Основні види пиломатеріалів та виробів з деревини

Способи захисту деревини

Підвищення довговічності дерев’яних конструкцій та виробів досягається застосуванням різних способів захисту деревини від руйнування.

Одним з основних заходів для забезпечення тривалого використання деревини є її висушування. Природне сушіння є довготривалим і може довести вологість до 15%. Більш ефективним є висушування деревини в сушильних камерах, де можна регулювати вологість та температуру і доводити вологість до 6 – 8%. При цьому знищуються грибки та комахи-шкідники.

Для запобігання загниванню деревини в конструкціях її ізолюють від грунту, каменю та бетону, захищають від атмосферних опадів, покривають оліфою, фарбами чи лаками.

Для захисту деревини від гниття її оброблюють різними хімічними речовинами – антисептиками. Антисептики повинні мати високу токсичність до грибків, але бути нешкідливими для людини і домашніх тварин. Обробку деревини проводиться водорозчинними і маслянистими антисептиками та антисептичними пастами. Маслянисті антисептики частіше застосовують для деревини, яка знаходиться на повітрі, в землі чи під водою (сваї, шпали, елементи мостів тощо). Обробка антисептиками проводиться шляхом оприскування, насичення в гарячих та холодних ваннах, пропитуванням під тиском в автоклавах, обмазуванням антисептичними пастами.

Деревину від пошкодження комахами захищають хімічними інсектицидами у вигляді порошків, емульсій та аерозолів. Вони вбивають комах і їх личинок, але більшість інсектицидів є шкідливими для людей і тварин.

Для захисту деревини від загорання застосовують конструкційні заходи, тобто покривають дерев’яні конструкції покривають штукатуркою, азбестовим картоном або фарбами чи пастами на основі рідкого скла. На дерев’яні вироби можна наносити вогнезахисні суміші або пропитувати деревину хімічними речовинами – антипіренами.

Пиломатеріали виготовляють шляхом поздовжнього розпилювання колод дерева. Основними пиломатеріалами є дошки, брус та бруски.

Дошки виготовляються товщиною 13 – 100 мм з відношенням товщини до ширини більше 2. Дошки за обробкою бокових кромок поділяють на необрізні та обрізні. За якістю деревини та за обробкою дошки випускаються п’яти сортів (вищий, 1, 2, 3 і 4).

Брус має товщину 100 – 250 мм при відношенні товщини до ширини менше 2. Брус може бути обрізаним з двох або з чотирьох сторін.

Бруски мають товщину до 100 мм з відношенням товщини до ширини менше 2. Часто бруски мають форму наближену до квадрата.

Будівельна фанера складається з трьох, п’яти і більше склеєних між собою шарів шпону. Товщина фанери від 1,5 до 19 мм. Шпон, товщиною 0,35 – 1,15 мм, отримують на лущильних верстатах шляхом зрізування шару деревини (берези, ялини, сосни, горіха, бука тощо) з попередньо розпареної колоди, що обертається. Шпон склеюють фенолоформальдегідними, карбамідними чи іншими клеями так, щоб волокна двох суміжних шарів були взаємно перпендикулярні. Залежно від виду клею і його водостійкості фанера буває підвищеної, середньої та обмеженої водостійкості. Шпон застосовується також для оздоблення меблів, виготовлення деревинних шаруватих пластиків, оздоблення ДСП тощо.

Деревиноволокнисті та деревиностружкові плити виготовляють з відходів деревини, костриці, соломи та інших органічних матеріалів. Такі плити мають високі тепло- та звукоізоляційні властивості. Процес їх виготовлення складається з подрібнення сировини, насичення її в’яжучими речовинами на основі формальдегідних смол, формування і термічної обробки. До складу плит вводять антипірени – для зниження горючості, та парафінові, масляні чи смоляні емульсії – для підвищення водостійкості.

Добрі теплоізоляційні властивості мають фібролітові та арболітові плити. Фіброліт виробляють з лущеної деревини шляхом змішування з цементним тістом, пресуванням в формах, пропарюванням плит в камерах і сушінням. Щільність фібролітових плит становить 250 – 500 кг/м³. Плити виготовляють товщиною 30 – 150 мм.

Арболіт виробляють з суміші цементу, органічних наповнювачів, хімічних добавок і води. Органічними наповнювачами є тирса деревини, костриця льону і конопель, січка соломи, очерету та кукурудзи. Арболіт має щільність менше 700 кг/м³, теплостійкий, морозостійкий, добре обробляється і погано горить.

Тема 4.6. Мінеральні в’яжучі речовини

Мінеральними в’яжучими речовинами називають тонкоперемелені порошки, які утворюють при змішуванні з водою пластичне тісто, що під дією фізико-хімічних процесів переходить в каменеподібний стан. Ця властивість в’яжучих речовин використовується для приготування на їх основі розчинів, бетонів, необпалюваних штучних кам’яних матеріалів та виробів.

Мінеральні в’яжучі матеріали поділяють на повітряні та гідравлічні. Повітряні в’яжучі речовини твердіють, довго зберігають і підвищують свою міцність тільки на повітрі. До них відносяться гіпсові та магнезійні в’яжучі, повітряне вапно і кислотостійкий цемент. Гідравлічні в’яжучі речовини здатні твердіти і довго зберігати свою міцність не тільки на повітрі, а й у воді. До гідравлічних в’яжучих речовин відносяться портландцемент і його різновидності, пуццоланові і шлакові в’яжучі, глиноземний і розширюючийся цементи, гідравлічне вапно та романцемент.

Наряду з цим є в’яжучі речовини, які ефективно тверднуть тільки в автоклавах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дефекти деревини	\|	Гіпсові в’яжучі речовини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.