Способи з’єднання й окінцювання кабелів. Техніка безпеки при монтажі кабельних ліній.

При монтажі кабельних ліній найбільш складною і відповідальною роботою є з’єднання і відгалуження кабелів і оброблення їхніх кінців для приєднання до апаратів, електродвигунів і інших електротехнічних пристроїв. Ця робота виконується в суворій відповідності з вимогами технічної документації і монтажних інструкцій організацій, що монтують і експлуатують кабельні лінії.

Під кабельною кінцевою заділкою розуміють пристрій, призначений для приєднання кабелю до електроапаратів внутрішньої установки. Вони не мають спеціального захисного корпусу.

Кабельна кінцева муфта — це пристрій, призначений для приєднання кабелів до електроапаратів зовнішньої або внутрішньої установки, або повітряних ліній електропередачі.

Надійність муфт і заділок залежить від ретельного виконання їхнього монтажу і дотримання технології, зазначеної монтажними інструкціями. Попадання вологи або бруду в муфту або заділку різко погіршує електричну міцність і приводить до виходу з ладу кабелю при його іспитах після монтажу, або під час експлуатації. Тому роботи з монтажу муфт і закладень виконуються чистими руками й інструментом, без перерви в роботі до повного їх закінчення. Корпус муфти перед початком роботи також ретельно очищають по обидва боки і протирають ганчірками, змоченими в бензині. Перед монтажем кінцевих заділок, сполучних і кінцевих муфт необхідно обробити кінці кабелю. З кінців кабелю, що підлягають окінцюванню або з’єднанню, послідовно видаляють захисний покрив, броню, оболонку, паперову поясну ізоляцію й ізоляцію жил. У результаті чого утвоюється східчасте оброблення кабелю, розміри окремих ступіней якої визначаються в залежності від напруги кабелю, типу і розміру кінцевої заділки або муфти.

При монтажі муфт і закладень у кабелів з паперовою ізоляцією попередньо перевіряють паперову ізоляцію на відсутність у ній вологи. Для цього з кінця кабелю обривають окремі паперові стрічки й опускають у парафін, розігрітий до 140— 150° С. Якщо паперова ізоляція зволожена, спостерігається легке потріскування і виділення піни.

В даний час для заділок кабелів широко застосовують епоксидні кінцеві муфти з трубками з нетритової гуми, гумові рукавички, а також епоксидні кінцеві муфти спеціальної конструкції, призначені для зовнішньої установки. Наприклад, епоксидну кінцеву заділку з трубками з нейритової гуми застосовують для кабелів з паперовою ізоляцією на напругу до 10 кВ у сухих, вологих, із провідним пилом, з хімічно активним середовищем (крім вибухонебезпечних) приміщеннях у всіх районах Східної Європи, крім субтропіків.

Епоксидні з”єднувальні муфти для кабелів з паперовою ізоляцією виконують у епоксидних корпусах, виготовлених з епоксидного компаунду марок К-176, К-115, УП-584у, що поставляються з заводу на монтаж у комплекті з компаундом, затвержувачем для заливання муфти і допоміжних матеріалів. Монтаж епоксидних сполучних муфт починають зі ступінчатого оброблення кабелю. Потім до оболонки і броні кабелю припаюють заземлюючий провідник, з’єднують кінці жил (термітним зварюванням, обпресуванням, електрозварюванням або пайкою); при цьому місця зварювання або пайки звільняють від заусенців, і знежирюють. Після цього ставлять епоксидні розпірки для фіксації жил кабелю в муфті, провід заземлення припаюють до іншого кінцю кабелю, знежирюють броню й оболонку кабелю, роблять герметизуюче підмотування, установлюють на місце епоксидні напівмуфти, ущільнюють уведення кабелів у муфти і муфту заливають компаундом малим струмком, попередньо змішаним з затвержувачем.

Епоксидні муфти монтують при температурі навколишнього повітря не нижче + 10° С. У тунелях і каналах установлюють епоксидні з”єднувальні муфти, на які надягають захисний кожух. Епоксидна сполучна муфта може бути стопорною. У цьому випадку жили з’єднують тільки пайкою або зварюванням тому що з’єднання жил опресуванням не усуває перетікання просочувального складу ізоляції кабелю між дротами жил.

Свинцеві сполучні муфти виготовляють зі свинцевих труб діаметром від 60 до 110 мм і довжиною від 450 до 650 мм у залежності від перетину і напруги кабелів. Оброблення кінців роблять так само, як і при монтажі епоксидних з’єднувальних муфт. Потім на кабель надягають свинцеву муфту і з’єднують жили кабелів термітним зварюванням або іншим способом; місце пайки або зварювання очищають і промивають (пропарюють) кабельною масою МП-1, нагрітою до 120—130° С (для видалення забруднень і вологи). Після цього підмотуванням відновлюють заводську ізоляцію жил кабелю кабельним папером, просоченим олією.

Рулони і ролики кабельного паперу разом з нитками надходять на монтаж у бляшаних запаяних банках, заповнених кабельною масою МП-1. У залежності від кількості і розмірів паперових рулонів і роликів ці комплекти в банках розрізняють по номерах. Паперову ізоляцію щільно укладають, не допускаючи утворення між шарами паперу пухирців повітря. Після цього жили кабелю вдруге пропарюють кабельною масою МП-1, насувають на місце з’єднання свинцеву муфту, кінці її обивають до оболонки кабелю. для заливання муфти кабельною масою в муфті на відстані 260—350 мм друг від друга вирізують два отвори: одне — для заливання в муфту кабельної маси, інше — для виходу з неї повітря.

Перед заливанням кабельну масу нагрівають і заливають у попередньо підігріту муфту. Після охолодження й усадки кабельної маси її підливають до повного заповнення муфти, після чого заливальні отвори запаюють. Свинцеву муфту з метою захисту від ушкоджень укладають у сталевий або чавунний кожух.

Для з’єднання кабелів напругою до 1 кВ застосовують чавунні муфти, а для з’єднання кабелів із пластмасовою ізоляцією епоксидні муфти. Після закінчення монтажу проводяться необхідні іспити, що підтверджують високу якість монтажних робіт.

При прокладці кабелю вручну маса ділянки кабелю, що приходиться на одного дорослого робітника, не повинна перевищувати для чоловіків 35 кг і для жінок 20 кг. У місцях розташування підземних комунікацій до земляних робіт приступають тільки при наявності письмового дозволу організацій, відповідальних за експлуатацію цих комунікацій. Поблизу підземних комунікацій (наприклад, трубопроводів) земляні роботи ведуть під безпосереднім наглядом виконавця робіт або майстра, а поблизу діючих кабелів, крім того, під спостереженням відповідального працівника енергосистеми, що експлуатує ці кабелі.

Користування ударними інструментами (ломи, гаки, клини, пневмоінструмент), а також землерийними машинами поблизу діючих підземних комунікацій (електричні кабельні лінії, газопроводи, напірні трубопроводи й ін.) забороняється. Якщо при роботах виявляють не передбачені траси підземних комунікацій, то земляні роботи негайно припиняють до з’ясування й одержання відповідного дозволу. Кабелі і муфти, виявлені при виконанні земляних робіт, підлягають захистові щитами і плакатами, що попереджають про наявність напруги й небезпеки для життя. При спуску барабанів із платформ або автомашин не допускається присутність людей поблизу похилих лаг.. При прогріві кабелю електричним струмом не до пускається застосування напруги понад 250 В. Силові трансформатори, зварювальні й інші машини, використовувані при прогріві на напруги понад 36 В, підлягають заземленню разом з металевою оболонкою кабелю.

Огляд колодязів, тунелів, колекторів і роботи в них повинні вироблятися не менш чим двома особами. Колодязь або тунель при відкритті люка повинний бути провентильований. До роботи в колодязях і тунелях можна приступати тільки в тому випадку, якщо не буде виявлений газ (наявність або відсутність газу встановлюють спеціальні служби підприємства). При роботах у колодязях, тунелях і колекторах допускається використання переносних ламп напругою понад 12 В. Кабельні заділки монтують із застосуванням епоксидного компаунду і спеціальних лаків № 1 н 2 лише електромонтери, що пройшли попередній інструктаж. Кабельну масу і припой розігрівають, цю масу заливають у муфту обов’язково в брезентових рукавицях та захисних окулярах. До електричних іспитів кабелю приступають, перевіривши відсутність на ньому напруги (у необхідних випадках кабель заземлюють).

Контрольні питання.

1. Загальні вимоги до кабельних ліній.

2. Елементи конструкції силового кабелю та їх призначення.

3. Зберігання та підготовка кабелю до прокладання.

4. Прокладання кабелю - в траншеях, в тунелях, в блоках, без траншейна прокладка

5. Монтаж кабельних заділок та муфт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прокладка кабелів у блоках.	\|	ТЕМА 1.3. Монтаж повітряних електричних мереж.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.