Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Розвиток як поступове розгортання генетичної програми

Поняття онтогенезу і онтогенетичної мінливості.

Тема 14. Генетичні основи індивідуального розвитку.

План.

1. Поняття онтогенезу і онтогенетичної мінливості.

2. Розвиток як поступове розгортання генетичної програми.

3. Фактори диференціальної активації генів.

4. Фенокопії та морфози. Тератогенез.

5. Керування онтогенезом.

 

Кожен організм протягом свого життя проходить ряд закономірних змін, які властиві даному біологічному виду. Сукупність генетично обумовлених біохімічних, фізіологічних і морфологічних змін, які відбуваються в організмі з моменту його виникнення із зиготи чи вегетативного зачатка і до природного закінчення індивідуального життя, називають індивідуальним розвитком, або онтогенезом. Термін онтогенез (від грецьк. онтос – сутність і генезис – походження) був введений в біологію відомим німецьким природодослідником XIX ст. 3.Геккелем.

В процесі онтогенезу розрізняють етапи, які характеризуються певними кількісними (ріст) і якісними (диференціація) змінами.

Основні етапи індивідуального розвитку:

- пренатальний розвиток триває з моменту запліднення до народження, включає: гаметогенез, гістогенез (ріст і проліферація клітин), органогенез (диференціація клітин і тканин), морфогенез;

- постнатальний розвиток триває від моменту народження до природної смерті; включає період росту, зрілості і старіння.

Вивченням генетичних основ індивідуального розвитку організму та ролі генів в онтогенезі займається онтогенетика. Об’єктами сучасних онтогенетичних досліджень є: домашня миша Mus musculus, плодова мушка Drosophila melanogaster, грунтова нематода Caenorhabditis elegans.

Онтогенетична, або вікова мінливість є одним із видів неспадкової мінливості і виявляється у зміні всього комплексу морфо-фізіологічних та біохімічних ознак організму протягом його індивідуального розвитку.

Розвиток організму супроводжується двома процесами: клітинною проліферацією (від лат. proles — нащадок, потомок і phero — несу) — розростання тканин унаслідок багаторазового поділу клітин та диференціацією (від лат. differentia — відмінність) — зміна неспеціалізованих клітин або тканин, в результаті якого вони набувають морфофункціональних відмінностей і починають виконувати специфічні функції.

Розвиток багатоклітинного організму розпочинається з утворення зиготи– клітини, яка виникає в процесі злиття статевих клітин (яйцеклітини та сперматозоона). Після запліднення ядро сперматозоона (пронуклеус) опиняється в цитоплазмі яйцеклітини, зливається з її ядром, відтворюючи таким чином характерний для даного виду диплоїдний набір хромосом. У більшості організмів відразу після запліднення зигота розпочинає серію мітотичних поділів (дроблення зиготи), у результаті яких утворюється велика кількість дрібних клітин – бластомерів. Розвиваючись, кожна група бластомерів утворює функціонально спеціалізовані клітини з притаманною лише їм морфологією та фізіологічними особливостями.

Властивість клітини реалізувати генетичну інформацію і давати початок усім типам тканин і цілому організму, називається тотипотентністю. Вона притаманна зиготі, а також бластомерам, які утворилися в перших чотирьох поділах зиготи. При подальших поділах тотипотентність клітин зменшується, вони втрачають здатність змінювати напрям свого розвитку під впливом оточення і стають детермінованими. Детермінована клітина, продовжуючи свій розвиток у певному напрямі набуває певних морфо-функціональних відмінностей. Така остаточно спеціалізована клітина називається диференційованою.

Детермінація та диференціація клітин пов’язані з поступовою зміною активності генів у процесі розвитку організму: певні групи генів починають активно експресуватися в одних клітинах і переходять у репресований стан у інших. Така диференціація експресії генів виникає вже на ранніх етапах розвитку зиготи внаслідок неоднорідності цитоплазми яйцеклітини, а саме нерівномірного розподілу цитоплазматичних детермінант (певні молекули мРНК та їхні білкові продукти, які синтезуються й накопичуються в яйцеклітині ще процесі овогенезу). Гени цих цитоплазматичних детермінант називають генами з материнським ефектом. Ядра бластомерів, які утворюються в результаті дроблення зиготи, опиняються в різному цитоплазматичному оточенні, що зумовлює вибіркову транскрипцію генів. Таким чином, бластомери, які знаходяться у відповідних частинах зародку, зумовлюють розвиток органів і тканин, притаманних для даної частини організму.

Генні продукти, які починають синтезуватися в окремих групах еластомерів (експресія власного генотипу), спричиняють ще значніші відмінності в цитоплазматичному оточенні ядер клітин, що у свою чергу призводить до активації інших специфічних генів. В основі диференціальної активації генів лежить каскадний принцип, відповідно до якого речовини, які синтезуються на попередній стадії диференціації, дерепресують (активують) гени наступної стадії.

Процес послідовної активації генів можна спостерігати на гігантських хромосомах личинок двокрилих. Під час ме­таморфозу на різних ділянках хромосом утворюються пуфи — характерні потовщення в місцях інтенсивного синтезу іРНК, які виникають внаслідок деспіралізації відповідних ділянок ДНК. Час і місце утворення пуфів залежать від стадії розвитку і тому за ними можна визначити, на якій стадії онтогенезу знаходиться личинка.

Реалізація ознаки на молекулярному рівні проходить ряд етапів: транскрипція —» процесінг і транспорт РНК —» трансляція —» посттрансляційна модифікація. На кожному з цих рівнів здійснюється комплекс прямих або опосередкованих впливів з боку інших генів (генів-модифікаторів і цитоплазматичних білкових факторів).

Таким чином, формування різних клітин і органів відбувається на основі послідовного утворення різних білків, зумовленого послідовним включенням у дію певних ділянок ДНК (генів).

У процесі розвитку при постійній структурі ДНК відбувається послідовна транскрипція різних генів, завдяки чому змінюється склад іРНК та білків, тобто біохімічна диференціація клітин є причиною морфологічної диференціації.

Отже, в кожному типові спеціалізованих клітин вибірково реалізується лише частина генетичної інформації і синтезуються специфічні білки, які і визначають морфо-функціональні особливості клітин. При нормальному розвитку гени стають активними один за одним у певній послідовності, і процес онтогенезу становить собою поступове розгортання генетичної програми.


Читайте також:

  1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
  2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
  3. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
  4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  5. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
  6. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  7. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
  8. Алгоритм створення тренінгової програми
  9. Анімаційні програми
  10. Антивірусні програми
  11. Бурхливий розвиток емпіричної соціології
  12. Вiковi особливостi волi. Розвиток i формування волi




Переглядів: 2009

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
На самоопрацювання. | Фенокопії та морфози. Тератогенез.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.