Ефективність об’єднання резервів

У сучасному світі відбуваються процеси, які в останній час називають глобалізацією, під котрою розуміють об’єднання, в першу чергу, економічних систем держав, а в перспективі – всієї земної цивілізації. Ефективність такого об’єднання ніхто не заперечує, хоч і існують суспільні течії, які вважають, що негативні наслідки глобалізації перевершать позитивні. Що ж стосується систем обслуговування повітряного руху, то в них тенденції глобалізації спостерігаються чи не в першу чергу, прикладом чого можуть бути створення Євроконтролю, тенденції централізації системи обслуговування повітряного руху України тощо.

При об’єднанні порівняно малих систем у більші ефективність їх функціонування підвищується за рахунок дії багатьох факторів, але чи не основним з них є забезпечення більш раціонального використання резервів – фінансових, трудових та ін. Розглянемо цей процес на наступному прикладі.

В службі обслуговування повітряного руху діють дві групи диспетчерських пунктів, характеристики яких будемо означати з індексами 1 і 2. Фахівці кожної групи професійно підготовлені для роботи на будь-якому диспетчерському пункті даної групи. Вважаємо, що процес управління повітряним рухом можна розглядати як безперервне виробництво, на якому кількість зайнятих фахівців не може бути менше встановленої.

Разом з тим внаслідок захворювань і т. п. частина фахівців можуть випадково “виключитись” з виробничого процесу, тому для його забезпечення приходиться мати резерв фахівців. Яким би не був кількісний склад такого резерву, він забезпечить заміну осіб, які випадково не можуть працювати, тільки з певною ймовірністю, яка дорівнює ймовірності того, що кількість непрацездатних працівників не перевищить кількості фахівців у резерві, тому що саме резервом треба замінити всіх непрацездатних працівників. Формально це можна представити наступним чином.

Означимо для однієї групи диспетчерських пунктів :

m- кількість робочих місць, на кожному з яких обов’язково має працювати один фахівець ;

n- кількість фахівців у резерві ;

x- кількість фахівців, які випадково не можуть приймати участь у виробничому процесі.

Для іншої групи диспетчерських пунктів введемо аналогічне означення m, n, x.

Тоді загальна кількість фахівців у першій групі :

Ймовірність того, що резерву буде достатньо для заміни осіб, які випадково не можуть приймати участь у виробничому процесі першої групи,

(4.1)

Аналогічну рівність можна записати для другої групи:

(4.2)

Тепер розглянемо процес резервування за умови, що фахівці резерву обох груп підготовлені для роботи на диспетчерських пунктах тієї і іншої групи. Тоді ймовірність резервування у першій групі :

, (4.3)

де К – кількість фахівців резерву другої групи. які не задіяні у цій групі і тому можуть бути задіяними у першій групі, К=.

Порівнюючи (4.1) і (4.3), бачимо, що Р, тобто після об’єднання резервів ймовірність резервування збільшилась.

У правій частині (4.3) першим додатком є ймовірність резервування “своїм” резервом, а другий додаток – ймовірність резервування за рахунок резерву іншої системи. Того, що в першій системі виникла необхідність використання К фахівців резерву другої системи, а другий співмножник – ймовірність того, що згадані К фахівців не будуть задіяні у другій системі.

При заданих значеннях можна обчислити ймовірності Рі Р, враховуючи, що для даної задачі значення хі хрозподілені згідно з біноміальним законом розподілу ймовірностей.

Наведена вище задача може мати дещо іншу форму. Допустимо, що при заданих значеннях mі nзначення ймовірності Рнас цілком задовольняє. Але чи не буде економічно доцільним зменшити резерв n, підготувавши натомість для роботи в першій групі стільки фахівців резерву другої групи, щоб при цьому значення ймовірності резервування в першій групі не змінилося, тобто щоб забезпечувалась рівність Р? Таку задачу можна розв’язати, оскільки звичайно відомі вартість утримання одного фахівця резерву і вартість підготовки одного фахівця для роботи в іншій групі.

На завершення зазначимо наступне.

Відомо, що у цивільній авіації більшості країн світу екіпаж повітряного судна складається з двох або трьох пілотів. А в нашій країні поки що збереглася система “вузької спеціалізації” членів екіпажу : пілот, бортінженер, штурман, а іноді – ще й радист.

Розглянутий вище підхід дає можливість порівняти економічну ефективність тієї і іншої систем підготовки льотних фахівців і комплектування екіпажів повітряних суден.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Резервування їх складових	\|	Забезпечення “рівноміцності” підсистем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.