• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Професійний ризик

Професійний ризик – це ризик, що виникає під час роботи за певним фахом на певному робочому місці.

Професійний ризик виробництва – це ризик травмування людини, що виникає на певному виробництві.

Актуальність питань вивчення професійного ризику в Україні пов’язана із становленням страхових механізмів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також формування обов’язкових професійних пенсійних систем.

Одним з принципів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є диференціювання страхових тарифів залежно від класу професійного ризику (ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Професійний ризик в силу багатоаспектності його проявлення можна розглядати з різних позицій:

- медицини:професійний ризик обумовленийпостійним впливом шкідливих і небезпечних виробничих факторів та факторів процесу труда; основною задачею є виявлення закономірностей виникнення професійних захворювань, розробка профілактичних мір, причому рівень ризику встановлюється для певних професійних груп;

- соціально-економічної:професійний ризик розглядається як причина тимчасового або постійного припинення трудової діяльності працівника і, як наслідок, необхідність забезпечення соціального захисту, що пов’язано з оцінкою засобів, необхідних для компенсації його наслідків у зв’язку з погіршенням здоров'я та втратою працездатності працівника;

- охорони праці: професійний ризик розглядається в аспекті виявлення факторів ризику виробничого травматизму: виду виробництва, техніки, технології, організації праці, професійної підготовки, а також проведення профілактичної роботи з охорони праці, розробки технічних та організаційних мір по зниженню рівня фактору ризику.

На підприємствах рекомендовано розрізняти два види професійних ризиків [9]:

- прогностичний (апріорний) (ППР) - це очікуваний рівень професійного ризику нанесення шкоди здоров'ю працівника, процедура визначення якого базується на результатах атестації робочих місць за умовами праці;

- ретроспективний (апостеріорний) (РПР) – це фактичний рівень професійного ризику нанесення шкоди здоров'ю працівника, методика розрахунку якого проводиться на підставі статистичної інформації з виробничого травматизму та професійних захворювань працівників підприємства (коефіцієнти частоти і тяжкості нещасних випадків, узагальнений коефіцієнт трудових втрат).

При оцінці професійного ризику слід, в першу чергу, враховувати тяжкість наслідків (показники стану здоров’я і втрати працездатності працівників), тобто шкоду.

У міжнародній практиці розповсюдженим підходом до оцінки професійних ризиків є так звана "п’ятикрокова система":

Крок 1 - Ідентифікація небезпек, які приводять до ризику. На цьому етапі вимагається розглянути на робочому місці усі потенційно небезпечні фактори, а також визначити робітників, що можуть зазнати небезпеку.

Крок 2 – Оцінювання та "ранжирування" ризиків.

Крок 3 – Визначення превентивних мір. На цьому етапі необхідно ідентифікувати відповідні міри для виключення або управління ризиками.

Крок 4 – Прийняття мір. Реалізація цього кроку полягає у складанні плану реалізації захисних і превентивних мір та визначенні умов їх виконання.

Крок 5 – Моніторинг та перевірка. Оцінку слід проводити регулярно, результати повинні переглядатися у разі значних змін в організації виробництва та при нещасних випадках.

Для оцінки професійного ризику на підприємствах багатьох країн світу користуються так званим методом Файна-Кінні (The Fine and Kinney method), який базується на комбінації ступеня схильності робітника до впливу шкідливого фактору на робочому місці, ймовірності виникнення загрози на робочому місці та наслідків для здоров'я і/або безпеки робітників у разі здійснення загрози:

R = схильність×ймовірність×наслідки

В методі Файна-Кінні складові варіюються у межах:

Схильність (0 – 10)

0 – ніколи

0,5 – дуже рідко

1 – рідко (кожного року)

2 – іноді (кожного місяця)

3 – час від часу (кожного тижня)

6 – регулярно (щодня)

10 – постійно

Ймовірність (0 – 10)

0 – абсолютно неможливо

0,1 – неможливо

0,2 – майже неможливо

0,5 – можливо уявити, але неймовірно

1 – неймовірно

3 – незвичайно, але можливо

6 – дуже ймовірно

10 – очікувано, це трапиться

Наслідки (1 – 100)

1 – мінімальні, достатньо надати першу допомогу

3 – серйозні, травма та невихід на роботу

7 – тяжкі, інвалідність

15 – дуже тяжкі, одна людина загинула (одразу чи через деякий час)

40 – аварія, декілька жертв

100 – катастрофа, багато жертв

Згідно методу Файна-Кінні, професійний ризик класифікується за п'ятьма групами:

1 – дуже легкий ризик

2 – невеликий ризик

3 – середній ризик

4 – високий ризик

5 – край високий

Відповідно до Рекомендацій по розробці Системи управління охороною праці підприємства (з урахуванням вимог міжнародного стандарту OHSAS 18001), що запропоновані Національним Науково-дослідницьким інститутом охорони праці України (м. Київ), розрахунок ступеня професійного ризику можна здійснити наступним чином:

Р = (М_max – М_р + 0,1) ∙ 9 ∙ 10^-7, (1.7)

де М_max – нормативна оцінка, яка визначається як добуток нормативної оцінки в балах кожної з складових, що впливають на ступень професійного ризику Б, на відповідний ваговий коефіцієнт В;

М_р - сумарний нормативний бал, визначений у процесі оцінки.

Наступним етапом, згідно цієї методики, є визначення фактичного оціночного балу з урахуванням виявлених невідповідностей (порушень) М_ф та встановлених штрафних балів Б_ш.

Для коректування оціночних показників вводять поправочні коефіцієнти, які враховують наявність нещасних випадків, порушення строків проведення навчання, інструктажів та ін.

Визначення сумарного балу надає можливість оцінити ступінь ризику та здійснити управління цим процесом.

Система управління охороною праці і ризиком (СУОПР)

Управління ризиком – це аналіз ризикових ситуацій, розробка та обґрунтування управлінських рішень (іноді у формі правових актів), що спрямовані на мінімізацію ризику.

Управління професійним ризиком – це організована діяльність, яка спрямована на приведення рівнів ризиків до допустимих значень, включаючи аналіз та оцінку ризику, розробку та впровадження захисних мір та оцінку їх результативності.

Управління ризиком є частиною системного підходу до прийняття рішень та практичних мір у визначенні задач попередження або зменшення небезпек промислових аварій для життя та працездатності людини, ущербу матеріальним цінностям та навколишнього природного середовища.

Система управління охороною праці і ризиком (СУОПР) – це сукупність органів управління підприємством (структурним підрозділом), які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють планомірну діяльність щодо виконання завдань охорони праці, спрямованих на усунення неприпустимого ризику для здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Об’єктом СУОПР на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, навчально-виховних, соціально-економічних, організаційно-технічних і санітарно-профілактичних заходів з охорони праці й усунення неприпустимих ризиків.

Мета функціонування СУОПР – здійснення державної політики щодо охорони праці, яка спрямована на усунення неприпустимого ризику для здоров’я працівників під час виробничої діяльності, запобігання нещасним випадкам, профзахворюванням і аваріям шляхом комплексного вирішення встановлених завдань роботи з охорони праці.

Завдання СУОПР на підприємстві випливають з усієї виробничо-господарської діяльності у відповідних підрозділах. До основних завдань СУОПР відносяться:

- навчання працівників безпечних методів праці; виховання у працівників психології безпеки, запобігання неприпустимим ризикам;

- створення нормативно-правових актів підприємства з охорони праці; створення положення про порядок ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих професійних ризиків на робочих місцях; створення карт умов праці й карт ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих ризиків на робочих місцях;

- технічна підготовка виробництва з урахуванням вимог охорони праці;

- безпека технологічних процесів, будівель і споруд, виробничого устаткування;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов;

- забезпечення оптимальних режимів роботи та відпочинку працівників;

- забезпечення ергономічних вимог до робочих місць;

- соціальний захист потерпілих на виробництві;

- захист природного навколишнього середовища та ін.

На підприємстві постійно відбувається зміна методів праці, обладнання, технології та ін., тому СУОПР повинна постійно вдосконалюватися.

Вдосконалення системи може бути стратегічним і поточним, а головним напрямком вдосконалення є досягнення культури безпеки, яка полягає в урахуванні й додержанні вимог безпеки на всіх етапах виробничої діяльності.

Управління охороною праці та ризиком на підприємстві може здійснюватися в цілому по підприємству директором (роботодавцем) та його заступниками, або окремо по підрозділам їх керівниками. Управління ризиками можна розглядати за двома напрямкам [9]:

1) управління ризиками при експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки, що спрямоване на запобігання аварійних ситуацій, які можуть викликати нещасні випадки та значні матеріальні збитки;

2) управління ризиками в процесі щоденної професійної діяльності, яка виконується в умовах впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Процес управління ризиком пов’язаний, у першу чергу, з ідентифікацією можливих небезпек. Рекомендації з управління ризиком є останнім етапом аналізу ризику. Діяльність з управління ризиками повинна співвідноситися з результатами оцінки ризиків.

Підходи до управління ризиком можуть бути різними та, у першу чергу, вони відрізняються послідовністю етапів.

За [22], управління ризиком складається з чотирьох етапів:

Перший етап пов’язаний з характеристикою ризику (проводиться порівняльний аналіз усіх існуючих ризиків та встановлюються пріоритетні).

Другий етап визначає прийнятність ризику, для чого ризик порівнюється з соціально-економічними факторами, наприклад, з втратами та вигодами від виробничої діяльності. На цьому етапі можливі три рішення, що можуть бути прийнятими:

1) ризик прийнятний повністю;

2) ризик прийнятний частково;

3) ризик неприйнятний повністю.

Третій етап визначає пропорції контролю та відповідно до можливого рішення з прийнятності ризику обирає один з "типових" заходів, що сприяють його зменшенню або усуненню.

Четвертий етап (заключний) – це прийняття регулюючих рішень, що пов’язані з реалізацією заходу, який був встановлений на попередньому етапі.

Управління ризиком, як правило, є багатокритеріальною задачею і це є природним. Задачу управління ризиком, якою є мінімізація випадкового збитку, у процесі роботи виробництва не можливо здійснити тільки за одним критерієм. Звичайно, задача управління ризиком виникає разом з якоюсь іншою задачею, наприклад, прагнення підприємства отримати максимальний прибуток супроводжується бажанням мінімізувати ризик, що є вже двухкритеріальною задачею.

Читайте також:

1. III. РИЗИК ТА ПРИБУТКОВІ СТАВКИ
2. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
3. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
4. Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання
5. Аналіз внутрішніх ризиків
6. Аналіз втрат від маркетингового ризику
7. Аналіз ефективності системи антиризикованих заходів
8. Аналіз зовнішніх ризиків
9. Аналіз кредитного ризику банку
10. Аналіз невизначеності і ризику
11. Аналіз проектних ризиків.
12. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.

Переглядів: 6313