• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, — запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій— це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР)включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням: техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

· розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

· забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

· забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

· навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення

· надзвичайної ситуації;

· виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

· збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

· прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

· створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;

· проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

· оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

· захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

· проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

· пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

· здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

· реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

· участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення надзвичайних ситуацій має проводитися спеціальний комплекс заходів. Він має такі складові:

1) Оповіщення та інформування.Оповіщення про загрозу і постійне інформування населення дося­гається:

· завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності за­гальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централі­зованого оповіщення населення;

· організаційно-технічним з'єднанням територіальних систем цен­тралізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господа­рювання;

· завчасним створенням і організаційно-технічним з'єднанням із системами спостереження і контролю постійно діючих локальних си­стем оповіщення та інформації населення в зонах можливого ката­строфічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших потенційно небезпечних об'єктів;

· централізованим використанням загальнодержавних і відомчих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіо­трансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інфор­мації.

2) Спостереження і контроль.Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування і водою забезпечується:

· створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості;

· організацією збору, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційни­ми мікроорганізмами;

· наданням населенню можливості придбати найпростіші засоби захисту і контролю в особисте користування.

3) Укриття у захисних спорудах.Укриттю у захисних спорудах підлягає усе населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке прожи­ває в небезпечних зонах тощо).

Створення фонду захисних споруд досягається шляхом:

· комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і примі­ щень соціально-побутового, виробничого і господарського призна­чення та з урахуванням пристосування і використання частини при­міщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях;

· обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

· Загальна евакуація в особливий період проводиться в окремих ре­гіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій на­селення і планується на випадок:

· небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

· загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодин­ним добіганням проривної хвилі;

· загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведен­ня за рішенням Кабінету Міністрів України системи захисту населен­ня і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час - у разі загрози або виник­нення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

· Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться до споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного прос­тору міст, гірничих виробок і природних порожнин;

· дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;

· будівництва заглиблених споруд, які окремо стоять, об'єктів гос­подарювання, пристосованих для захисту;

· масового будівництва в період загрози найпростіших сховищ та укриттів;

· завчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарсь­ких, культурних і побутових потреб у порядку, визначеному органами МНС України.

4) Евакуаційні заходи. В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпе­ки, а також у воєнний час основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у позаміській зоні.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, не­безпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в ра­йонах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-юлометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійно­го лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня за­гроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації, може бути зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пен­сіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персона­лом і членами їхніх сімей.

У мирний час евакуація населення планується на випадок:

· загальної аварії на атомній електростанції;

· усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

· загрози катастрофічного затоплення місцевості;

· великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Здійснення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей своєчасно забезпечується шляхом:

· планування евакуації населення;

· визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потен­ційно небезпечних зон;

· підготовки уповноважених органів управління з питань надзви­чайних ситуацій та цивільного захисту населення до виконання ева­куаційних заходів;

· організації оповіщення керівного складу і населення про початок евакуації;

· організації управління евакуацією;

· всебічного життєзабезпечення евакуйованого населення у райо­нах позаміської зони;

· навчанням населення діям під час проведення евакуації.

Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є:

· зменшення ймовірних втрат населення;

· збереження кваліфікованих кадрів спеціалістів;

· забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

· створення угруповань сил і засобів захисту в позаміській зоні з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осе­редках надзвичайних ситуацій в особливий період.

Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення від­повідного рівня.

Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який пе­редбачає у мирний час вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту, а у воєнний час - транспортом, який не передається до складу Збройних Сил Украї­ни, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населен­ня пішки.

5) Інженерний захист.Заходи інженерного захисту території можуть істотно вплинути на ефективність цивільного захисту. Для цього необхідно:

· враховувати під час розроблення генеральних планів забудови на­селених пунктів і ведення містобудування особливу схильність регіо­нів та окремих площ до проявів небезпечних і катастрофічних явищ;

· забезпечувати раціональне розміщення потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків у разі аварій для безпеки населення і довкілля;

· будувати будинки, споруди, інженерні мережі і транспортні ко­мунікації з заданими рівнями безпеки і надійності;

· розробляти і запроваджувати заходи щодо безаварійного функці­онування потенційно небезпечних об'єктів;

· створювати комплексні схеми захисту населених пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

· розгортання в надзвичайних умовах необхідної кількості ліку­вальних закладів;

· своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;

· контроль за продуктами харчування, питною водою і джерелами водопостачання;

· завчасне створення і підготовка спеціальних медичних фор­мувань;

· накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

· контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідеміч­ною ситуацією;

· підготовка медичного персоналу та загальне медико-санітарне на­вчання населення.

6) Біологічний захист. Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлен­ня чинників біологічного зараження, їх виду і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

· захист від біологічних засобів вимагає: розробляти і здійснювати регіональні та місцеві плани запобігання і ліквідації наслідків надзви­чайних ситуацій;

· організовувати випереджальне будівництво протизсувних, проти- повіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших ін­женерних споруд спеціального призначення;

· реалізовувати заходи щодо санітарної охорони території.

Ці заходи повинні виконувати всі органи виконавчої влади і устано­ви, наділені відповідними повноваженнями.

7) Медичний захист. Заходами запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своє­часного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій є:

· планування і використання наявних сил і засобів органів охорони здоров'я незалежно від їхньої відомчої належності;

· своєчасного використання колективних та індивідуальних засо­бів захисту;

· введення режимів карантину та обсервації;

· знезаражування осередку ураження;

· проведення екстреної та специфічної профілактики;

· додержання протиепідемічного режиму об'єктами господарю­вання, лікувальними закладами і населенням.

8) Радіаційний і хімічний захист. Цей захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хіміч­ного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію і прове­дення спеціальної обробки.

Виконання вимог даного виду захисту досягається:

· завчасним накопиченням і підтримкою в готовності засобів індиві­дуального захисту і приладів радіаційної і хімічної розвідки та контро­лю, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано від­повідно до встановлених зон небезпеки;

· забезпеченням зазначеними засобами передусім особового скла­ду формувань, який бере участь у проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіа­ційно і хімічно небезпечних об'єктів економіки і населення, яке меш­кає в зонах небезпечного зараження навколо них;

· своєчасним впровадженням засобів, способів і методів виявлен­ня і оцінки масштабів і наслідків застосування агресором зброї ма­сового ураження і аварій (руйнувань) на радіаційно та хімічно не­безпечних об'єктах господарювання, у тому числі літаків (вертольо­тів) цивільної авіації, для ведення повітряної радіаційної розвідки місцевості;

· створенням уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю як для воєнного, так і для мирного часу;

· наданням населенню можливостей придбавати у встановленому порядку в особисте користування засоби індивідуального захисту і дозиметрів;

· розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів господарювання в умовах зараження міс­цевості;

· завчасним пристосуванням об'єктів комунально-побутового обслу­говування і транспортних підприємств для проведення санітарної оброб­ки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

· розробленням загальних критеріїв, методів та методик радіаційної та хімічної розвідки і спостережень.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управлін­нящодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситу­аціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсяк­денного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансо­вих ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючі органи ЄДСЗР:

· Загально­державний рівень - державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення

· Регіональний рівень - комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

· Місцевий рівень - комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

· Об'єктовий рівень - комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єкта

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій:

· Загально­державний рівень — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· Регіональний рівень — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій;

· Місцевий рівень — районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних си­туацій та цивільного захисту населення;

· Об'єктовий рівень — структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДСЗРвходять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

· центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;

· диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

· режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо- промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії); у

· режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні ви­робничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріо­логічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обста­новки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості ви­никнення надзвичайної ситуації);

· режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній за­грозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

· режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Кон­ституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1) у режимі повсякденної діяльності:

· ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і при­леглій до них території;

· розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збере­ження національної культурної спадщини у разі виникнення над­звичайної ситуації;

· вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту насе­лення, підпорядкованих їм сил;

· організація навчання населення методів і користування засо­бами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;

· створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій; здійснення цільових видів страхування; оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можли­вих її наслідків;

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначе­них для режиму повсякденної діяльності і додатково:

· формування оперативних груп для виявлення причин погір­шення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

· посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на по­тенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, про­гнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

· розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів еко­номіки;

· приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засо­бів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і перемі­щення у разі необхідності в район можливого виникнення надзви­чайної ситуації;

· проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичай­ної ситуації;

· запровадження цілодобового чергування членів Державної, ре­гіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзви­чайної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

· здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і струк­турних підрозділів ЄДСЗР;

· організація захисту населення і територій;

· переміщення оперативних груп у район виникнення надзви­чайної ситуації;

· організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

· визначення межі території, на якій виникла надзвичайна си­туація;

· організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функ­ціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життє­забезпечення постраждалого населення;

· здійснення постійного контролю за станом довкілля на тери­торії, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстанов­кою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;

· інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуа­цію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомен­дацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».

Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особ­ливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а та­кож прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов 'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпе­чення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, кон­ституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що ство­рюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоп­лення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормаліза­ція обстановки, відновлення конституційних прав і свобод грома­дян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загро­зи безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої ін шими способами є неможливим.

Читайте також:

1. Алгоритм запобігання тупиків
2. Види надзвичайних ситуацій та їх класифікація.
3. Види та причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру
4. Витрати від надзвичайних подій
5. Впровадження загальнодержавної системи запобігання виробничому травматизму і професійним захворюванням
6. Декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання НС, а також забезпечення готовності до локалізації та ліквідації їх наслідків.
7. Державна служба України з надзвичайних ситуацій
8. Джерела виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру та їх класифікація
9. ДІЇ НАРЯДІВ КОНВОЙНОЇ СЛУЖБИ ПІД ЧАС НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ, УСКЛАДНЕНІ ОБСТАНОВКИ І В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ
10. Допінг-контроль є найважливішою складовою частиною комплексної програми заходів, спрямованих на запобігання застосування спортсменами заборонених (допінгових) засобів.
11. Екологічні наслідки надзвичайних ситуацій
12. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру

Переглядів: 5432