Тема 3. Середовище господарської організації

Контрольні питання

1. Які основні тенденції в Україні сприяють (протидіють) існуванню стратегічного управління? Чим пояснюється зміна завдань управління, що постають перед керівниками різних за рівнем систем управління?

2. Сформулюйте причини переходу від ставлення до підприємства як до «закритої» системи до розуміння його як системи «відкритої». Чому у визначеній концепції підприємства, яка застосовується у стратегічному управлінні, воно розглядається як «відкрита» матеріально-речовинна та соціально-економічна система?

3. Чи можуть існувати, на ваш погляд, ідентичні системи стратегічного управління на різних підприємствах? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Що таке стратегічне мислення? Які властивості відрізняють стратегічне мислення від інших типів мислення? Чому важливо формувати стратегічне мислення не тільки в керівників, а й в усього персоналу організації?

5. Що таке «стратегічний рівень» підприємства та чим він характеризується? Чи може бути стратегічний рівень від’ємного значення і чому?

6. Сформулюйте переваги стратегічно-орієнтованих підприємств. Як створити стратегічно-орієнтоване підприємство?

7. Дайте характеристику принципових засад стратегічної діяльності. Як їх можна врахувати в побудові системи стратегічного управління на конкретному підприємстві?

Питання. Основні підходи до розуміння середовища господарської організації. Розвиток структурних (ієрархічних та неієрархічних)та динамічних концепцій середовища функціонування організації. Сутність і основні характеристики середовища організації (зовнішнє, проміжне і внутрішнє). Контрольовані і неконтрольовані фактори, їх класифікація і характеристика.

Зовнішнє середовище організації. Необхідність аналізу зовнішнього середовища як умова функціонування організації. Моделі зовнішнього середовища та їх критична оцінка. Групування факторів, які визначають загальне зовнішнє середовище та методи їх оцінки. Сутність PEST-аналізу. Необхідність розробки стратегій адаптації до змін середовища. Оцінка можливостей впливу на зовнішнє середовище.

Проміжне середовище організації («безпосереднє оточення», «середовище завдань», «верхній прошарок організації» тощо). Модель “галузевої конкуренції” М.Портера як модель проміжного середовища. Характеристика основних елементів проміжного середовища організації. Методи дослідження елементів проміжного середовища та стратегії впливу на них. Політика подолання та/або побудови бар’єрів входу/виходу із галузі. Формування проміжного середовища на основі встановлення ефективних зв’язків.

Внутрішнє середовище організації. Техніко-технологічні та соціокультурні моделі внутрішнього середовища організації. Поняття “виробничого потенціалу організації”, його основні складові та загальні характеристики. Зв'язок виробничого потенціалу з іншими видами потенціалів — економічним, науково-технічним, інноваційним, організаційним (функціональним) кадровим тощо. Ресурсний, функціонально-структурний і цільовий підходи до оцінки виробничого потенціалу. Методи та показники, що використовуються для аналізу внутрішнього середовища організації. Стратегічний потенціал соціально-економічних систем.

Характеристика зовнішнього, проміжного та внутрішнього середовища організацій України. Політичний, економічний, науково-технічний, екологічний та соціальний стан України. Загрози і можливості, які існують для українських і зарубіжних підприємців. Необхідність моніторингу середовища та формування стратегій розвитку економіки держави, галузей, регіонів, сукупності організацій тощо.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство». Концепції існування та розвитку підприємств у зовнішньому середовищі відбивають різні підходи до побудови моделей середовища, сформованих на базі різних теорій управління. Домінують дві основні концепції щодо опису структури зовнішнього середовища організації: неієрархічна та ієрархічна, які втілюються у відповідних моделях.

Серед ієрархічних концепцій середовища організації переважають ті, що розрізняють зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу); проміжне середовище (або «середовище завдань»); внутрішнє середовище організації. Зовнішнє середовище — це сукупність факторів, що формують довгострокову прибутковість (збитковість) організації і на які вона або не може впливати взагалі, або має незначний вплив. Проміжне середовище (або середовище завдань) — це сукупність факторів, що формують довгострокову прибутковість (збитковість) організації і на які вона здатна впливати через встановлення ефективних комунікацій. Внутрішнє середовище організації — це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість (збитковість) і перебувають під безпосереднім контролем її власників, керівників та персоналу.

Стратегічний аналіз охоплює дослідження всіх складових середовища у взаємозв’язку та (за правильного його застосування) виконує такі функції: описову, роз’яснювальну та прогнозну. Описова функція реалізується у вигляді побудови моделей середовища з визначенням найістотніших його елементів. Роз’яснювальна полягає в дослідженні взаємовпливу факторів з визначенням причин, що зумовили наявний стан середовища. Прогнозна функція створює передумови для виявлення можливих і неможливих тенденцій розвитку середовища.

Стратегічний аналіз користується всією сукупністю інструментів, які існують для визначення механізмів впливу середовища на діяльність організацій, а також методів аналізу діяльності окремих підсистем. Мистецтво менеджера виявляється у виборі напрямків аналізу та відповідного інструментарію, які дають змогу скласти уявлення про оточення та його вплив на справи в організації. Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку. Результатом стратегічногоаналізу стає системна модель об’єкта (підприємства) та його оточення. Здобуті в результаті аналізу дані про об’єкт управління є базою для визначення концепцій самої організації та способів управління нею.

Зовнішнє середовище також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів. Воно безпосередньо впливає як на кожну окрему організацію, так і на всі ті, що функціонують у певній країні, регіоні (залежно від обраних критеріїв виокремлення). Доволі відомим є підхід до аналізу зовнішнього середовища, який дістав назву PEST-аналізу (абревіатуру утворено з англійських слів policy, economy, society, technology, що позначають основні групи факторів — політичних, економічних, соціальних і технологічних, які впливають на організацію). Загальний стан зовнішнього середовища можна визначити за допомогою таких груп чинників: стан економіки та ринків (економічні фактори); діяльність уряду (політико-інституційні фактори); структурні тенденції; науково-технічні тенденції; природно-екологічна складова; тенденції ресурсного забезпечення; демографічні тенденції; соціально-культурна складова; несподіванки стратегічного характеру і можливі «горизонти» стратегічного планування; міжнародне середовище (за окремими країнами). Кожна із зазначених груп показників може використовуватися для аналізу окремого «суботочення».

Таблиця 3.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підприємства	\|	Матриця PEST-аналізу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.