Предмети праці – це те на що діє людина в процесі праці, що піддає обробці, з чого виробляє необхідні матеріальні блага.

Робоча сила – це сукупність розумових та фізичних здібностей людини, набутих знань та досвіду, які використовуються в процесі праці. Це здатність людини до праці.

Суспільне виробництво: його основні фактори та фази

Тема 2. Виробництво. Економічні потреби та інтереси

Ключові слова: виробництво, праця, робоча сила, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, суспільне виробництво, економічні потреби, економічні інтереси.

Незаперечна істина – щоб жити, людина повинна їсти, пити, мати одяг, житло та інші блага. Але перш ніж їх отримати, їх потрібно створити.

Виробництво – це процес створення благ, необхідних для існування і розвитку людини. Це матеріальна основа життя суспільства.

Виробництво – насамперед процес праці, який включає безпосередньо працю, робочу силу людини, засоби праці та предмети праці.

Праця – це свідома, цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють речовини зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб.

Працюючи, людина витрачає свою робочу силу.

Засоби праці– це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Предмети праці у сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.

Робоча сила виступає у якості особистого фактора виробництва. Засоби виробництва виступають як речовий фактор виробництва.

Засоби виробництва і робоча сила в їх єдності і взаємодії утворюютьпродуктивні сили суспільства.Крім того до продуктивних сил відносятьсясили природи, наука, інформація, форми і методи організації виробництва.

Виробництво і праця – не тотожні поняття. Виробництво – це процес праці, але воно має завершений результативний характер. Процес виробництва закінчується, коли виготовлено продукт. Якщо ж продукт не завершений, то процес виробництва не відбувся, хоча процес праці здійснився.

Люди ніколи не працюють відокремлено один від одного. Вони пов’язані в своїй виробничій діяльності. Отже, будь-яке виробництво носить суспільний характер.

Політична економія вивчає закономірності функціонування суспільного виробництва. Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Суспільне виробництво поділяється на матеріальне та нематеріальне виробництва.

Матеріальне виробництво включає в себе галузі і підприємства по виробництву матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво), та по наданню послуг матеріального характеру (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування – ремонт та пошиття одягу, взуття, хімчистка тощо).

В галузях нематеріального виробництва створюються особливі нематеріальні блага (духовні цінності), а також надаються нематеріальні послуги – послуги охорони здоров’я, освіти, науки тощо.

Суспільне виробництво – це процес який включає в себе чотири стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання (рис. 1.1).

Виробництво, розподіл, обмін і споживання – це єдине ціле, що дає можливість охарактеризувати існуючий лад.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні завдання	\|	Економічні інтереси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.