студентам у вигляді наступної схеми)

Сутність грошей повні­ше розкривається у виконуваних ними функціях.

Функція міри вартості.

Вона полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, за їх допо­могою порівнюються вартості різних товарів. Це можли­во тому, що і на виробництво золота, і на створення то­варів треба витратити суспільно необхідну працю. Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася не­однакова кількість праці, то їхня вартість в умовах пану­вання золотого стандарту виражалася в різних кількос­тях золота. Вагова кількість металу, прийнятого в країні за грошову одиницю, становить масштаби цін. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю.

Функція засобу обігу.

Гроші є засобом реалізації то­варів, посередником в їх обміні. У процесі обігу золоті монети поступово зношувалися, у них зменшувався вміст золота, і в обігу почали функціонувати неповноцінні гро­ші. Тому золоті гроші були замінені паперовими, які є знаками, символами вартості. Уперше паперові гроші з'явилися в Китаї у XII ст., в Росії — у 1769 р.

Функція засобу нагромадження скарбу.

Гроші вилу­чаються з обміну, переривають свій обіг і перетворюють­ся на скарб, засіб нагромадження, бо за них завжди мож­на купити будь-який товар. Оскільки для придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, ав­томобіль тощо) необхідно попередньо накопичити певну суму грошей, то за стабільної грошової одиниці окремі особи нерідко тримають гроші вдома. Коли гроші нестабі­льні, їх намагаються миттєво позбутися (придбати якийсь товар), вберегти від знецінення (покласти в ощадний банк або придбати на них стабільнішу валюту). Така ситуація породжує спекулятивний курс на більш стабільні валюти, фінансові спекуляції та махінації.

Функція платежу.

Гроші починають виконувати її з розвитком товарно-грошових відносин, тобто стають за­собом оплати боргового зобов'язання, коли продавець є кредитором, а покупець — боржником. Засобом обігу в таких відносинах стає вексель, а переходячи з рук у ру­ки, векселі породжують вексельний обіг. Банки, які ви­никають ще в середньовіччі, скуповують звичайні вексе­лі й розплачуються банківськими векселями, або банків­ськими банкнотами, які є кредитними грошима.

Функція світових грошей.

Ця функція грошей здій­снюється в їх обігу між різними країнами. Спочатку її могло виконувати лише золото. Воно було передусім за­гальним міжнародним платіжним засобом. У світовій торгівлі розрахунки між країнами відбуваються через за­рахування боргових зобов'язань банками. Якщо платежі країни перевищували її надходження, то вона вивозила на суму перевищення золото як засіб платежу. Крім того, золото у функції світових грошей було загальним ку­півельним засобом, коли країна негайно оплачувала това­ри золотом.

 

3) Інфляція: причини та соціально-економічні наслідки. (10 хв.)

(Схеми-додатки 3-5)

Інфляція - це специфічна хвороба паперово-грошового обігу, яка посилювалася в ході ослаблення і розриву зв'язків паперових грошей із золотом. У цих умовах особливого значення набуває кількість паперових грошей, що перебувають в обігу: якщо вона перевищує потреби товарного обігу, то виникає інфляція (від лат. "inflatio" - вздуття) як наслідок надмірної грошової емісії.

Інфляція проявляється як підвищення загального рівня цін, або знецінення грошей, що, по суті, є єдиним процесом.

З-поміж причин інфляції найголовнішими вважаються дві:
1) надмірний випуск паперових грошей (інфляція попиту);
2) скорочення виробництва товарів (інфляція пропозиції).

Винуватцем інфляції є держава і для її подолання необхідні суттєві державні антиінфляційні заходи. Вони бувають стабілізаційними та компенсаційними.
Стабілізаційні заходи: * вилучення частини "зайвих" грошей з обігу ("дефляція");
* жорстке регулювання грошової емісії; * скорочення державних витрат і встановлення рівноваги державного бюджету; * нарощування товарної маси, розвиток виробництва.

Компенсаційні заходи потрібні, щоб населення витримало наслідки інфляції. Найголовнішим заходом цього напрямку є індексація доходів.

Суто технічним засобом уповільнення інфляції виступає дроблення виплат. Протягом попередніх століть робітникам платили помісячно, іноді навіть раз на рік. У ХХ ст. панує інфляція і для уповільнення темпів її зростання застосовується потижнева виплата заробітної плати, іноді зарплата виплачувалася щоденно і навіть (в Німеччині після 1 світової війни) двічі на день.


Читайте також:

  1. E) теорія раціонального вибору.
  2. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
  3. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  4. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
  5. Біхевіоральна теорія
  6. В межах наукового підходу існує велика кількість концепцій, але найбільш переконлива – еволюційна теорія.
  7. Вартість грошей.
  8. Взаємозв’язок психодинамічної теорії АСПН з іншими теоріями
  9. Види грошей.
  10. Види грошей.
  11. Виникнення, суть і функції грошей. Особливості функціонування паперових грошей за сучасних умов. Роль золота. «Електронні гроші».
  12. Глобалізаційні процеси в сучасній світовій культурі та теорія модернізації




Переглядів: 990

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Процедура патентування в Євросоюзі | Грошові агрегати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.