Захоплення заручників: особливості ЮСЗ

За своїм кримінально-правовим змістом форми вчинення злочину „захоплення заручника” та „тримання заручника” очевидно є конкретними проявами незаконного позбавлення волі та викрадення людини. Таким чином, ЮСЗ, передбачені ст. 146 КК, є загальними по відношенню до спеціальних ЮСЗ, передбачених ст. 147 КК. Як наслідок, у кожному конкретному випадку захоплення або тримання заручника виникає конкуренція між загальною нормою, передбаченою однією з частин ст. 146 КК, та спеціальною нормою, передбаченою однією з частин ст. 147 КК. Вирішуватись дана конкуренція повинна на користь спеціальної норми.

Звернути увагу - в окремих НПК - допускається можливість ідеальної сукупності злочинів, ЮСЗ яких передбачені ст.ст. 146 та 147 КК. Такий підхід виглядає недостатньо коректним і не повинен братися як орієнтир при вирішення навчальних задач та завдань.

Зміст поняття „заручник” розібрати самостійно за НПК Яценка.

Для об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 147 характерні ті самі проблеми, що й для інших злочинів, склади яких передбачені в Розділі ІІІ ОЧ КК (детальніше - див. питання 1 даної лекції).

Захоплення та тримання заручника є окремими формами вчинення злочину, які не обов’язково мають поєднуватися у поведінці суб’єкта (наприклад один суб’єкт здійснює захоплення заручника, а потім передає його іншому суб’єкту, який і здійснює його тримання).

Досить неоднозначними з точки зору кримінально-правової оцінки виглядають ситуації коли на потерпілого не справляється зовнішній фізичний вплив, але над його поведінкою встановлюється контроль – очевидно, що у подібних випадках також можна говорити лише про тримання заручника.

ЮСЗ, передбачені ст. 147 КК, побудовані на основі конструкції „дії, вчинені з певною метою” (детальніше щодо її особливостей та пов’язаних з нею правил кваліфікації див. тема 2). Таким чином, захоплення заручників з об’єктивної сторони визнається закінченим злочином з моменту захоплення або тримання заручника, але подальше спонукання певних осіб до відповідних дій за загальним правилом не потребує додаткової кримінально-правової оцінки. При цьому, як випливає з формулювання „з метою спонукання...”, злочин буде закінченим, навіть тоді, коли суб’єкт самого спонукання не здійснив.

Звернути увагу, що дії, до вчинення чи не вчинення яких спонукається відповідний суб’єкт можуть самі по собі мати як законний, так і незаконний характер.

Кваліфіковані різновиди захоплення заручників

Зміст ознаки „вчинення злочину щодо неповнолітнього” опрацювати самостійно за НПК. Орієнтири щодо кваліфікації ситуації, пов’язані з фактичною помилкою, - див. „за аналогією” питання 2 даної лекції в частині, що стосується характеристики ознаки „вчинення злочину щодо малолітнього”.

„Погроза знищення людей” як кваліфікуюча ознака захоплення або тримання заручників характеризується наступною неоднозначністю її кримінально-правового змісту:

а) очевидно, зміст даної ознаки має тлумачитися не буквально, а поширювально, тобто нею мають охоплюватися й ті випадки, коли погроза спричинення смерті стосується одного потерпілого;

б) зі змісту кримінального закону не можна зробити однозначний висновок чи може стосуватися дана погроза осіб, які не є заручниками. Видається, що відповідь на це питання має бути негативною, оскільки в іншому випадку „цілісність” складеного злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 2 ст. 147 КК, буде виглядати вельми сумнівною.

Норма ч. 2 ст. 147 КК є „цілим” по відношенню до норм, передбачених ст. 129 КК, а відтак кваліфікація дій суб’єкта не повинна здійснюватися за сукупністю злочинів (санкція ч. 2 ст. 147 ККє суворішою за санкцію ст. 129 КК), що дозволяє кваліфікувати поведінку винного, лише за ч. 2 ст. 147 КК.

„Діяння, що спричинило тяжкі наслідки” - зміст даної ознаки в частині 2 ст. 147 КК, очевидно, такий самий, що й на рівні ЮСЗ, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК (див. питання 2 даної лекції).

Якщо спонукання відповідних суб’єктів до вчинення певних дій у поєднанні з іншими обставинами відповідає ознакам ще й злочину іншого виду, у науковій та навчальній літературі традиційно пропонується кваліфікувати дії суб’єкта за сукупністю злочинів (наприклад, за сукупністю захоплення заручників та вимагання або незаконного заволодіння транспортним засобом). Разом з тим, такий висновок видається небезспірним з огляду на особливості кваліфікації злочинів, ЮСЗ яких побудовані на основі конструкції „дії, вчинені з певною метою” (див. вище). Видається, що в ряді випадків додаткова кваліфікація дій суб’єкта непотрібна (наприклад, якщо злочин іншого виду набуває форми основного чи кваліфікованого різновиду вимагання – орієнтир у даному разі санкції норм).

Разом з тим, в окремих випадках ЮСЗ, передбачені ст. 147 КК, можуть при кваліфікації злочинів виконувати роль своєрідного „резерву”, оскільки в певній частині вони мають більш універсальний зміст, аніж ознаки інших ЮСЗ (наприклад, якщо суб’єкт захоплює та утримує потерпілу особу, погрожуючи друзям чи знайомим потерпілого, заподіянням останньому тілесних ушкоджень, в разі якщо вони не сплатять „викуп”, кваліфікація має здійснюватись лише за ч. 1 ст. 147 КК; інкримінувати в даному випадку ще й вимагання не можна, оскільки висловлена суб’єктом погроза не відповідає змістовним характеристикам погрози на рівні ч. 1 ст. 189 КК).

Щодо кваліфікації випадків умисного вбивства при спробі захоплення заручників, або умисного вбивства заручника, який утримується - див. відповдіні положення теми 3.

Звернути увагу – у чинному КК передбачена спеціальна норма, по відношенню до норм ст. 147 КК, а саме - ст. 349 КК. Кваліфікація відповідних ситуацій має здійснюватися за правилом подолання конкуренції загальної та спеціальної норм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: особливості ЮСЗ	\|	Торгівля людьми: аналіз ЮСЗ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.