Газополуменеві покриття

Підвищення довговічності деталей напиленням і наплавленням захисних покриттів

Захисні покриття на деталі обладнання можна наносити у газо- і пароподібному стані, з розчинів, у твердому стані, хімічним та фізичним осадженням з парової або газової фази, гарячим зануренням, наплавленням, термічним напиленням, напаюванням, спіканням, хімічними методами, металізацією та іншими способами.

За останні три десятиріччя практика зміцнення та відновлення деталей поповнилася методами газотермічного напилення покриттів (ГТНП). Цьому сприяла поява в чорній металургії промислового виробництва легованих порошків, що забезпечило широке застосування газотермічних методів у народному господарстві.

Згідно з ГОСТ 28076−89 газотермічне напилення — це процес отримання покриття з нагрітих і прискорених частинок напилюваного матеріалу із застосуванням високотемпературного газового струменя, при співударянні яких з основою забезпечується їх з’єднання за рахунок зварювання, адгезії та механічного зчеплення. При газотермічному напиленні частинки напилюваного матеріалу у високотемпературній зоні напилювальних пальників нагріваються до розплавлення або високопластичного стану. Газовим або плазмовим потоком їм надається висока швидкість польоту, яка забезпечує енергію співудару, достатню для утворення міцного фізико-хімічного зв’язку напилюваного матеріалу з деталлю.

Методи ГТНП мають багато переваг перед іншими способами нанесення покриттів: високу продуктивність процесу напилення; незначну температуру нагрівання поверхні деталі (не вище ніж 200…300 °С); універсальність у використанні матеріалів покриттів; можливість покривати відкриті поверхні габаритних виробів і конструкцій, у тому числі листових, тонкостінних, і напилювати покриття на поверхні не тільки металів, а й пластмас, кераміки, графіту, деревини та інших матеріалів; відносну простоту технології самого процесу напилення.

Серед матеріалів ГТНП найпоширенішими є методи електродугової металізації, газополуменевого та детонаційного напилення.

При газополуменевому напиленні температура киснево-ацетиленового полум’я не перевищує 3200 °С, а швидкість польоту частинок порошку становить кілька десятків метрів за секунду. Це зумовлює високу пористість і невелику міцність зчеплення з основою газополуменевих покриттів. Для формування захисних покриттів використовують матеріали, температура плавлення яких нижча від температури полум’я. Так, при напиленні порошком на відстані 60…70 мм від сопла напилювального пристрою температура полум’я не перевищує 2000 °С, на відстані 100 мм — 1900 °С, 150 мм — 1400 °С.

Залежно від призначення та матеріалу деталей, умов їх експлуатації при відновленні розмірів і зміцненні деталей використовують такі способи газополуменевого нанесення порошкових покриттів: газопорошкове наплавлення (напилення з одночасним оплавленням), напилення з наступним оплавленням, напилення без оплавлення «холодне» напилення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Застосування хіміко-термічного оброблення	\|	Детонаційні покриття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.