Детонаційні покриття

Плазмові покриття

Плазмове напилення ― це подальший розвиток металізації напиленням. Воно дає можливість отримувати покриття щільніші, ніж при газополуменевому напиленні, а робочі поверхні деталей ― з мінімальною шорсткістю після механічного оброблення.

Характерними ознаками плазми є її квазінейтральність, тобто концентрації позитивних і негативних складових (іонів, електронів і полярних молекул) у плазмі приблизно однакові, внаслідок чого просторовий заряд практично дорівнює нулю. Високий ступінь іонізації забезпечує високу температуру дугового розряду (близько 6000 °С). Для підвищення температури дугу стискають у плазмотронах (наприклад, температура аргонової плазми становить 20…25 тис.°С).

Плазмове наплавлення має переваги порівняно з широко відомим наплавленням під шаром флюсу. Якщо при одношаровому наплавленні під шаром флюсу частка основного матеріалу в наплавленому становить 60 %, то при плазмовому наплавленні ― не перевищує 5 %.

Для нанесення плазмою зносостійких покриттів при виготовленні та ремонті деталей харчового обладнання можна використовувати багато матеріалів з різними властивостями і широким діапазоном експлуатаційних характеристик. Висока температура дає змогу використовувати для цього практично будь-які матеріали. Напилювані матеріали поділяють на такі, що безпосередньо мають властивість утворювати надійні захисні покриття, і такі, яким ці властивості надаються штучно. Їх можна використовувати у вигляді порошку, дроту, прутків або «керамічного шнура».

Перше повідомлення фірми «Лінд» про використання детонації в газах для нанесення захисних покриттів з’явилось у 1956 р. Нині цей процес використовують для нанесення зносостійких покриттів на поверхні багатьох виробів.

Для напилення найчастіше застосовують карбід вольфраму на кобальтовій основі, а також покриття з оксиду алюмінію і керметів складнішого вмісту та інші порошкові сплави.

Детонацією називають вибух, який поширюється з постійною і максимально можливою для певної вибухової речовини і умов швидкістю, що значно перевищує швидкість звуку в цьому середовищі. На відміну від згасальних вибухових хвиль, детонаційною є сильна стаціонарна незгасальна ударна хвиля. Залежно від природи вибухової речовини швидкість детонаційної хвилі становить 10³…10⁵ м/с. Тому і порошок, який розганяється детонаційною хвилею, матиме значно більшу швидкість, ніж при використанні газополуменевого і плазмового струменя.

При детанаційному напиленні висока (в тисячі разів більша, ніж при газополуменевому) кінетична енергія частинок порошку дає змогу формувати покриття з матеріалів, температура плавлення яких вища за максимальну температуру вибуху киснево-ацетиленової суміші. Завдяки високій швидкості переміщення частинки порошку сильніше сплющуються і механічно зчіплюються з нерівностями і порами поверхні деталі, ніж за інших умов напилення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Газополуменеві покриття	\|	Полімерні та металополімерні покриття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.