МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Економічна свобода і її вплив на економічні процесиУ класичній праці А. Сміта «Про природу і причини багатства народів» були названі найважливіші умови процвітання країн і жителів, що їх населяють. Це хороші закони, необтяжливі податки і мир. Ось основні компоненти канонічного визначення свободи господарської діяльності, тобто економічної свободи. Економічна свобода у сучасному розумінні базується на недоторканності приватної власності, свободі виробляти, торгувати, зберігати, інвестувати, користуватися створеним і заробленим, можливості вступати в економічні контакти із співвітчизниками та іноземцями, встановлювати ціни, користуватися будь-якими грошовими одиницями за взаємною згодою сторін, що беруть участь у контракті. Економічна свобода - це можливість для суб'єктів господарювання вибору форм власності та сфери докладання своїх здібностей, знань, можливостей, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ. Економічна свобода реалізується на базі законодавчих державних норм і невіддільна від економічної відповідальності громадян. У країнах з перехідною економікою для більшості громадян економічна свобода повинна включати, принаймні, такі критерії: - володіння рівнем доходів, що дозволяє існувати не тільки біологічно, але й соціально, а значить, дозволяє вчитися, розвиватися фізично і духовно, відпочивати, самореалізуватися; - володіння нерухомістю і цінними паперами, що дозволяють збільшувати доходи і підтримувати усталені норми споживання; - свобода зайняття підприємницькою діяльністю, гарантована і підтримувана державою; - гарантія з боку держави рівних умов і можливостей для розвитку конкуренції. Обмеження економічної свободи учасників ринку створюються державою, а також конкуруючими з державою недержавними особами. Держава обмежує економічну свободу за допомогою таких інструментів, як конфіскація приватної власності, невиконання контрактів, створення нерівних і непередбачувано мінливих умов господарської діяльності, пряме державне оподаткування, державні запозичення, державні витрати, бюджетний дефіцит і державний борг, репресивна валютно-грошова політика, зовнішньоекономічний протекціонізм . Здійснюючи регулювання економічних процесів, держава перерозподіляє економічні ресурси, минаючи держбюджет. Встановлюючи норми, правила, обмеження, квоти, пільги, дозволи, виключення і т. п. держава змінює напрямок і масштаби руху економічних ресурсів, роблячи їх розміщення менш ефективним. Наприклад, регулюючи ціни на споживчі товари, на продукцію та послуги природних монополій, держава тим самим штучно субсидує одні товари і здорожує інші, спотворюючи, таким чином, орієнтири споживчих переваг і затримуючи назрілу адаптацію в структурі попиту. У традиційному рейтингу економічних свобод за 2006 р., який розроблявся фахівцями Heritage Foundation Україна посіла 125 місце з 161 країн (категорія: «високий рівень економічної свободи»). До речі в 2005 р. Україна була на 99 місці, а за підсумками 2007 р. на 137 місці. Країни, по яких були отримані оцінки індексу економічної свободи в 1991-2000 роках, що склали одну п'яту загального числа країн з найбільш високими значеннями економічної свободи, мали найвищі показники виробництва ВВП на душу населення (20 тис. $ і більше) і найвищі темпи економічного зростання (понад 2% на рік). До таких країн, наприклад, відносяться Сінгапур, Австралія, США, Нова Зеландія, Великобританія, Люксембург, Канада та інші. Країни, що складають останню одну п'яту (20% країн з найнижчими показниками економічної свободи) мали і найнижчі величини доходів на душу населення (близько 2,2 тис. $), і в середньому негативні темпи економічного зростання (-1,9% на рік). Економічно вільні країни демонструють успіхи не тільки у сфері економічного зростання. Наприклад, середня тривалість життя в країнах, що сформували першу одну п’яту за індексом економічної свободи, більш ніж на 20 років перевищує показники країн, що склали останню - 76,4 і 55,2 роки відповідно. Якщо ліберальна економічна політика призводить до таких очевидних позитивних результатів, то чому, як стверджується, здійснення в першій половині 90-х років лібералізації економіки в Україні супроводжувалося жорсткою економічною кризою, глибоким спадом виробництва і споживання? Причина мабуть в тому, що ліберальної економічної політики в Україні не було і немає до цього часу.
Читайте також:
|
||||||||
|