МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: особливості ЮСЗ
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК є т.зв. фізична свобода людини – право особи вільно обрати своє місце перебування та вільно пересуватися, узгоджуючи свої дії лише з вимогами законодавства. Оскільки в ч. 2 ст. 146 КК передбачена так кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину щодо малолітнього, слід зробити висновок, що на рівні ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК, потерпілим від злочину є особа, що досягла 14-річного віку. З об’єктивної сторони ЮСЗ, передбачений ч. 1 ст. 146 КК, є матеріальним, оскільки включає в себе наслідок у вигляді обмеження фізичної свободи людини (щодо неоднозначності такого висновку див. вище). Злочин, ЮСЗ якого передбачені ст. 146 КК, може вчинятися у двох формах: незаконне позбавлення волі та викрадення людини. Змістовні характеристики цих форм злочину розібрати самостійно за НПК, при цьому звернути увагу на таке: а) викрадення людини може вчинятися у будь-який спосіб, необов’язково насильницький (наприклад, шляхом обману, якщо він доповнюється контролем з боку суб’єкта злочину); б) незаконне позбавлення волі та викрадення людини можуть мати місце й тоді, коли суб’єктом встановлено контроль за поведінкою потерпілого (не виключено, що й не помітний для нього) й всі його пересування у просторі супроводжуються цим контролем, а в разі небажаних для суб’єкта переміщень потерпілого він вживає (готовий вжити) заходів для повернення потерплого на бажаний „маршрут”; в) незаконне позбавлення волі у теорії кримінального права та правозастосовній практиці традиційно розглядається як можливий показник насильства. Разом з тим, не будь-яке незаконне позбавлення волі може розглядатися як показник насильства - зокрема не можна вважати проявами насильства випадки незаконого позбавлення волі людини, коли відсутнє посягання на її особисту недоторканність (наприклад, суб’єкт зачинив потерпілого у кімнаті, в якій останній опинився з власної волі).
Питання для самостійної роботи Ознайомитись з відповідними правозастосовчими орієнтирами та з’ясувати, до якого з різновидів насильства (з точки зору його поділу на небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого та таке, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого) може відноситись незаконне позбавлення волі?
г) викрадення людини за своїм змістом, очевдно, є особливим різновидом незаконного позбавлення волі, тому у випадках, якщо суб’єкт вчиняє викрадення людини в ЮФО має бути зафіксована лише ознака „викраденя людини”; ґ) якщо ж викрадення людини супроводжується незаконним позбавленням волі, яке не може бути охоплено характеристиками викрадення людини, в ЮФО мають бути зафіксовані обидві ознаки (при цьому в такому разі, з огляду на положення ст. 33 КК, в поведінці особи в жодному разі немає ознак сукупності злочинів). д) окремі науковці (наприклад, С.Д. Шапченко) не виключають, що у випадку позбавлення особи волі за її згодою, поведінка суб’єкт не є злочином, хоча чинний КК і не передбачає в якості самостійно обставини, що виключає злочинність діяння, згоду потерпілого. З суб’єктивної сторони злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 146 КК, вчиняється умисно, при цьому обов’язковою складовою умислу особи має бути усвідомлення протиправновсті обмеження фізичної свободи потерпілого. В окремих випадках мотиви незаконого позбавлення волі в поєднанні з іншими обставинами справи можуть свідчити про малозначність діяння суб’єкта (наприклад, про таку ситуацію слід вести мову у випадках замикання батьками своїх дітей в певному приміщенні “у виховних цілях”). Суб’єкт незаконного позбавлення волі або викрадення людини - загальний. Якщо ж вказане діяння вчиняється службовою особою з використанням службового становища, її поведінка має кваліфікуватися за відповідною спеціальною нормою (див., зокрема, ст.ст. 365, 371 КК).
Характеристика окремих кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак незаконного позбавлення волі або викрадення людини
Зміст ознаки „вчинення злочину щодо малолітнього” очевидно такий самий, що і в п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Підходи щодо кваліфікації різних фактичних помилок, які стосуються малолітнього віку потерпілого, сформульовані у межах попередньої теми відносно п. 2 ч. 2 ст. 115 зберігають свою актуальність за одним винятком: якщо особа незаконно позбавила волі особу, яку помилково вважали малолітньою, кваліфікація її дій має здійснюватися лише за суб’єктивою спрямованістю її умислу - за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК. Інкримінувати додатково ще й ч. 1 ст. 146 КК у даному випадку не потрібно, кваліфікація дій суб’єкта здійснюється за традиційним теоретичним підходом. „Спосіб, небезпечний для життя та здоров’я”. Даною ознакою позначається спосіб вчинення злочину, який створив реальну небезпеку настання смерті потерпілого, або спричинення йому тілесних ушкоджень. Якщо ця небезпека „трансформувалась” в реальні негативні наслідки для життя або здоров’я особи, - дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, або за ч. 3 ст. 146 КК. Звернути увагу: дану ознаку слід відрізняти від ознаки „насильство, небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого” (див., наприклад, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 189), яка може охоплювати реальну шкоду для здоров’я людини (зокрема, певні тілесні ушкодження) „Заподіяння потерпілому фізичних страждань” – спричинення потерпілому негативних фізичних або фізіологічних відчуттів (відчуття голоду, відчуття спраги, нестачі повітря, відчуття дії низьких або високих температур). В окремих НПК даною ознакою охоплюється й спричинення фізичного болю. Проте такий підхід виглядає неоднозначним. На рівні ч. 1 ст. 127 КК законодавець відокремлює фізичний біль від фізичних страждань, на підставі чого можна зробити висновок – мова йде про два різних негативних наслідки для здоров’я людини. „Застосування зброї”. Очевидно, у ч. 2 ст. 146 КК йде мова як про холодну, так і про вогнепальну зброю – детальніше щодо їх характеристик див. ППВСУ №3 від 26.04.2002 року. На даний момент не існує спеціального правозастосовчого орієнтиру щодо розуміння змісту даної ознаки на рівні ЮСЗ, передбаченої ч. 2 ст. 146 КК. Натомість існують два роз’яснення змісту даної ознаки в інших ЮСЗ – див. абз. 1 п. 13 ППВСУ №15 від 26.12.2003 та п. 9 ППВСУ №10 від 22.12.2006.
Питання для самостійної роботи Самостійно опрацювати зміст цих роз’яснень, знайти відмінності між ними та подумати, яке з них має бути орієнтиром „за аналогією” при кваліфікації незаконного позбавлення волі?
„Вчинення злочину з корисливих мотивів”. На рівні ЮСЗ, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК, зміст корисливого мотиву, очевидно, має тлумачитись так само, як і в п. 6 ч. 2 ст. 115 КК – див. за аналогією відповідні положення п. 10 ППВСУ № 2 від 7.11.2003. „Вчинення злочину протягом тривалого часу” – дана ознака за своїм змістом є оціночною і питання про її зміст має вирішуватися в кожній конкретній кримінальній справі. При вирішенні питання чи є незаконне позбавленні волі людини або викрадення людини тривалим, слід враховувати не лише час тримання особи в умовах, коли обмежується її фізична свобода, а й її вік, стан здоров’я, умови тримання та інші обставини. Очевидно, безумовним „стандартом” при розумінні змісту цієї ознаки даної ознаки є утримування особи проти її волі у продовж декількох тижнів або місяців. “Діяння, що спричинили тяжкі наслідки” – на рівні НПК традиційно зазначається, що об’єктивними проявами тяжких наслідків є смерть людини, спричинення її ТТУ, спричинення майнової шкоди у великому або особливо великому розмірі. З т.ч. суб’єктивної сторони - вживається традиційне формулювання “ставлення може бути як умисним, так і необережним”. З таким підходом в принципі можна погодитися за одним винятком – ознакою „тяжкі наслідки” охоплюється лише смерть людини, спричинена необережно. Аргументи на користь даного підходу, а також особливі правила кваліфікації злочинів, ЮСЗ яких побудовано на основі юридичної конструкції „діяння, що спричинило тяжкі наслідки” – див. Тему 2. Якщо відповідний тяжкий наслідок у поєднані з іншими обставинами відповідає ознакам ЮСЗ іншого виду, - кваліфікація традиційно здійснюється за правилом подолання конкуренції „частини” і „цілого” (норма ч. 3 ст. 146 КК є нормою-„цілим”).
Читайте також:
|
||||||||
|