Проблеми права власності на землю

1. Право власності на землю: проблеми поняття, ознаки, ф-ії.

2. Проблеми форм права вл-ті на землю.

3. Проблеми реалізації приватної, державної та комунальної власності на землю.

Кулинич П.Ф. Право власності на землю: нові підходи до визначення змісту Право України № 9 2009 рік

Семчик До питання про механізм реалізації права власності на землю громадянами та юридичними особами Право України № 9 2009

Право власності на землю розглядається як суб’єктивна та об’єктивна категорія. З точки зору суб’єктивного права до визначення права власності на землю підходить ЗК. На сьогодні обґрунтовується точка зору щодо розширення змісту поняття права власності за рахунок доповнення компонентом щодо охорони землі.

Як об’єктивна категорія, визначення в доктрині – Андрейцев.

Розгляд права власності через правовідносини, як правого елементу.

Доктриною зп – підстави набуття та припинення права власності на земельні ділянки – взаємопов’язані категорії.

Ознаки права вл-ті на землю:

Поєднання абсолютного характеру права власності на землю з обмеженим характером права власності (з урахуванням дотримання відповідних імперативів незалежно від форми власності на землю та земельні ділянки); обмеження – власність зобов’язує.

Ч.3 ст.1 ЗК – 4 основні обмеження.

Обов’язки власників земельних ділянок, передбач ст. 91, встановлення земельних сервітутів, глава 17 – обмеження, які регулюють відносини добросусідства; глава 18 – обмеження прав на землю;

Характерною ознакою має бути екологізація всіх форм і відносин, що проявляється у всебічній охороні земель, у забезпеченні високоефективного використання сг угідь, у еколого-врівноваженому веденні землеробства.

Публічно-правовий характер права власності на землю – відносини власності на землю та елементи змісту права власності повинні переслідувати публічного інтересу теперішнього і наступного поколінь.

Земельні ділянки є самостійним об’єктом права власності та землю.

Потребує корегування ч.2 ст.79 ЗК – зазначене положення суперечить чинному екологічному законодавству, оскільки в Україні діє поресурсове регулювання.

Земельні ділянки як об’єкт природного походження не мають вартості, оскільки не є майном у власному значенні цього слова. Ціна виступає у вигляді капіталізованої ренти. При продажу зем діл, власник по суті продає право на одержання прибутку від її експлуатації у майбутньому.

Ф-іїї права власності – теорія соціальної – поєднання індивідуальних та суспільних інтересів в процесі використання земельних ділянок. У зв’язку з цим допускаються обмеження обсягу правомочності власника аж до викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відсудження. На державу покладаються певні обов’язки: встановлення різноманітних обмежень на рівні законів, справедлива компенсація власнику усіх збитків; захист прав власника

2.30.01.1992 ЗУ Про форми власності на землю – поряд з державною, передбачав приватну і колективну форму власності.

Внесення змін до ЗК.

Ч.3 ст.78 ЗК і ст. 80 – в Україні право власності за зак-ом класифікується за суб’єктами; правове значення – за законом певні категорії земель можуть перебувати у власності лише у певних суб’єктів.

За суб’єктами права власності на землю, виділяють форми власності на землю.

Форми власності на землю визначається об’єктом, суб’єктами (колом осіб, яким земельні д), способом здійснення суб’єктами своїх повноважень щодо власних земельних ділянок.

Неабияке значення має саме реальна можливість суб’єктів тієї чи іншої форми власності на землю здійснювати повноваження власника щодо об’єкта права власності.

У спец літературі висловлюється думка щодо недоцільності розподілу за формами. Кулинич – необхідна відмова від поділу права власності на форми та види, що мають різний зміст та створення єдиного інституту права власності.

Враховуючи положення КУ ЗК, які визначають суб’єктів, традиційно виділяють форми – право власності укр. народу, право державної власності, комун, приватної.

Поза межами такої класифікації, знаходиться право власності на землю іноземних держав, та право колективної власності. За даними 2009 року у державній власності 48,7%, у приватній 51,2 %, у колективній – 0,1 %.

Паювання та розпаювання земель – Указ Пр 1994 року Про невідкладні заходи….;8.08.1995 року, 3.12.1999 Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки.

Проблема – лише сг угіддя підлягали розпаюванню. Не йшлася мова про не сг угіддя, в тому числі на яких знаходяться нерухомі об’єкти. Практика йде таким чином – 1) визнання їх державною власністю з моменту припинення діяльності ксп та розпорядження ними органами держ влади та місц самоврядув 2) перехід права власності на не сг угіддя до юридичних осіб – правонаступників реформованих сг підприємств. 29.08.2003 Лист Держкомзему щодо права розпорядження земельними ділянками…об’єднаннями співвласників майнових паїв.

Міркулов, Мірошніченко Земельне право У №8 2007

Підприємництво, госп-во і право № 10 2005р

3.Проблеми суб’єктно-об’єктного складу: ст. 80-82 ЗК. Громадяни та юридичні особи – не визначено повністю коло суб’єктів. Які земельні ділянки можуть набуватись – лише для підприємницької діяльності.

Відсутність механізму реалізації п.4 ст. 81 ЗК та п.4 ст.82 ЗК. Виключення (щодо іноземців) – прийняття спадщини. Чи припиняється у цих осіб право власності у зв’язку із спливом 1 року?

Обмеження суб правових можливостей власників земельних ділянок наданих для ведення особистого підсобного господарства у зв’язку із запровадженням категорії – земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Проблема в реалізації права на земельні ділянки працівниками державних та комунальних закладів охорони здоров’я згідно із ст.25 ЗК.

Встановлення обмежень та мораторію відповідно до п.13,15 перехідних положень ЗК.

25.10.2010

Залежно від того, яким чином особа набула земельну ділянку.

Ст. 84 ЗК визначає суб’єктно-об’єктний склад. Потребує корегуванню, оскільки станом на жовтень 2010 зберігаються землі права колективної власності, можуть існувати земельні ділянки, власник яких тимчасово не визначений (під час спадкування, ліквідація або реорганізація юридичної особи).

Держава в особі уповноважених органів. До державних органів приватизації відносяться Фонд держ майна та його структурні підрозділи. Діє тим час Положення про Фонд Держ майна від 7.07.1992 року.

Ст. 84 ЗК щодо об’єктів. Законодавець розуміє, що даний перелік є вичерпним. Ч.4 необхідно доповнити – зем ділянками під об’єктами, що не підляг приватиз, зем діл під об’єктами державного матеріального резерву. П.3 с. 4 ЗУ ПРО держ матер резерв – такі земельні діл не підляг приватиз та іншим видам відчуження. П. И ч. 4 у зв’язку із некоректністю терміну «штучно створені земельні ділянки». Зем діл як об’єкт створюється у зв’язку із держ реєстрацією.

Проблеми реалізації права держ власності – відсутність на закон рівні чіткого розмежування комп орг. вик влади щодо всіх форм розподілу та перерозподілу земель. П. 12 перехідних положень .

Спори між органами м самоврядув та орг. вик влади щодо розпорядж зем діл у зв’язку із відсутністю встановлення меж населених пунктах у межах тер України. За даними держкомзему на 1.01.20101 з 29835 нас пунктів – у 19252 нас пунктах встановлені межі.

Проблема реалізації права комун власності – с-ма законів і підзаконних актів – ст.142 КУ, ЗК, ЗУ, Методичні рекомендації 16.03.2006 № 103. Станом на 25 жовтня 2010 року землі в У не розмежовані. На 1. 04.2010 в У розмежуванню підляг 29 млн. 246 тис га земель.

Механізми розмежування земель державної і комун власності.

П.12 Перехідних положень.

Відсутність реального інтересу у органів місцевого самоврядування щодо розмежування земель.

Не затверджена типова форма державного акту на право комунальної власності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми джерел ЗП	\|	Проблеми набуття та реалізації права власності на землю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.