ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Зміна принципів вимірів техніки, її критеріїв та оцінок, включення в систему цих оцінок поряд із техніко-технологічною оптимальністю й економічною ефективністю і соціокультурний, власне людський вимір.

Усвідомлена зміна пріоритетів у шкалі культурних цінностей, створення нового ставлення до природи, формування екологічної культури.

Донедавна соціокультурний зміст техніки приховувався у системі “техніка-людина”, а екологічний – у системі “техніка-природа”. Підкреслимо, що й екологічний, і соціокультурний сенси техніки виявляються не у розрізнених частинах складної системи світового простору, в яке вона вписується, а лише в єдиній системі, де і техніка, і природа, і сама людина завжди є лише частиною набагато більшого цілого – світового універсуму.

Необхідні не фрагментарні критерії, а системні інтегративні оцінки.

Складність цього завдання полягає у тому, що такі оцінки лежать у сфері міждисциплінарних підходів. Але це усвідомлення і відповідальність у виборі рішень дає можливість запобігти сліпим діям людей завдяки інформуванню про наслідки, дозволяє вибудовувати альтернативні моделі. Вдосконалення оцінок техніки сьогодні пов’язане з переорієнтацією групових інтересів на загальнолюдські, що дає змогу, при передбаченні соціальних та культурних наслідків технічної діяльності, можливо, встановлювати певні межі у технічній винахідливості до тих пір, доки не будуть знайдені способи ліквідації негативних для людства результатів.

3. Революційні зміни інженерного мислення. Сама логіка інженерного мислення і діяльності дозволяє передбачити, що подібна революція відбудеться у цьому столітті. На першому етапі головне було зрозуміти “онтологічну” (сутнісну) природу принципів дії технічних засобів. Сутність інженерії, суверенність думок і таланту винахідника полягала у відкритті, знаходженні (інколи інтуїтивному, практичному) цих механізмів улаштування. А оскільки вважалося, що вони носять неісторичний характер, що вони ніби закладені у природі технічного об’єкту, то справа інженера – цю природу віднайти.

Другий етап розвитку інженерії умовно можна назвати логіко-гносеологічним (пізнавальним). Цей етап пов’язаний із розумінням того, що суть інженерії значною мірою визначається механізмом пізнавальної мисленнєвої діяльності. А значить, важливо зрозуміти, якими методами і засобами створюються й експлуатуються технічні об’єкти. На цьому, до речі, й базується сучасна інженерна освіта. Ефективність технічна стає головним орієнтиром інженерного мислення, що перетворює саму техніку на мету та головний зміст всієї діяльності людини. Стає “техники много, а духа нет” (Б.Пастернак).

Третій етап пов’язаний ізсоціокультурним осмисленням техніки, коли вона розглядається у контексті умов її буття. Соціокультурна парадигма інженерії орієнтує не на найближчі технологічні цілі, а на віддалені, історично значущі для всього людства наслідки, підвищує відповідальність за вибір рішень. Вона формує нові принципи контролю над технікою на основі багатомірності і нові принципи технічного проектування у глобальній системі “технічний пристій – людина – навколишнє середовище”, де всі три компоненти рівноправні і не можна ні насильницьки експериментувати з людиною, ні маніпулювати з технічним об’єктом, ні безпечно споглядати зміни середовища.

Сутність та сенс подальшого розвитку техніки полягає у виробленні таких проектувальних стратегій і контролюючих систем, які б забезпечили виживання людства.

Уключення соціокультурної парадигми в інженерію дає можливість подолати технократичну однобокість, організовує інженерне мислення й інженерну діяльність навколо людини як найвищої цінності, а їх людський вимір робить мірою професіоналізму та компетентності, що і складає одну з найважливіших умов подолання кризи.

Федеріко Майор, Генеральний директор ЮНЕСКО, відмічав, що “прийшов час визнати культуру безпосередньою надихаючою силою розвитку, відвести їй центральну роль соціального регулятора… Мета Всесвітнього десятиліття розвитку культури – сприяти усвідомленню культурного імперативу і розвитку нового мислення, щоб дійти до багатьох конкретних пропозицій щодо багатоманітності, яке веде до об’єднання, творчості, що породжує співпрацю, й солідарності, яка несе свободу”.

Видатний німецький мислитель ХХ ст. Альберт Швейцер дійшов висновку про необхідність відмови від “технократичної культури” та переходу до більш високих форм розвитку. Він вважав, що технократизм і технократична наука призвели до засилля духовно й емоційно убогої думки, до загибелі ідеалів культури. Мислитель висунув принцип “благоговіння перед життям” як основоположний для нової загальнолюдської, загальнопланетарної культури. Цей принцип екології духу, збереження та взаємоповаги у сфері культури означав перехід від технократичної моделі її розвитку до нової, орієнтованої дійсно на загальнолюдські цінності.

1. Дайте визначення терміну “наука”.

2. На які складові поділяється система наукових знань?

3. Назвіть основні принципи наукового пізнання.

4. Що таке техніка?

5. Які види техніки Вам відомі?

6. Що таке науково-технічний прогрес і які основні етапи він пройшов?

7. Що таке науково-технічна революція? Назвіть основні її напрями.

8. Яка єдина система склалася в умовах НТР?

9. Що таке сцієнтизм та антисцієнтизм?

10. Які дві культури сформувалися у ХХ ст. на думку Ч.П.Сноу?

11. Перелічіть основні риси, що визначають техногенний характер сучасної західної цивілізації.

12. Назвіть шляхи виходу з кризи техногенної цивілізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Які ж основні риси визначають техногенний характер сучасної цивілізації?	\|	ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.