ПЛАН ЛЕКЦІЙ

Державний нагляд за страховою діяльністю

Страховий ринок.

Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга — конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як і на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на них, а ціна — урівноваженістю попиту і пропозиції.

Розвиненість страхового ринку є важливою передумовою стабільного функціонування економіки, забезпечення надійності у життєдіяльності громадян та досягнення раціонального використання наявних у суспільстві фінансових ресурсів.

Крім безпосередніх суб’єктів страхування, на страховому ринку діють страхові посередники — агенти і брокери. Страхові агенти укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконуючи функції укладення угод, діють від імені страхувальника, підбираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Функціонування страхового ринку пов’язане з такими поняттями, як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з окремого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для всіх суб'єктів ринку та соціальні перетворення в державі зумовлюють суттєві зміни в організації страхової справи. Основним завданням стало подолання монополізму страхової діяльності, формування дієвого й успішно функціонуючого страхового ринку, розширення сфери і підвищення якості страхових послуг, удосконалення механізму мобілізації грошових фондів та використання їх ресурсів для забезпечення надійного страхового захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Статті 46, 92 Конституції України від 28 червня 1996 р. встановили загальні норми правового регуювання фінансової політики, складовою частиною якої є страхова справа, адже разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма господарюючими суб'єктами зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на всіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрату капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників, а працівник - може втратити життя, здоров'я, роботу, працездатність, свої заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти тощо.

Звідси випливає такий висновок: ризик- це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.

Найповніша сукупність послідовних заходів антиризикованої діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер, у сучасній економічній теорії та практиці визначається терміном англомовного походження - „ризик-менеджемент", тобто управління ризиками в його найширшому розумінні. Оскільки необхідність страхового захисту має кілька аспектів (природний, економічний, соціальний, юридичний і міжнародний), то виникає така закономірність: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі.

Законом України “Про страхування” передбачено єдиний орган держави, що здійснює нагляд за страховою діяльністю.

Функції:

1)єдиний реєстр страховиків;

2)видача ліцензій;

3) контроль за платоспроможністю страховиків;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності;

6) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Завдання :

• видача ліцензій;

• перевірка щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

• методичне забезпечення роботи страховиків;

• розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності;

• прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

• аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства;

• контроль за платоспроможністю страховиків;

• аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні;

• інші функції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування і розвиток страхового ринку в Україні	\|	Фінансовий ринок: суть та роль в розподілі фінансових ресурсів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.