• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тенденції розвитку системи дошкільного виховання

Дошкільна освіта в країнах світу.

Види дитячих установ

Тенденції розвитку системи дошкільного виховання

Тенденції розвитку освіти в країнах світу.

13. Види дитячих установ. Для розвитку дошкільно­го виховання створено дитячі заклади різного типу. Найпо­ширеніші з них:

• дошкільні (підготовчі) класи при початкових школах;

• державні, громадські, приватні дитячі садки з режимом повного дня;

• центри короткочасного догляду за дітьми (3 — 4 год.);

• дитячі садки для дітей при організаціях, підприємствах, де працюють їхні батьки;

• дитячі групи при церквах;

• дитячі садки для дітей з бідних і соціально неблагополучних сімей;

• дитячі садки (приватні та державні) для дітей з фізичними і розумовими вадами.

Світова практика засвідчує, що стійка тенденція до роз­витку мережі дошкільних закладів різних видів і типів збере­жеться й у найближчому майбутньому. Активність держави в їхньому фінансуванні зумовить подальше зростання кіль­кості дітей віком 3 — 4 роки у дитячих закладах.

До 80-х років XX століття системи дошкільного виховання більшості країн були розвинуті недостатньо, тому що виховання дітей цього віку традиційно вважалось пріоритетом сім'ї. Лише у СРСР та у країнах Східної Європи проводилась цілеспрямована політика розвитку державної системи дошкільного виховання, оскільки до жінок ставились, перш за все, як до учасників виробництва, вони складали більше 50% робітничої сили. У цих країнах від 40 до 70% дітей 3-6 річного віку відвідували дошкільні заклади.

Причиною суттєвих змін у ставленні до організованого дошкільного виховання в усьому світі у 80-х роках XX ст. стали такі чинники:

• широке залучення жінок, навіть матерів, у абсолютній більшості країн світу до праці за межами оселі;

• значне зростання кількості розлучень (у великих містах розлучується кожна третя сім'я), результатом чого стала відсутність достатнього нагляду за значною кількістю дітей дошкільного віку;

• поширення руху за рівноправ'я чоловіків та жінок. Його результатом стало прийняття цілого ряду документів, наприклад, Конвенції 00Н про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Декларації Комітету міністрів Ради Європи про рівноправність жінок та чоловіків тощо;

• проведення широкого кола психолого-педагогічних досліджень, які довели, що раннє дитинство є особливо сенситивним періодом для розвитку інтелектуальних, творчих здібностей особистості. Не розвинуті у цьому віці здібності "згасають", їх не можна компенсувати у майбутньому;

• зростання вимог до якості підготовки професіоналів у сферах сучасного виробництва, яку треба починати з інтенсивного загального розвитку особистості з ранніх років життя [25].

Активне зростання мережі дошкільних закладів є характерним для Китаю (більш ніж втричі за 80-90-ті рр.), південній Кореї (за 80-90-ті рр. відсоток дітей, що відвідують дитячі садки, зріс з 7 до 60%). Однак різниця між розвинутими країнами та тими, що розвиваються, за показниками у сфері дошкільного виховання залишається дуже суттєвою. Якщо у розвинутих країнах дитячі садки відвідують 40 і більше відсотків у віці 3-4 років і 90-100% у 5-річному віці (у підготовчих групах при школах), то у країнах, що розвиваються, охоплення дітей дошкільного віку виховними закладами не перевищує, як правило, 12-15%. В Україні у зв'язку з економічною кризою кількість дошкільних закладів значно зменшилась, що приводить до послаблення рівня підготовки дітей, які вступають до початкової школи.

Провідними тенденціями розвитку системи дошкільного вихованняє: загальне розширення мережі дошкільних закладів; пріоритетне створення повноцінних дошкільних закладів, що ставлять за мету як турботу про повноцінне харчування, догляд за здоров'ям дітей, так і їх різнобічний розвиток, підготовку до школи, психологічну адаптація до умов наступного навчання; розвиток системи психолого-педагогічного та соціально-педагогічного консультування майбутніх та молодих батьків. Наслідком цих процесів стало подальше зростання кількості дітей 3-4 річного віку у дитячих закладах; перетворення дошкільного виховання на обов'язковий етап шкільної освіти шляхом створення нульових та пропедевтичних класів при державних школах багатьох країн [1, 87-88].

20. Дошкільні заклади Велика Британія. Дошкільні заклади Великої Бри­танії пройшли шлях розвитку від закладів державного догля­ду дітей із небагатих сімей до сучасних різноманітних типів дошкільних закладів, які забезпечують диференційований підхід до виховання дітей. Дошкільних закладів у країні недостатньо для того, щоб забезпечити доглядом усіх дітей до школи, навчання в якій починається з 5 років. Основні типи дошкільних закладів — муніципальні та приватні денні ясла, ясельні школи, ясельні класи, ігрові групи, клуби матері й дитини, «групи можливостей». За змістом роботи їх можна об'єднати в такі групи: 1) денні ясла, в яких забезпечується належний догляд за дітьми; 2) ясельні класи і школи — заклади інтелектуального розвитку, підготовки до школи; 3) ігрові групи, клуби матері й дитини, «групи можливостей», які організовують батьки. Такі заклади гарантують найви­щий рівень усебічного виховання.

Муніципальні денні ясла відкриваються місцевими орга­нами влади для дітей віком від кількох місяців до 4 — 5 років. Такі заклади у країні досить поширені, вони працюють з 8 до 18 год. упродовж усього року і призначені для виховання дітей, чиї батьки працюють, але мають невисокий рівень до­ходів і потребують послуг закладів державного дошкільного виховання.

Приватні денні ясла створюються різними приватними організаціями та особами, благодійними товариствами, релігій­ними організаціями тощо. До таких закладів належать: цер­ковно-общинні денні ясла; ясла, які відкривають для своїх працівників керівники фабрик, компаній, корпорацій, банків; комерційні ясла; У країні налічується велика кількість приват­них вихователів, які за бажанням батьків працюють із дітьми упродовж усього робочого дня, починаючи від їхнього наро­дження і до 5 років.

У Великій Британії популярними є безоплатні муніци­пальні ясельні школи і класи для дітей віком 3 — 5 років. Існують навіть черги бажаючих влаштувати до них своїх дітей.

Ясельні центри — об'єднані денні ясла і ясельні шко­ли — досить незначні за кількістю. Ясельні класи організо­вуються при початкових школах з метою розумового, фізич­ного, морального, естетичного і трудового розвитку дитини, формування її індивідуальності.

Ігрові групи — найпоширеніший тип дошкільних закладів, об'єднаних в Асоціацію, що фінансуються частково за раху­нок держави, благодійних внесків і значною мірою — батьків. Тут виховується понад третина всіх дітей віком 2 — 3 роки, група налічує від 6 до 40 дітей і працює 2 — 3 год. від двох до п'яти днів на тиждень. Керівники ігрових груп (часто це матері вихованців групи) проходять спеціальну психолого-педагогічну підготовку.

Лікарняні ігрові групи призначені для виховання дітей, які проходять лікування.

У клубах матері й дитини обов'язковою є присутність ма­тері протягом усього періоду перебування дітей у групі.

21. Німеччина. Традиції державного дошкільного вихован­ня в Німеччині — одні з найдавніших у світі. З 1957 р. у ФРН діє закон про вільне відвідування дитячих садків, з яких 20 % утримує держава, а 80 — належать церковним громадам, профспілкам, німецькому товариству Червоного Хреста, службі молоді, іншим благодійним організаціям. Ха­рактерною особливістю освіти в Німеччині є те, що батьків­ська платня становить 50 %, решту витрат бере на себе влас­ник дошкільного закладу.

Слід відзначити різноманітність типів дошкільних закла­дів. Дитячі садки (кіндергартен) з повним або неповним днем, призначені для дітей віком 3 — 6 років. Існують одногрупні дошкільні заклади (переважно для старших дошкільників),пришкільні групи (для п'ятирічних дітей), а також підготов­чі класи основної школи (в них виховуються і навчаються п'ятирічні діти, які досягають шкільного віку). Крім того, працюють цілодобові інтернати для здорових дітей віком від З до б років, а також інтернати для дітей з вадами здоров'я і розвитку.

Головні концептуальні підходи щодо виховання дітей у Німеччині здійснюються в дитячих садках вільного і відкри­того типу. Найпоширеніший тип вільного дитячого садка — штейнерівські дитячі садки і дитячі садки Монтессорі.

Особливістю системи виховання в Німеччині є наявність так званих материнських центрів, в яких діти разом із матерями займаються цікавою і корисною діяльністю. При цьому ма­тері мають можливість отримувати платню, а головне —спілку­ватися між собою та з фахівцями з педагогіки і психології.

22. Франція. Одне з перших місць у світі за охопленням дітей державним дошкільним вихованням посідає Франція. Традиції французької дошкільної педагогіки, яка формувала­ся упродовж двох століть, увібрали найкращі теорії виховання як вітчизняних (П. Кергомар, С. Френе), так і зарубіжних (М. Монтессорі, О. Декролі, Ж. Піаже) педагогів. Основні типи навчальних закладів для виховання дошкільників 2 — б років: материнські школи, класи малят при початкових шко­лах, дитячі садки.

Загальна мета дошкільного виховання — забезпечити все­бічний розвиток дітей. Головні завдання дошкільних закладів Франції — ввести дитину в атмосферу колективу, розвинути у неї різні види діяльності, сформувати прагнення до знань, навчити працювати, вчитися, будувати стосунки з іншими дітьми. Основна форма занять у материнській школі — гра.

У 1975 р. у Франції було прийнято Закон про школу, яким передбачалися заходи щодо забезпечення наступності між дошкільним вихованням і шкільним навчанням. У країні існує унікальний досвід навчання дітей у материнській і по­чатковій школах одним педагогом. Нині у материнських школах і класах для малят при школах навчаються всі дошкільники віком 5 — 6 років.

23. Японія. Цікава та оригінальна система дошкільного ви­ховання в Японії. Дошкільні заклади (ясла, дитячі садки, ясла-садки) для дітей віком від народження до б років підпо­рядковані муніципалітетам, а також приватним організаціям та особам. Тривалість робочого дня в дошкільних закладах — від 2 — 3 до 10—12 год. на день. У Японії існують однорічні заклади для дітей віком від 5 до 6 років для повноцінної підготовки їх до школи. Дошкільні заклади, за винятком муніципальних, платні й за бажанням батьків забезпечують програму індивідуального розвитку кожної дитини.

Визначальна риса японської традиційної системи вихо­вання — увага до раннього виявлення задатків і природного розвитку здібностей. Характерною особливістю дитячих садків Японії є велика кількість дітей у групах (у середньому — 40 осіб) і дбайлива організація виховного середовища. Все, що оточує дитину, має добиратися з великим художнім смаком. Неодмінною вимогою виховання дітей є участь самих дітей у створен­ні затишку й краси помешкання: вирощуванні та аранжу­ванні квітів, конструюванні, виготовленні панно, гобеленів тощо. На думку японців, необхідно активно залучати дітей до художньої праці, оскільки рукотворна краса підносить людину до філософського розуміння прекрасного як доціль­ності буття.

Виховання дітей у японських дошкільних закладах від­значається також спільною роботою вихователів і батьків. Практикуються дні відвідувань батьками дитячих закладів, спортивні дні, дні спостережень, спільні записи цікавих думок педагогів і батьків про розвиток дитини, батьківські збори.

24. Україна. Дошкільна освіта і виховання в Україні здій­снюється у дитячих яслах, садках, яслах-садках, сімейних, про­гулянкових дошкільних закладах компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобо­вим перебуванням дітей, а також у дитячих садках інтернатно­го типу, дитячих будинках тощо. Метою вітчизняних дошкіль­них закладів є забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, ви­роблення умінь і навичок, необхідних для подальшого на­вчання. Для багатьох дитячих садків нашої країни характерний особистісно-орієнтований тип освіти, головна мета якого — сприяння становленню дитини як особистості. Основними шляхами спілкування з дитиною є розуміння, визнання та прийняття її особистості. Нині важливим є питання забезпечення рівного доступу українських дітей до здобуття дошкільної освіти, що має здійснюватися за таких умов:

а) здобуття безоплатної дошкільної освіти у державних і комунальних навчальних закладах;

б) збереження та зміцнення фізичного і психічного здо­ров'я дитини, розвиток її творчих здібностей, реалізація по­тенційних можливостей особистості;

в) розвиток матеріально-технічної бази дошкільних на­вчальних закладів;

г) створення широкої мережі дошкільних навчальних за­кладів різних типів, профілів і форм власності;

д) надання державою дотацій на утримання дітей у до­шкільних навчальних закладах;

є) запровадження соціально-педагогічного патронату сім'ї.

Сутність професійної діяльності педагога полягає в тому, щоб допомогти сім'ї виховати всебічно і гармонійно розвинену особистість — громадянина відкритого суспільства XXI ст.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. III.Цілі розвитку особистості
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. Філогенез кровоносної системи
10. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
11. POS-системи
12. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.

Переглядів: 4376