• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 7: Світова валютна система.

Регулювання еміграції

Регулювання імміграції

Держави визначають категорії "бажаних" мігрантів (селективний метод):

-некваліфіковані робітники, готові за мінімальну оплату виконувати важку шкідливу роботу

-працівники новітніх і перспективних професій

-власники рідких професій

-світові знаменитості

-великі підприємці, готові інвестувати капітал і створювати нові робочі місця

Законодавства всіх країн установлюють тверді вимоги до рівня утворення, стажу роботи, стану здоров'я, враховується і соціальний вигляд іммігранта, його фінансові можливості і походження грошей.

Географічна і національна структура імміграції регулюється за допомогою квот на в'їзд іммігрантів з визначених країн.

Заходу для стимулювання виїзду іммігрантів із країни:

-надання матеріальної допомоги обличчям, що бажають виїхати

-професиональне навчання іммігрантів

-надання економічної допомоги країнам- експортерам РС по створенню в них робочих місць

Міграційна політика країн- експортерів для захисту своїх інтересів здійснюється по наступним напрямках:

1. регулювання масштабів еміграції і якісного складу емігрантів, що виражається в політику стримування виїзду кваліфікованих фахівців

2. використання еміграції для поліпшення економічного становища країни. Мова йде про стимулювання залучення в країну валютних засобів емігрантів

3. залучення засобів приватних посередницьких організацій шляхом введення обов'язкових внесків і страховок. Для цього використовуються двосторонні угоди і контрактна форма наймання для роботи за кордоном

4. створення спеціальних фондів, що стежать за дотриманням прав мігрантів і сприяють нагромадженню засобів для забезпечення медичного обслуговування, житлового будівництва й ін.

5. прагнення сполучити інтереси держави і його громадян. Найбільш розповсюдженим інструментом у цьому напрямку є обов'язкове державне ліцензування діяльності по найманню громадян на роботу

6. уживання заходів по взаємному захисті інтересів країн- експортерів і країн- імпортерів трудових ресурсів

7.1.Поняття і структура світової валютної системи (СВС).

7.2.Валютний курс і фактори, що впливають на його формування

7.3.Ринкове державне регулювання валютних відносин

7.4. Основні етапи еволюції СВС

7.5 Валютний ринок.

7.1. Поняття і структура світової валютної системи

Валютна система- це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством і міжнародними угодами.

Міжнародні валютні відносини- це відносини між суб'єктами світового господарства, які пов'язані з використанням валюти в їх фінансово-господарській діяльності.

Міжнародні валютні відносини є складовою частиною й однією з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної і світової економіки, розвиток яких історично йде, паралельно і тісно переплітаючись. Під час інтернаціоналізації господарських зв'язків збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів.

Великий вплив на міжнародні валютні відносини надають провідні промислове розвинені країни (особливо "сімка"), що виступають як партнери-суперники. Останні десятиліття відзначені активізацією у цій сфері країн, що розвиваються.

Розвиток міжнародних валютних відносин обумовлено ростом продуктивних сил, створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці, формуванням світової системи господарства, інтернаціоналізацією господарських зв'язків.

Види валютних систем:

-національна, що історично першими виникнули,

- світова,

- міжнародна (регіональна)

1. Національна валютна система- складова частина даної економічної системи країни, яка закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Ії особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв'язків країни.

Основні функції НВС:

1. Формування механізмів взаємодії національних і світових грошей:

-засоби конвертації;

-котування;.

-регулювання валютних курсів.

2. Формування і використання міжнародної ліквідності (ліквідні - це кошти, цінні папери, що можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань).

3. Формування золотовалютного запасу країни.

4. Формування кредитних ресурсів.

Органи НВС:

1) банківські і кредитно-фінансові установи

2) біржі;

3) спеціальні органи валютного контролю;

4) приватні комерційні інститути.

Національна валютна система нерозривно пов'язана зі світовою валютною системою.

2. Світова валютна система- це форма організації міжнародних валютних відносин, що закріплюється міждержавними угодами.

Світова валютна система склалася до середини XIX в. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства.

Основні функції СВС:

Формування міжнародних ліквідних ресурсів (золото і платіжні кошти).

1. Забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів.

2. Забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота.

3. Розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.

Основні органи СВС:

1) міжнародні валютні організації (наприклад МВФ);

2) міжнародні банківські установи (наприклад, МБРР).

3. Міжнародна (регіональна) валютна система- це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Європейська ВС почала діяти в 1979р.).

Основні, функції М(Р)ВР (на прикладі Європейської ВС):

1. Формування і використання міжнародної грошової одиниці - ЕКЮ, ЄВРО

2. Розробка і закріплення заходів для регулювання валютних відносин в інтеграційному об'єднанні.

3. Підтримка взаємозв'язків НВС і СВС.

4. Узгодження режиму регулювання валютних курсів.

Основні органи М(Р)ВР:

1) міжнародні валютні фонди;

2) міжнародні кредитно-розрахункові установи (Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕБРР)).

7.2. валютний курс і фактори, що впливають на його формування

Важливим елементом валютної системи є валютний курс. Валютний курс необхідний для: взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

Експортер обмінює виручену іноземну валюту на національну, тому що валюти інших країн не можуть обертатися в якості законного і платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник набуває іноземної валюти на національну для погашення заборгованості і виплати відсотків по зовнішніх позиках; порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн. виражених у національних або іноземних валютах; періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Валюта- це грошові знаки іноземних держав і міжнародні (регіональні) грошові розрахункові одиниці

Національна валюта- це грошова одиниця даної країни.

Іноземна валюта- це грошові знаки, а також кредитні і платіжні кошти, виражені в іноземній грошовій одиниці, що використовуються міжнародних розрахунках.

Міжнародна валюта- це грошова розрахункова одиниця, платіжні кошти, що колективно створені і використовуються країнами в межах світового співтовариства або його окремих регіонів.

Основні види міжнародної валюти:

1)ВКВ - вільноконвертована валюта. Валюта, що вільно й у необмеженій кількості обмінюється на інші іноземні валюти. В даний час національна валюта 132 країн світу є ВКВ.

2)Резервна валюта - це найбільш стабільна ВКВ, за якою здійснюються міжнародні розрахунки і кредити, а також національні кредитно-грошові засоби ведучих країн світової торгівлі.

Види резервної валютні:долар США; Євро; японська йєна; англійський фунт стерлінгів.

Валюта має властивість конвертованості,тобто оборотності на інші грошові знаки.

3)Частково конвертована валюта(ЧКВ) - національна валюта країн, де застосовуються валютні обмеження для деяких власників валюти і по окремих видах обмінних операцій. Застосування ЧКВ характерно для більшості держав , що розвиваються.

4) Замкнута (неконвертована) валюта- національна валюта, що функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Види конвертованості:

внутрішня - оборотність валюти для всіх резидентів і нерезидентів;

2) зовнішня - оборотність валют тільки для іноземних юридичних і фізичних осіб (нерезидентів).

Валютний паритет- законодавче встановлене співвідношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.

В даний час валютний паритет установлюється на основі СДР. Базисом його встановлення є і дорогоцінні метали (зокрема золото).

Валютний курс- це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни

Зовнішньо валютний курс пропонується учасникам обміну як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в другу, що визначається співвідносним попитом і пропозицією на валютному ринку. Проте вартісною основою валютного курсу є купівельна спроможність валют, що виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції.

Виробники і покупці товарів і послуг за допомогою валютного курсу порівнюють національні ціни з цінами інших країн. У результаті зіставлення виявляється ступінь вигідності розвитку якогось виробництва в даній країні або інвестицій за рубежем.

У зв'язку з різким збільшенням міжнародного прямування капіталів на валютний курс впливає купівельна спроможність валют по відношенню не тільки до товарів, але і фінансовим активам.

Види (режими) валютних курсів:

1) фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засновані на визначеному в законодавчому порядку валютному паритеті. Він є офіційним валютним курсом
країни і встановлюється її центральним банком

2) коливний - який вільно змінюється в залежності від пропозиції і попиту, тобто заснований на використанні ринкового механізму (Україна - курс на УМВБ) 3) плаваючий - різновид коливного валютного курсу, що припускає використання ринкового механізму валютного регулювання. Валютний курс установлюється шляхом котувань

Види котувань:

1) пряме - вираження національної валюти (прирівнювання) до грошової одиниці іншої країни. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котування, причому національна валюта дорівнюється до долара США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує
здійснення більш 2/3 міжнародних торгових операцій;

2) непряме - вираження національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1фунт стерлінгів = 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торгові операції в основному забезпечував фунт стерлінгів, і до нього дорівнювалися валюти країн світу. Таке
котування збережене у Великобританії. Прикладом непрямого котування є прирівнювання долара США до інших валют на їх території.

Чинники, що впливають на валютний курс:

1. Темп інфляції.Співвідносний валют по їх купівельній спроможності (паритет купівельної спроможності), відображаючи чинність закону вартості, слугують своєрідним хребтом валютного курсу. Тому на валютний курс впливає темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти, якщо не протидіють інші чинники. Інфляційне знецінювання грошей у країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію до падіння їхнього курсу до валют країн, де темп інфляції нижче. Дана тенденція звичайно просліджується в середнє і довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність із паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

Залежність валютного курсу від темпу інфляції особливо велика в країнах із великим обсягом міжнародного обміну товарами, послугами і капіталами. Це пояснюється тим, що найбільш тісний зв'язок між динамікою валютного курсу і відносного темпу інфляції виявляється при розрахунку курсу на базі експортних цін.

2.Становище платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, тому що збільшується попит на її з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань.

3. Різниця процентних ставок у різних країнах.Зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приток іноземних капіталів, а її зниження заохочує відпливкапіталів, у тому числі національних, за кордон.

4.Діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції.Якщо курс якоїсь валюти має тенденцію до зниження, то фірми і банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці і політиці, на коливання курсових спів відносин. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції і стихійного прямування "гарячих" грошей.

5. Ступінь використання деякої валюти на євроринку й у міжнародних розрахунках.

6. На курсове співвідносний валют впливає також прискорення або затримка міжнародних платежів.У чеканні зниження курсу національної валюти імпортери намагаються прискорити платежі в іноземній валюті, щоб не нести втрат при підвищенні її курсу. При зміцненні національної
валюти, навпроти, переважає прагнення до затримки платежів в іноземній валюті.

7. Ступінь довіри до валюти на національному і світових ринках.Вонавизначається становищем економіки і політичної обстановки в країні, а також розглянутими вище чинниками, що роблять вплив на валютний курс. Причому дилери враховують не тільки дані темпи економічного росту, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, спів відносини попиту і пропозиції валюти, але і перспективи їхні динаміки

7.З. РИНКОВЕ І ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН

Як свідчить світовий досвід, в умовах ринкової економіки здійснюється ринкове і державне регулювання міжнародних валютних відносин.

Держава відвіку втручалася у валютні відносини - спочатку побічно, а потім безпосередньо з огляду на їхню важливу роль у світогосподарчіх зв'язках. Зі скасуванням золотого стандарту в 30х роках XX ст. перестав діяти механізм золотих точок як стихійний регулятор валютного курсу.

Ринкове і державне регулювання доповнюють один одного. Перше, засноване на конкуренції, породжує стимули розвитку, а друге спрямовано на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. У системі регулювання ринкової економіки важливе місце займає

Валютне регулювання- регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютна політика- сукупність заходів, здійснюваних у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей.

Напрямок і форми валютної політики визначаються валютно-економічним положенням країн, еволюцією світового господарства, розміщенням сил на світовій арені.

Обгрунтуванням валютної політики слугує деяка теорія, зведена в ранг офіційної догми.

Юридично валютна політика оформляється:

1)валютним законодавством- сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення операцій із валютними цінностями в країні і за її кордонами

2)валютними угодами- двосторонніми і багатосторонніми між державами з валютних проблем.

Читайте також:

1. I світова війна
2. Агроценоз як система.
3. Банківська система.
4. Біржова валютна торгівля та ступінь валютного регулювання і контролю
5. Бреттонвудська валютна система
6. Бюджет і бюджетна система.
7. Бюджет і бюджетна система.
8. Бюджетний устрій та бюджетна система.
9. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
10. Валютна біржа
11. Валютна інтеграція і оптимальні валютні зони
12. Валютна позиція банку та її врахування в бухгалтерських записах за операціями в іноземній валюті

Переглядів: 621