Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.

3. Процес суспільного виробництва, його фактори, зміст і результативність.

1.Закон зростання потреб і соціально-економ. ефективність виробництва

Фундаментальне положення економічної теорії полягає в тому, що матеріальні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що необхідні для задоволення цих потреб є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону економічної праці.

Ці закони взаємопов”язані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-економічної ефективності.

Дія закону на рівні суспільства – це максимальне задоволення потреб при ефективному використанні ресурсів.

Дія закону на рівні індивіда – це максимальне задоволення потреб при раціональному розподілі праці – і це з одного боку, а з другого – забезпечити раціональне обмеження потреб, жорстку черговість їх задоволення , пошук найефективніших комбінацій.

Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу - він характеризує зміну структури потреб, що відбиває просування людини і суспільства.

Приклад США і в т.ч. економічн.розвинутих країн у 20ст. показує 3 етапи розвитку потреб

Першиій етап-у США в 20роки робочий тиждень був законодавчо обмежений до 40 годин,

але домінували до середини 50 років матеріально-речові потреби.

Другий етап – з середини 50-х перехід до економіки споживання, формування соціальних

потреб: побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги.

США –структура особист.спожив.: 40%послуги,12%довгстрок.товар,15% харч.

Третій етап - 80-ті в бік гуманітарних послуг:творчість,духовн.розвиток, що вимагає зміни

характеру праці,(42% за зростання вільного часу за рахунок зменьшення зарплат).

Кожний крок в розвитку суспільства – це одночасно задоволення потреб на новому більш високому рівні. Але, економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюванної зростанням ефективності виробництва і економічні цілі,що соціально зумовлені розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний результат подає формула:

E=Uc Ue;

T– суспільний робочий час

Е – соціально-економічна ефективність; Uc,Ue –соціальний та економічний ефект;

Е –являє собою співвідношення результату і витрат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення соціальн. та економ. потреб, на які витрачено суспільн.час.

Зростання ефективності вияляється вмаксимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя. Економічний ефект, досягнутий у певному циклі, полягає в тому, що скорочення часу для задоволення одних потреб, дає суспільству економічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі, включаючи потребу у вільному часі. Таким чином створюються передумови для майбутнього розвитку.

(прикладом ефективного співвідношення дихотомії „зростання потреб – економія праці” в розвин.країн є пропорція фондів нагромадження і споживання \США - 1:4\ )

Механізм соціально-економічної ефективності– основа розвитку відпростих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних – до всебічно розвиненої індивідуальності.

Суперечність полягає між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмежненими ресурсами додаткового часу, який можна спрямовувати на задоволення потреб. І саме ця суперечність виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

2. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту

Виробництво створює споживчі блага, отже забезпечує задоволення потреб. Вплив потреб на виробництво полягає у тому, що: а) задоволення потреб характеризує природну спрямованості виробництва в будь-якому суспільстві; б)потреби стимулюють розвиток та надають поштовх виробництву.

Гумацізація виробництва, що властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже гуманізація передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату. Якщо досліджувати розвиток системи потреб, то вони постають, по-перше, як безмежні, а по-друге, як підпорядковані дії загального закону зростання потреб. Але, з моментом задоволення, потреба насичується і далі має меншу додаткову (граничну) користність ніж попердня. Це означає підпорядкування процесу насичення конкретної потреби в кожен певний момент часу дії законуспадної граничної корисності (убывающей предельной полезности)

Значення цього закону - він впливає на попит, отже, на поведінку споживача.

Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії марджиналізм(Е.Бем-Баверк, А.Маршал, Д.Хікс, Ф.Візер та інші). Вони бачили задачу політичної економії в пошуку найбільш ефективних способів розподілу обмежених ресурсів і раціонального господарства. Маржиналісти розробили теорію споживчої поведінки, сутність якої полягає в наступному:

1.В умовах стабільної економіки кожна людина прагне поводити себе раціонально – оптимізувати свій добробут – макс. задовольн. свої потреби.

2.Покупець суб’єктивно оцінює нагальність тієї чи іншої потреби, інтенсивність її. До цих оцінок він розподіляє доход між іншими споживчими благами. Чим вище інтенсивність потреби, тим вищі суб’єктивні оцінки –більший попит на це благо 3.Для визначення суб’єктивної оцінки використ. спадну граничну корисність споживчого блага, тобто оцінка блага формується на рівні його корисності.

Через виведення з-ну спадної граничної корисності можна: а)пояснити чому споживачі купують одні товари і в такій кількості, а не купують інші;б)перед-бачити момент насичення ринку певним споживчим благом і прогнозувати переключення попиту на інші споживчі блага.

Практичне значення усвідомлення динаміки і системи потреб для :

1.менеджменту - визначення ієрархії потреб широко використовується в менеджменті при розробці теорій мотивації. Згідно з цими теоріями, менеджмент фірми має вивчати потреби різних категорій робітників і застосовувати відповідні стимули до праці.

2. маркетингової діяльності – концепція маркетингу передбачає визначення потреб як передумови виробничого процесу. Згідно цієї теорії виробляти слід лише такі товари, які необхідні споживачам, тоді не треба докладати великих зусиль для їх реалізації.

3.розробки національної економічн., соціальної і науково-технічної політики розвинут. країн, для розвитку виробництва у структурно-інвестиційній сфері. (Так у США 3\4 комерційних нововведень були впроваджені вже у 70-х за результатами вивчення потреб ринку, а 1\4 – за рахунок стихійних інновацій. В арсеналі фірм США є близько 20 базових методів моделювання техніч.про-цесів з орієнтацією на споживача). В розвинутих ринкових країнах існує сис-тема соціальних технологій і визначення суспільної оцінки нових потреб.

3. Процес суспільного виробництва, його фактори, зміст і результативність.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз: 1.безпосереднього виробництва, 2.розподілу, 3.обміну, 4.споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у певний момент. Важливою характеристикою виробництва є його двоїстість.

- в кожний момент цього процесу має місце праця і здійснюються її витрати.

З точки зору створення конкретних благ процес виробництва є продуктивною силою, яка сама себе створює.

Процес виробництва – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку.Останній може бути як еволюційним так і стрибкоподібним.

Продуктивні сили: 1.робоча сила як особистий фактор виробництва (ФВ):

(Робоча сила, здібність людини працювати, підприємницькі здібності, трудові ресурси)

2.засоби виробництва як уречевлений фактор виробництва

(а/ засоби праці: інструменти, обладнання,технолог.процеси і енергопостачання, АСУ ін.

б/ предмети праці: дані природою, що в процесі праці переробляються чи обробляються).

Наука в продуктивних силах виступає як поєднання особистого і уречевленого ФВ.

Характерною рисою виробництва як процесу є поєднання в ньому елементів розвитку і функціонування, (тобто безперервного його повторення, в ході якого створюються передумови для розвитку. Нарощування кількісних змін під час функціонування суспільного виробництва робить можливим перехід на новий якісний рівень, на якому знову-таки забезпечується більш ефек-тивне функціонування. Важливою особливістю цього процесу є створення не тільки матеріальних, а й нематеріальних благ і послуг, значення яких зросло.

Ресурси---------àпроцес виробництва----------------àпродукт--------àспоживання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.