• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За порядком розміщення (видачі) цінних паперів вони поділяються на емісійні та неемесійні.

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власника у межах одного випуску стосовно особи , яка бере на себе відповідні зобов’язання ( емітент). До емісійних цінних паперів належать:

Ø Акції;

Ø Облігації підприємств;

Ø Облігації місцевих позик;

Ø Державні облігації України;

Ø Іпотечні сертифікати;

Ø Іпотечні облігації;

Ø Сертифікати фондів операції з нерухомістю ( сертифікати ФОН);

Ø Інвестиційні сертифікати ;

Ø Казначейські зобов’язання України.

Неемісійні – це цінні папери, що не належать до емісійних згідно Закону про цінні папери, але можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

З усіх перелічених цінних паперів, що мають законний обіг на Україні, чистими інструментами для інвестування є акції та облігації підприємств. Адже обіг облігацій внутрішньої позики та казначейських зобов'язань є обігом дер­жавних цінних паперів, які випущені в інтересах держави й обіг яких суворо регламентується, а отже, і не потребує докладного вивчення. А ощадні сертифікати та векселі є інструментами гро­шового ринку, тобто використовуються як боргові зобов'язання, а не джерело фінансових ресурсів.

Водночас фондові цінні папери — акції і облігації — мо­жуть багаторазово і довгий час обертатись на ринку, мають особливості ціноутворення та специфічні якості (привабли­вість, надійність, дохідність), які змінюються в процесі обігу і залежать від зміни:

• економічного стану емітента;

• власника;

• стану фондового ринку.

Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також в вигляді застави для забезпечення платежів і кре­дитів. Спадкоємність цінних паперів здійснюється відповідно до цивіль­ного законодавства України /Закон України "Про приватизаційні папе­ри"/. Умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулювання по­середницької діяльності в організації їх обігу на території України виз­начаються Законом України "Про цінні папери і фондову ринок" від 23.02 2006 р. № 3480-ІУ.

Пра­вові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів в Україні визначають Закон України" Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та інші нормативні документи.

Функції цінних паперів.

Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в про­цесі ринкової взаємодії певні функції. До основних функцій, що вико­нуються цінними паперами, можна віднести:

Мобілізаційна функція. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Це - акції, банківські депозити , казначейські зобов'язання дер­жави, облігації підприємств і внутрішньої державної позики, інвестиційні сертифікати та інші. Суть цієї функції полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою покращення фінансового стану прий­мається рішення про випуск того чи іншого цінного паперу. Таким чи­ном, за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності протягом 6-ти місяців. Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною. Адже, якщо організа­ція, яка здійснює випуск цінних паперів, зокрема акцій, протягом б-ти місяців не підпише 60 відсотків від загального випуску, останні визна­ються недійсними.

Управлінська функція. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, виконують цю функцію. До числа тих з них, яким властива ця функція, відносяться акції, інвестиційні сертифікати, пайові свідоцтва. В контексті ринку цінних паперів управлінська функція означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного паперу і мож­ливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випад­ках мова йде про реалізацію права на участь у загальних зборах акціо­нерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висуванні кандидатур до скла­ду виборчих керівних органів емітента /правління, спостережну раду/, на отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового ста­ну емітента, на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації.

Позикова функція. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами, частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всі цінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на заз­наченому ринку, є борговими. До категорії боргових документів відно­сяться такі грошові документи, які свідчать про наявність між організа­цією-емітентом та власником цінного паперу кредиторсько-дебіторських відносин. Іншими словами, емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою "запозичення грошей" чи "отримання кредиту" у влас­ника цінного паперу. В свою чергу власник такого цінного паперу надає "позику", тобто дає її "в борг" емітенту шляхом оплати вартості борго­вого цінного паперу. При цьому треба усвідомлювати, що при придбанні боргових доку­ментів їх власник набуває статусу кредитора емітента, а не власника манна емітента. В свою чергу власник цінних паперів / що підтверджу­ють участь чи членство/ набуває статусу співвласника майна емітента, а не кредитора. При кредиторсько-дебіторських відносинах право на участь в управлінні справами емітента не надається. До боргових цінних паперів відносяться різноманітні види об­лігацій, свідоцтва про заборгованість, казначейські зобов’язання, векселі, комерційні папери та деякі інші документи. В загальному розумінні грошові документи, які знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, відносяться або до категорії документів, що підтверджують участь /членство/, або документів, що засвідчують вста­новлення кредиторсько-дебіторських відносин. Тому, коли йде мова про ринок цінних паперів, то мається на увазі ринок, на якому знахо­дяться в обігу акції та облігації.

Розрахункова функція.Цінні папери, які функціонують на ринку, можуть виконувати в процесізагально ринкової взаємодії ще одну дуже важли­ву функцію - вони можуть виступати засобом розрахунку /платежу/. Іншими словами, цінні папери можуть виконувати одну із функцій гро­шей, тобто цінними паперами можливо сплачувати вартість робіт, послуг або товарів.

Виконання цінними паперами грошової функції е можливим тому, що ці папери також мають вартість. При використанні цінних паперів у якості платежу для учасників угоди створюється можливість співвідно­сити вартості :продавець співвідносить вартість товару, робіт чи послуг з вартістю цінних паперів; покупець - навпаки.

У багатьох випадках цінні папери можуть використовуватися і як засіб платежу на ринку цінних паперів. Наприклад, вартість акцій може оплачуватися іншими акціями, облігаціями або борговими цінними па­перами.

Забезпечувальна функція. В процесі загально ринкової взаємодії, а також на ринку цінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забез­печення виконання зобов'язань. У ряді випадків при виконанні певних зобов'язань існує ймовірність чи ризик того, що вони можуть бути не виконані. З метою зменшення такого ризику боржник /покупець/ може передавати свої цінні папери кредитору /продавцю/ під заставу в якості гарантії того, що у випадку невиконання ним своїх зобов'язань відповідні збитки кредитора /продавця/ будуть відшкодовані за раху­нок вартості вказаних цінних паперів. Таким чином, принцип забезпе­чення вданому випадку означає, що цінні папери чи права на них передаються кредитору "на всяк випадок", тобто на випадок невиконання боржником /покупцем/ своїх зобов'язань. Якщо такого не трапляється, то цінні папери або права на них повертаються покупцеві.

Використання цінних паперів як засобу забезпечення залежить від величини ризику того, що певні зобов'язання можуть бути невиконани­ми. Чим менший ризик, тим меншою є необхідність використовувати цінні папери в даній якості. Якщо ризик невиконання зобов'язань є незначним або його взагалі не існує, то в таких випадках цінні папери, як правило, не використовуються в ролі засобу забезпечення.

Перерозподільна функція. Ця функція є в якійсь мірі уніфікованою і починає виконуватись відразу після надходження цінних паперів на їх вторин­ний ринок в позабіржовий і біржовий обіг. Вона полягає в тому, цю на вторинному ринку відбувається своєрідний перерозподіл капіталу між різними галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції чи інші цінні папери яких користуються найбільшим по­питом /металургійна, хімічна промисловість та інші/. Пізніше цінні па­пери з метою залучення коштів перепродаються, забезпечуючи "перели­вання" грошових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу. При чому ефективніше ця функція повинна проявлятись на позабіржовому ринку /для державних цінних паперів - на біржовому/.

Перелік вище приведених функцій, що виконуються цінними папе­рами під час ринкової взаємодії, не є остаточним. З розвитком ринку цінних паперів з'являтимуться й інші функції, які підкреслюватимуть ще раз характерні тенденції розвитку тих чи інших ринків.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Аналіз в управлінні портфелем цінних паперів.
3. Аудит цінних паперів.
4. Банки як учасники ринку цінних паперів
5. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
6. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
7. Вегетаріанські супи поділяються на
8. Вибір кількості та розміщення складської мережі
9. Вибір типу і місця розміщення водозабірних споруд
10. Вибір, розміщення, режими роботи компенсуючих пристроїв.
11. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
12. Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні і видатки розвитку.

Переглядів: 981