Класифікація інформації.

Цілком істотно класифікувати інформацію за способом її сприймання людиною. Як відомо, людина сприймає інформацію із навколишнього середовища за допомогою органів чуття, а саме, органів зору, слуху, нюху, дотику і смаку. Відповідно до того, яким шляхом надходить інформація, розрізняють п’ять її видів: візуальна (або зорова), аудиальна(або слухова), нюхова, смакова, тактильна(або дотикова).

Візуальна інформація складає найбільшу долю, приблизно 90%, з усієї, яку отримує людина, аудиальна - 9% , і лише 1% приходиться на інші види інформації. Через це спосіб сприймання інформації людиною в цілому характеризується як аудіовізуальний.

Безумовно, усі наші органи чуття працюють разом, одночасно, ми сприймаємо інформацію в її комплексі, проте кожного разу переважно реагуємо на інформацію певного виду – ту, яка свідчить про зміни в навколишній ситуації, про те, що потребує від нас відповідних дій. Ось ми йдемо додому звичним маршрутом. Проте велика калюжа після вчорашнього дощу вимушує нас трохи змінити маршрут, попереджуючий звук автомобільної сирени –зупинитися, несподіваний поштовх - озирнутися навколо.

На інформацію можна поглянути й з іншого боку. В людському спілкуванні обмін інформацією здійснюється переважно за допомогою мовлення, друкованих чи писаних текстів, малюнків, музики, поз, жестів тощо. Іншими словами, для подання інформації застосовуються зорові та звукові образи. Якщо ми дивимося телевізійну передачу, то інформація теж передається нам через образи, що створюються звуком та зображенням на екрані, проте ця інформація з телестудії до нашого телевізора надійшла зовсім в іншому виді – у вигляді телесигналу, і доки телевізор не перетворив цей сигнал на звук та зображення, ми її сприйняти не могли. Отже, інформацію можна розрізняти за тим способом, яким вона подається.

За способом подання розрізняються два види інформації: образно-знакова, яка є основою інформаційного обміну в людському суспільстві, і сигнальна, яка циркулює в технічних системах.

Інформація не тільки сприймається, вона опрацьовується людиною чи технічною системою. Розглянемо, наприклад, як ми розв’язуємо задачу з геометрії. Спочатку ми читаємо й осмислюємо текст задачі, коротко записуємо його в зошиті, потім створюємо образ геометричної фігури, про яку йдеться в задачі, обмірковуємо спосіб розв’язування задачі, можливо, звертаючись до тексту підручника, і, нарешті, реалізуємо знайдений спосіб, здійснюючи відповідну послідовність розрахунків над числовими даними задачі. Таким чином, ми мали справу з інформацією, яка була представлена у вигляді тексту, графічного образу, числових значень. Текст ми читали або писали, графічний образ накреслювали або малювали, над числовими значеннями виконували арифметичні дії. Отже, інформацію можна класифікувати за тими діями, які вона припускає, тобто за способами її опрацювання.

За способами опрацювання інформація поділяється на числову, текстову, графічну та звукову. Така класифікація застосовується і при опрацюванні інформації на комп’ютері, тому що до кожного з наведених видів інформації можна застосувати свій набір операцій та функцій.

Сучасні комп’ютерні програми для того, щоб досягти найбільшої виразності у поданні інформації, використовують різні її види: текстову інформацію ілюструють графічними зображеннями, супроводжують музичними фрагментами, числову інформацію відтворюють графіками, діаграмами, графічну інформацію поєднують із звуковою. Коли ви розважаєтеся комп’ютерною грою, то всі види інформації сприймаєте у їх сукупності, проте автор цієї гри, створюючи програму, працював над кожним видом інформації окремо.

Класифікація багатьох комп’ютерних програм здійснюється за переважною орієнтацією програми на обробку того чи іншого виду інформації. Так, наприклад, розрізняють текстові, графічні, музичні редактори (хоча у текстовому редакторі можна створювати малюнки, у графічному – писати текст і т.п.).

Метою опрацювання інформації є отримання нової інформації. Людина чи технічний пристрій завжди виходять з певних початкових даних і перетворюють їх або використовують для продуктування нової інформації - одержання потрібних результатів чи прийняття рішень.

Якщо ми розглянемо типову ситуацію роботи над математичною задачею, то помітимо, що звичайно маємо справу з даними декількох видів. В умові задачі нам надаються вхідні дані. Відштовхуючись від них, ми в ході розв’язування задачі отримуємо нові дані. Такими є проміжні результати, які ми знаходимо для використання у подальших діях, і кінцеві результати, які складають відповідь на поставлену задачу. Таким чином, можна класифікувати інформацію ще одним способом – з погляду на її роль у процесі опрацювання.

Відносно процесу опрацювання інформація може бути вхідною, тобто такою, яка надається “зовні” як початкові дані; внутрішньою, яка виробляється і використовується в ході опрацьовування вхідної інформації; і вихідною, яка є кінцевим результатом роботи.

Наведемо ще декілька інших класифікацій інформації, які відбивають її суспільне значення, галузь застосування.

Так, з погляду на інформацію як результат інтелектуальної діяльності людини, її власне надбання, розрізняють інформацію особисту, суспільну та загальнолюдську. Особиста інформація - це знання, досвід, інтуїція, спадковість окремої людини. Суспільна інформація відбиває науково-технічні та культурні досягнення, національні традиції суспільства, загальнолюдська - ступінь розвитку цивілізації в цілому.

За галуззю застосування розрізняють навчальну, науково-технічну, суспільно-політичну, художньо-естетичну та інші види інформації. Саме за такими видами звичайно розміщують книги на полицях бібліотек та книжкових магазинів.

Можна виділити види інформації і за областю її поширення. Розрізняють інформацію масову, з обмеженим доступом і відкриту.

Масоваінформація призначається для всього населення. Вона поширюється по радіо, телебаченню, через газети, журнали, які так і називають – засобами масової інформації. Споживачами масової інформації є всі громадяни країни, її окремих регіонів. Таким чином їх оповіщають про розпорядження уряду та місцевого керівництва, про значні події, що сталися або очікуються, попереджають про можливу небезпеку чи якісь виняткові ситуації, надають іншу корисну інформацію – економічну, культурну, метеорологічну тощо. Масова інформація відіграє значну роль у житті суспільства, виконуючи управлінську, організаційну, регулюючу, просвітницьку функції.

Інформація з обмеженим доступом – це інформація, для одержання якої закон дозволяє обмеження або встановлює їх. Інформація з обмеженим доступом, у свою чергу, поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденційноюінформацією володіють, користуються та розпоряджуються окремі особи. Конфіденційна інформація поширюється за бажанням осіб, яким вона належить. Таємнаінформація містить державну, воєнну, комерційну, медичну, особисту таємницю тощо, розголошення якої завдає шкоди державі, суспільству, особі і тому забороняється законом. Для охорони таємної інформації вживаються спеціальні заходи. Наприклад, встановлюється порядок її збереження, визначається список осіб, які допускаються до ознайомлення з нею, обладнуються спеціальні приміщення, де це ознайомлення може відбутися, тощо.

Відкрита інформація – це інформація загальнодоступна. На відміну від масової інформації, вона адресується окремим колам споживачів, які застосовують її у своїй діяльності (наприклад, інформація про розклад занять чи успішність студентів у навчальному закладі, навчальна інформація, художні твори тощо). З відкритою інформацією може ознайомитися будь-яка людина за власним бажанням. Законом забороняється обмеження права людини на одержання відкритої інформації.

Розглянуті види інформації представимо в таблиці 1.

Таблиця 1.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органолептична інформація	\|	Властивості інформації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.045 сек.